Ухвала суду № 87552536, 13.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 лютого 2020 року Справа 160/1512/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 110000/2019/200078/2, що було прийняте відділом контролю митної вартості Дніпропетровської митниці 10.04.2019 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суддя приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте, позивачем не додано до позову документ про сплату судового збору.

При визначенні порядку обчислення розміру судового збору, який підлягає сплаті у даній справі, суддя враховує, що окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" № 2629-VIII від 23 листопада 2018 року визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (21 020 грн.).

Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.

Ціна позову є інститутом позовного провадження, що характеризує вартісне грошове вираження предмета спору між позивачем і відповідачем. Враховуючи положення частини 6 статті 7 КАС України ціною позову є сума, яка може бути стягнута.

Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Одним із обов`язків декларанта є у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).

Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару є базою оподаткування декларанта податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи з метою виконання та досягнення митних цілей покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару не впливає на майновий стан декларанта, майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вказує, що внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості ним було зайво сплачено 58 469,39 грн.

З урахуванням наведених вище положень законодавства, ціною позову у даній справі слід вважати суму 58 469,39 грн. і саме з неї має обчислюватись сума судового збору, що підлягає сплаті.

Враховуючи положення п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI позивач має сплати судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 160 КАС України, зміст позовних вимог та виклад обставин, які стали підставою для звернення до суду викладаються саме у позовній заяві.

При цьому ОСОБА_1 не вірно визначив назву процесуального документа, з яким звернувся до суду з вимогами до відповідача, а саме ним зазначено, що він звертається до суду із «заявою».

Також, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Проте, позивачем не зазначено в позовній заяві свою адресу електронної пошти або відомості щодо її відсутності, а також електронну адресу відповідача.

Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частинами 2, 4, 5 ст. 94 КАС України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимог до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55 від 07.04.2003р., копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Проте, позивачем не надано до суду доказів, на якій він посилається в позовній заяві та зазначає у якості додатків до неї (примірника для суду та відповідача), а саме фактично відсутні: рахунок-фактура № 102019 від 21.03.2019 року; декларація про походження товару № 3015 від 03.04.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу ИА 209020/2019/16045 від 25.03.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЕХ 525682 від 17.08.2018 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу М-8-0-081/19-00627 від 22.03.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 03.04.2019 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями (висновок експерта) від 03.04.2019 року; договір про надання послуг митного брокера № 431 від 22.03.2019 року; паспорт громадянина України НОМЕР_1 від 23.04.2019 року, інші некласифіковані документи (довідка з органу сертифікації) від 01.04.2019 року; інші некласифіковані документи (довіреність ННТ 968314) від 22.03.2019 року; касовий ордер, що підтверджує сплату митних платежів (платіжне доручення) від 22.03.2019 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України РЕ 1 13431 від 01.02.2016 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів UA 10150.2019.216985; лист декларанта від 05.04.2019 року; лист декларанта від 09.04.2019 року; лист декларанта від 03.04.2019 року; лист декларанта від 04.04.2019 року; лист декларанта 2 від 09.04.2019 року; лист декларанта 2 від 04.04.2019 року; переклад експортної декларації від 09.04.2019 року; переклад рахунку фактури від 09.04.2019 року.

Відсутність вказаних документів підтверджується актом № 123 від 10.02.2020 року.

Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, позивачем не надано власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви позивач просить скасувати рішення про коригування митної вартості № 110000/2019/200078/2 від 10.04.2019 року, проте до суду він звертається лише 07.02.2020 року, тобто з пропуском встановленого строку.

При цьому в позовній заяві позивач не наводить причин пропуску строку, не надає доказів поважності причин пропуску такого строку та не просить його поновити.

Частиною 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Враховуючи наведене, суддя доходить висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає залишенню без руху із встановленням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Вищезазначені недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без руху.

Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до канцелярії суду:

- оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого за наступними реквізитами:

Отримувач коштів УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989253

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA238999980313131206084004008

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101; (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа),

- зазначити адресу електронної пошти позивача або відомості щодо її відсутності та електронну адресу відповідача;

- власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- примірник уточненої позовної заяви з урахуванням висновків суду, зокрема і в частині назви процесуального документа, з яким позивач звернувся до суду,

- належним чином завірені копії доказів, які зазначені у позовній заяві в якості додатку і якими позивач обґрунтовує свої вимоги (примірник для відповідача та суду);

- обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також докази поважності причин пропуску відповідного строку.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст. ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна