Рішення № 87552776, 10.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 р. Справа№200/14117/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 20 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

5 грудня 2019 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 20 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 31 травня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою №2448 про призначення пенсії та надав всі необхідні документи. На момент звернення його пільговий стаж склав понад двадцяти п`ять років за списком робіт і професій, затвердженим КМУ від 31 березня 1994 року №202 та від 24 червня 2016 року №461, що дає право на призначення пенсії незалежно від віку, якщо особи були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Його заява була розглянута відповідачем і було прийнято рішення від 20 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії, з тих підстав, що він не має достатньо пільгового стажу в підземних умовах - 25 років. Відповідно до записів в трудовій книжці AT-VII НОМЕР_1 , де зазначено, що він працював повний робочий день під землею в шахті, також надав відповідачу оригінали довідок про пільговий характер праці.

Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що не ґрунтується на законі і порушує його права, за захистом яких він змушений звернутися до суду.

Просить суд:

- скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31 травня 2019 року, відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи з 01 червня 1999 року по 06 червня 1999 року, період роботи учнем гірника з 25 грудня 1996 року по 03 січень 1997 року на ВП Шахта «1-3 Новогродівська», з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 01 березня 2014 року по 06 березня 2014 року на підприємстві ВП Шахта 1-3 «Новогродівська», з 17 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 23 грудня 2016 року по з 01 березня 2017 року на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року, з 26 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року, з 21 грудня 2017 року по 02 січня 2018 року на підприємстві ТОВ «Укрвуглесервіс».

03 січня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 22 роки 03 місяці 24 дні, в тому числі пільговий - 20 років 01 місяць 08 днів (з урахуванням кратності - 23 роки 10 місяців 08 днів), в тому числі: на провідних професіях - 15 років 09 місяців 23 дні (з урахуванням кратності - 19 років 06 місяців 23 днів), на інших підземних роботах - 02 роки 09 місяців 13 днів, проходження строкової військової служби - 01 рік 06 місяців 02 дні.

До пільгового стажу не зараховані періоди роботи: з 01 червня 1999 року по 06 червня 1999 року на ДВАТ шахта 1-3-«Новогродівська» - 3 дні – лікарняна довідка, 3 дні - безкоштовна відпустка; з 25 грудня 1996 року по 03 січня 1997 року на ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська» - період роботи учнем гірника, відсутні дані про спуски в шахту; з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року у ТОВ «Донбасвуглепроходка» - відсутні відомості про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу; з 01 березня 2014 року по 06 березня 2014 року на ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська» - безкоштовна відпустка; з 17 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року у ТОВ «Донбасвуглепроходка» - відсутні відомості про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу; з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року у ТОВ «Донбасвуглепроходка» - відсутні відомості про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу; з 23 грудня 2016 року по 01 березня 2017 року у ТОВ «Донбасвуглепроходка» - відсутні відомості про спецстаж в індивідуальних відомостях про застраховану особу; 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року у ТОВ «Укргєосервіс» - відсутні дані про спуски в шахту; з 26 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року у ТОВ «Укрвуглесервіс» безкоштовна відпустка; з 21 грудня 2017 року по 02 січня 2018 року у ТОВ «Укрвуглесервіс» - період зарахований по фактичним спускам у шахту.

За таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії незалежно від віку згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на момент звернення необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років.

Просить суд відмовити у задоволенні позову /а.с.55-58/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 /а.с.8-9/.

Відповідач – Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42169323), яке в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії від 31 травня 2019 року №2448.

Рішенням від 20 серпня 2019 року № 3111 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії через відсутність пільгового стажу. Відповідачем враховано до страхового стажу 22 роки 03 місяці 24 дні, в тому числі пільговий - 20 років 01 місяців 08 днів (з урахуванням кратності - 23 роки 10 місяців 08 днів), в тому числі: на провідних професіях - 15 років 09 місяців 23 дні (з урахуванням кратності - 19 років 06 місяців 23 днів), на інших підземних роботах - 02 роки 09 місяців 13 днів, проходження строкової військової служби - 01 рік 06 місяців 02 дні/а.с.12-14/.

Не погодившись з доводами, викладеними у рішенні відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (до 01 січня 2001 року), а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

До набрання чинності Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв`язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінет Міністрів України постановою від 12 серпня 1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно зі статтею 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення” органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною 5 статті 45 вказаного Закону, яка визначає строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.2 Порядку визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву щодо пенсії.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи позивача: період з роботи на ТОВ «Укрвуглесервіс» з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року, у зв`язку з відсутністю відомостей про спуски в шахту; період роботи учнем гірника з 25 грудня 1996 року по 03 січня 1997 року, у зв`язку із відсутністю відомостей про спуски в шахту/а.с.12-14/.

Суд вважає такі посилання відповідача неприйнятними.

Так, відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці:

- з 25 грудня 1996 року по 03 січня 1997 року ОСОБА_1 працював на посаді учня гірника на ділянці підготовчих робіт ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська»;

- з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах /а.с.20-26/.

Щодо вказаних періодів містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказані періоди роботи завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, де працював позивач.

Перелік документів, що необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, визначений розд. ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Вказані спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами.

Надання відомостей про спуски в шахту законодавством не передбачено, з огляду на що, посилання відповідача на відсутність таких відомостей, як на підставу не зарахування цих періодів роботи до пільгового стажу, є неприйнятними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховані вищевказані спірні періоди роботи позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.

Суд зазначає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Разом з тим, щодо позовних вимог позивача про зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посаді учня гірника з 25 грудня 1996 року по 03 січня 1997 року на ДВАТ шахта 1-3 «Новогродівська», ТОВ «Укрвуглесервіс» з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є дискреційним повноваженням відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно:

- скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31 травня 2019 року, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи з 01 червня 1999 року по 06 червня 1999 року, з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 01 березня 2014 року по 06 березня 2014 року на підприємстві ВП Шахта 1-3 «Новогродівська», з 17 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року, з 01 лютого 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 23 грудня 2016 року по з 01 березня 2017 року на підприємстві ТОВ «Донбасвуглепроходка», з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року, з 26 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року, з 21 грудня 2017 року по 02 січня 2018 року на підприємстві ТОВ «Укрвуглесервіс», не підлягають задоволенню через відсутність предмету спора, оскільки, як раніше зазначено судом, спірне рішення стосується лише періодів з 01 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року та з 25 грудня 1996 року по 03 січня 1997 року.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов`язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 18, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 20 серпня 2019 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 20 серпня 2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 31 травня 2019 року, відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 18, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 10 лютого 2020 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 13 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов