Рішення № 87552718, 12.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 р. Справа№200/14864/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, пл.Соборна,3) про визнання протиправним та скасування рішення Слов`янського об`єднаного управління ПФУ Донецькій області № 49 від 24.12.2019 року про відмову в перерахунку пенсії; зобов`язання перерахувати пенсію за вислугу років від місячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Донецької області від 06.09.2019 року №18-82-487, без обмеження максимального розміру пенсії; зобов`язання провести перерахунок та виплатити різницю в пенсії за минулий час, за останні 12 місяців, починаючи з 31.12.2019 року по грудень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Конституційним Судом України ухвалене рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. 20.12.2019 позивач звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі. Зазначає, що рішенням відповідача від 24.12.2019 №49 відмовлено в перерахунку пенсії по заробітку. Відмова у здійсненні перерахунку вмотивована тим, що на час звернення позивача Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. З вказаною позицією відповідача позивач не згоден, вважає її протиправною та такою, що суттєво обмежує зміст та обсяг його конституційного права на соціальний захист у формі належного пенсійного забезпечення.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до п.20 ст.86 Законом України «Про прокуратуру» умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З урахуванням того, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України на час звернення позивача не прийнята, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії. Оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, які регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 14.01.2020 відкрито провадження у справі №200/14864/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

За приписами ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , громадянин України, згідно паспорту громадянина України Серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , є працюючим пенсіонером органів прокуратури, якому з вересня 2016 року призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 в розмірі 60% від суми заробітної плати.

Позивач перебуває на обліку в Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури.

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури 20.12.2019 позивач звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Донецької області від 06.09.2019 №18-82-487 про складові заробітної плати.

Рішенням Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №49 від 24.12.2019 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії. Аргументом відмови у перерахунку позивачу пенсії стало посилання відповідача на те, що Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Позивач не погодився з таким рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд врахував таке.

За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались ч.12 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

15.07.2015 набрав чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ.

Разом з цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акту, який б регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того відповідно до ч.1 ст.8 Основного Закону, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13.12.2001 у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Відповідно до п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Згідно вимог п.4 рішення від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 Конституційний Суд України вказав, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Випадки обмеження та звуження змісту і обсягу прав і свобод людини неодноразово були предметом розгляду Конституційним Судом України. Так, у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив: "Звуження змісту і обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена".

Наведені висновки Конституційного Суду України в повній мірі узгоджуються з положеннями п.п.1,2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", згідно з якими в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя (ст.8 Конституції України).

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Судом встановлено, що єдиним аргументом відмови у перерахунку позивачу пенсії стало посилання відповідача саме на те, що Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено.

Надаючи оцінку вказаним аргументам відповідача, суд вважає за необхідне вказати на те, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Конституційним Судом України вказано, що положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

З огляду на викладене, Конституційний Суд України вирішив, що ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, положення Закону про те, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, є неконституційними та застосуванню не підлягають.

Отже, зважаючи на те, що на час відмови позивачу у перерахунку пенсії вказаного порядку Кабінетом Міністрів України взагалі не було встановлено, а з 13.12.2019 Конституційним Судом України вирішено, що порядок і умови перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури взагалі не можуть встановлюватись актами Кабінету Міністрів України, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність посилання відповідача як на підставу для відмови в перерахунку пенсії на відсутність такого нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України.

Відповідно, приймаючи рішення у цій справі та визначаючи наявність у позивача права на перерахунок пенсії, суд керується ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, яка не передбачає будь-яких умов для перерахунку пенсії працівнику прокуратури, окрім як підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідних посадах.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в поданому ним відзиві на позов не спростував правомірності вимог позивача, а також тверджень останнього про протиправність його дій в питаннях, що стосуються обов`язку проведення перерахунку пенсії.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що рішення Слов`янського об`єднаного управління ПФУ Донецькій області №49 від 24.12.2019 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок підлягають задоволенню.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст.8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (ст.2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст.13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач заявив вимогу про зобов`язання відповідача перерахувати пенсію за вислугу років від місячного заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Донецької області від 06.09.2019 №18-82-487, без обмеження максимального розміру пенсії; зобов`язання провести перерахунок та виплатити різницю в пенсії за минулий час, за останні 12 місяців, починаючи з 31.12.2019 по грудень 2018 року.

Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав.

Суд зазначає, що відповідачем не проведено перерахунок пенсії позивача на підставі його заяви від 20.12.2019 та ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, отже немає підстав вважати, що відповідачем при проведенні перерахунку пенсії позивача не буде враховано місячний заробіток, зазначений у довідках прокуратури Донецької області від 06.09.2019 №18-82-487, буде застосовано обмеження максимального розміру пенсії та не буде проведена виплата різниці в пенсії за минулий час, за останні 12 місяців, починаючи з 31.12.2019 по грудень 2018 року у майбутньому. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Суд виходячи із завдань адміністративного судочинства та принципу верховенства права, вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частини задовольнити з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом зобов`язання відповідача перерахувати пенсію за вислугу років на підставі заяви позивача від 20.12.2019 відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, та здійснити йому відповідні виплати з урахуванням виплачених сум пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, оскільки вони є обґрунтованими та доведені належними доказами.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №49 від 24.12.2019 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області перерахувати пенсію за вислугу років на підставі заяви ОСОБА_1 від 20.12.2019 відповідно до ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII в первинній редакції, та здійснити йому відповідні виплати з урахуванням виплачених сум пенсії.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258; юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 12.02.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька