Рішення № 87552440, 28.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року Справа № 160/5911/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Сидорчук І.С. Прокоф`єв Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМЗ ГРУП" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЗ ГРУП» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС У Дніпропетровській області винесене 12 червня 2019 року №0017401418 про збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 695 117,00 грн. та застосування штрафу у розмірі 173 779,25 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС У Дніпропетровській області винесене 12 червня 2019 року №0017391418 про зменшення зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 133166,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланової виїзної документальної перевірки TOB «АМЗ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС» за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2019 року №24142/04-36-14-18/39371603. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2019 року №0017401418 та №0017391418. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Головне управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланової виїзної документальної перевірки TOB «АМЗ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС» за період з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України п.п.1 п.4 розділ V. п.п.1, п.п.2, п.п.5 п.5 розділ V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 695117 грн., а саме:

- жовтень 2018 року - 695117 грн. та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за жовтень 2018 року на суму 133166 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 26.04.2019 року №24142/04-36-14-18/39371603 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від12 червня 2019 року:

№0017401418 про збільшення суми грошового зобов`язання у розмірі 695 117,00 грн. та застосування штрафу у розмірі 173779,25 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів;

№0017391418 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 133166,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно договору поставки від 01.06.2018р. №11-106 постачальник (ТОВ "МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС") в особі заступника директора Москаленко В.Г., що діє на підставі Довіреності №1029 від 16.04.18р., з одного боку, та TOB «АМЗ ГРУП», іменоване надалі покупець, в особі директора Павлова Олексія Миколайовича, діючого на підставі Статуту, з іншого боку, спільно іменовані Сторони, а кожна окремо - Сторона, уклали цей договір про наступне:

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар.

Ціна за одиницю виміру Товару визначається Додатками (специфікаціями).

Орієнтовна сума договору складає 10000000,00 (десять мільйонів) грн, в тому числі ПДВ 1666666,67 грн. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх специфікацій. Сума за цим Договором не може перевищувати 10000000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Специфікацію Додаток №5 від 03.09.2018р. до Договору №11-106 від 01.06.2018р., запасні частини, отримані від розбирання колісних автотранспортних засобів б\в на загальну суму 4 969 695,86 грн., в т.ч. ПДВ на суму 828282,64 грн.

Тобто у вересні 2018 року ТОВ «АМЗ ГРУП» отримано від ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС» автозапчастини на загальну суму 4969695,86 грн., в тому числі ПДВ у сумі 828282,64 грн.

В рахунок оплати за отримані автозапчастини, - всього 1260 шт. ТОВ «АМЗ ГРУП» перерахував грошові кошти на загальну суму 6150000,00 грн.

На виконання договору оформлено:

Видаткова накладна №01/0309 від 03.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/0309 від 03.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/0409 від 04.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/0409 від 04.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/0509 від 05.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/0509 від 05.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/0509 від 05.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/0609 від 06.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/0709 від 07.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/0709 від 07.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/1009 від 10.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/1009 від 10.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/1209 від 12.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/1209 від 12.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/1309 від 13.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М02/1309 від 13.09.2018р.;

Видаткова накладна №01/1409 від 14.09.2018р.; Товарно-транспортна накладна №М01/1409 від 14.09.2018р.

В акті перевірки №24142/04-36-14-18/39371603 від 26.04.2019р. визначено такий ланцюг постачання товарів: TOB «АМЗ ГРУП» придбало автозапчастини у ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС», в свою чергу ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС» придбало товар у TOB «ІМЕКС ПРОМ ТОРГ», а далі обрив ланцюга.

Судом встановлено, ТОВ «МЕТАЛ ПРОМ СЕРВІС» купував вантажні авто та здійснював їх розбір на автозапчастини, у своїх контрагентів ТОВ «А-стандарт» та ТОВ «ОЛЛ КАР», тобто контролюючий орган неправильно склав даний ланцюг, внаслідок чого і зробив хибні та безпідставні висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2018 року у справі №810/2677/17: Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, а тому позов слід задовольнити.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.245-250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.06.2019р. № 0017401418.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.06.2019р. № 0017391418.

Стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в розмірі 15030,94 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова