Рішення № 87552700, 12.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2020 р. Справа№200/13031/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Гаврик М.М., від представників сторін

від позивача не з`явився;

від відповідача Супрунова О.С., за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_3 )

до Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В :

07 листопада 2019 року, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 79 від 11 жовтня 2019 року по відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Слов`янське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02.07.1999 року по 03.01.2012 року та з 04.01.2012 року по 22.02.2016 року, із повним робочим днем під землею, а також період участі в бойових діях у зв`язку з виконанням інтернаціонального обов`язку з 26.12.1983 року по 11.02.1986 року в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці) за час виконання інтернаціонального обов`язку, з врахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з наданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд ухвалою від 12 грудня 2019 року вирішив розглянути справу за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08 січня 2020 року. За наслідками розгляду справи, підготовче засідання відкладено на 17 січня 2020 року та в цей же день підготовче провадження закрито, а розгляд справи по суті призначено на 12 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 жовтня 2019 року звернувся до Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 10949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1, п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», разом із заявою № 10949 надав наступні документи: паспорт та ІПН; довідку ВПО; трудову книжку НОМЕР_1 від 31.08.1982р.; військовий квиток № 9029011; довідку про проходження дійсної військової служби № 4/650 від 11.04.2019р.; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через відділення АТ «Ощадбанк» від 02.10.2019р.; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1069 від 21.05.2019р., № 1010 від 15.05.2019р., № 1009 від 15.05.2019р.; накази про атестацію робочих місць № 285 від 20.06.1997р., № 376 від 20.06.2002р., № 498 від. 20.06.2007р., № 1096 від 20.06.2012р.

Вказує, що відповідачем не були дослідженні та взяті до уваги довідки № 1069, № 1010, № 1009 та накази про атестацію робочих місць № 376, № 498, № 1096. Рішенням № 79 від 11 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у призначені пенсії, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 02.07.1999 року по 03.01.2012 року та з 04.01.2012 року по 22.02.2016 року, оскільки не були надані пільгові довідки, за таких обставин пенсійній фонд дійшов висновку про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу роботи.

Вважає дії відповідача стосовно не зарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу протиправними та такими, що порушують його право на отримання пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства. Просить задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач зазначає, що позивач не має права призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний пільговий стаж. Також зазначає, що у довідці наданій ОСОБА_1 з Слов`янського об`єднаного міського військового комісаріату зазначено, що рядовий у відставці ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Збройних силах в період з 30.09.1983р. по 11.02.1986р. Стосовно перебування у партизанському загоні в період бойових дій при виконанні інтернаціонального обов`язку у Республіці Афганістан нічого не зазначено.

При зверненні до Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 не було надано посвідчення учасника бойових дій, військового квитка із зазначенням того що він був учасником бойових дій, та довідки з військового комісаріату про те, що він насправді приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан з 26.12.1983 року по 11.02.1986 року, із вказівкою, що вказана служба підлягає заліку в трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці.

На підставі викладеного вважає, що не порушив прав позивача, діяв в межах наданих йому законом повноважень та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 29 листопада 1999 року Антрацитівським МВ УМВСУ в Луганській області, адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 . Згідно довідки № 1445-5000106709 від 11.04.2019 року є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце перебування: АДРЕСА_5 .

Судом встановлено, що позивач 02 жовтня 2019 року звернувся до Слов`янського Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № 10949 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1, п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», разом із заявою № 10949 надав наступні документи: паспорт та ІПН; довідку ВПО; трудову книжку НОМЕР_1 від 31.08.1982р.; військовий квиток № 9029011; довідку про проходження дійсної військової служби № 4/650 від 11.04.2019; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через відділення АТ «Ощадбанк» від 02.10.2019р.; довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1069 від 21.05.2019р., № 1010 від 15.05.2019р., № 1009 від 15.05.2019р.; наказ про атестацію робочих місць № 285 від 20.06.1997р., № 376 від 20.06.2002р., № 498 від. 20.06.2007р., № 1096 від 20.06.2012р.

11 жовтня 2019 року Слов`янським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 79 «Про відмову в призначенні пенсії» (а.с. 19-21).

Так, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що позивачу не зараховано періоди роботи з 02.07.1999 року по 03.01.2012 року та з 04.01.2012 року по 22.02.2016 року, оскільки ОСОБА_1 не були надані пільгові довідки, які підтверджують пільговий стаж. За таких обставин пенсійній фонд дійшов висновку про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не має необхідного пільгового стажу роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 02.07.1999 року по 03.01.2012 року:

- 02.07.1999 року по 12.07.1999 року в якості учня гірничого із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит»;

- 12.07.1999 року по 14.09.1999 року проходив курси;

- 14.09.1999 року по 03.01.2012 року працював підземним гірничим із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит»;

- 04.01.2012 року по 22.02.2016 року працював підземним гірничим ІІІ розряду із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит».

Зазначені записи містяться у трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , підтверджені довідками про підтвердження пільгового стажу, які видані ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит», наказами підприємства щодо проведення атестації робочих місць (а.с. 22-60).

Судом також досліджений військовий квиток позивача серії НОМЕР_3 , довідка від 11 квітня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_1 , в період з 30 вересня 1983 року по 11 лютого 1986 року проходив військову службу у Збройних Силах (а.с. 12-18).

В матеріалах справи наявна довідка Міністерства оборони України від 28 листопада 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 26 грудня 1983 року по 11 лютого 1986 року проходив військову службу у Збройних Силах у складі діючої армії в період бойових дій (у т.ч. при виконанні інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанському загоні, з`єднанні) у Демократичній Республікі Афганістан (а.с. 104).

Цією ж довідкою визначено, що вказана служба підлягає заліку в трудовий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюється нормами Конституції України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 6 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Розділом 1 підрозділу 1 Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються всі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля.

Згідно з розділом 1 "Гірничі роботи" списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року, правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, передбачено п.п. 1.1 а п. 1 розділу I "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

В абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено аналогічні вищевказаним нормам положення стосовно розміру пенсій.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (абз.1, 2, 5 п.20 Порядку).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п.2 Порядку №18-1).

Відповідно до п.11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Згідно з пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

З системного аналізу наведених норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував спірні періоди роботи позивача з 02.07.1999 року по 12.07.1999 року в якості учня гірничого із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит»; з 12.07.1999 року по 14.09.1999 року проходження курсів; з 14.09.1999 року по 03.01.2012 року підземним гірничим із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит»; з 04.01.2012 року по 22.02.2016 року підземним гірничим ІІІ розряду із повним робочим днем під землею ГОАО «Шахта імені В.В. Вахрущева» ГХК «Ровенькиантрацит».

Слід зазначити, що вказані записи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить. Отже, у суду не виникає сумнівів, що позивач у спірній період працював повний робочий день під землею, що дає право на зарахування цього періоду до пільгового стажу.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду проходження служби з 26 грудня 1983 року по 11 лютого 1986 року, суд зазначає наступне.

Законодавство колишнього СРСР та чинне законодавство України передбачають зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням Уряду СРСР проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат.

Зокрема, Законом СРСР від 12 липня 1967 р. № 1950-VII «Про загальний військовий обов`язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 р. № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю.

Спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 р. № 59-27 «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям» було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці - час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби, і час безперервного перебування у зв`язку із цим на лікуванні в лікувальних закладах.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

У ч. 1 ст. 2 Закону від 25 березня 1992 р. № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 57 Закону від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно зі ст. 171 Закону від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років і визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого1994 р. № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 р. по грудень 1989 р.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

У п. 3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її п. 1, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці - участь у бойових діях у воєнний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію, суд виходить із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат.

Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу.

Така можливість передбачена, зокрема: спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сім`ям», Законом «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо.

Водночас, суд зазначає, що обов`язок проведення атестації робочих місць відповідно до законодавства покладений виключно на підприємства, організації, установи, а не на робітників, а відтак органи Пенсійного фонду не мають права перекладати відповідальність на фізичних осіб - пенсіонерів.

Матеріалами справи підтверджені факти проведення атестації робочих місць, а тому суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії, відповідач має враховувати висновки суду, викладені у рішенні в даній адміністративній справі щодо наявності підтвердження пільгового стажу позивача.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно із статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України .

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_3 ) до Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 79 від 11 жовтня 2019 року «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов`язати Слов`янське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з врахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 02 липня 1999 року по 03 січня 2012 року та з 04 січня 2012 року по 22 лютого 2016 року, із повним робочим днем під землею, а також з врахуванням періоду участі в бойових діях у зв`язку з виконанням інтернаціонального обов`язку з 26 грудня 1983 року по 11 лютого 1986 року в пільговому обчисленні (один місяць за три місяці) за час виконання інтернаціонального обов`язку в Державній Республіки Афганістан, з врахуванням висновків суду.

Стягнути на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань з Слов`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 лютого 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова