Ухвала суду № 87552409, 12.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

12 лютого 2020 р. Справа № 120/3867/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про розгляд за участю уповноваженого представника справи за позовом ОСОБА_1 до Центрально – західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи «Сокирянська виправна колонія» № 67, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Центрально – західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи «Сокирянська виправна колонія» № 67, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

26.12.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому, крім іншого, заявлено клопотання про розгляд адміністративної справи за участю представника Центрально – західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Частинами 5, 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено достатніх аргументів про необхідність проведення судового засідання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) вказує на те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що спір у цій справі пов`язаний лише із питанням обчислення вислуги років, а зокрема застосування законодавства яке регулює правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, а позивачем не наведено переконливих аргументів про інше, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.

Керуючись ст. 248, 256, 262 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні клопотання Центрально – західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про розгляд справи № 120/3867/19-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Богоніс Михайло Богданович