Рішення № 87550860, 10.02.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2735/19

10 лютого 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська міська рада (надалі позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору від 25.11.2019 ВП №60656799 неправомірними, скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 25.11.2019 ВП №60656799.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконання судового рішення у справі №500/1528/19 можливе лише Тернопільською міською радою, адже вирішення питання стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до виключної компетенції міської ради і може бути розглянуто на її пленарному засіданні сесії. На думку позивача, дане судове рішення може бути виконане лише боржником, а державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати таке рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Отже, позивач вважає, що в даному випадку стягнення виконавчого збору з Тернопільської міської ради згідно постанови державного виконавця від 25.11.2019 ВП №60656799 є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 10 днів з моменту вручення даної ухвали. У вказаний судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 18.12.2019 о 12:00 год. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк до 18.12.2019 для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний судом строк представник відповідача подав до суду відзив, в якому, зокрема, зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору є рішенням немайнового характеру, порядок якого передбачено ст.63,75 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (надалі, Закон №1404). Вважає, що фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору. Зазначив, що станом на 13.12.2019 рішення суду №500/1528/19 не виконано. Крім того, звернув увагу суду на те, що за заявою боржника відповідачем прийнято рішення відкласти проведення виконавчих дій. Таким чином, вважає, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а вимоги скаржника не підлягають до задоволення.

Представник позивача подав до суду також письмові пояснення, в яких зазначив, що Тернопільська міська рада вчинила ряд дій, спрямованих на добровільне виконання рішення, зокрема, і до початку виконавчого провадження, тому, вважає, що враховуючи норми земельного законодавства, а також той факт, що на пленарному засідання сесії міської ради 06.12.2019 розглядався проект рішення про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,10 га за адресою АДРЕСА_1 громадянам ОСОБА_6., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , є підстави вважати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 виконаною.

18.12.2019 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2020 о 11:00 год.

16.01.2020 у відкритому судовому засіданні замінено відповідача Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на належного відповідача Південно-західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), а також оголошено перерву до 10.02.2020 о 11:00 год.

Представник позивача у відкрите судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд даної справи проводити в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, причин неприбуття суду не повідомив.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205, частини четвертої ст.229, частини третьої ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 19.11.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60656799 з виконання виконавчого листа №500/1528/19 виданого Тернопільським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Тернопільської міської ради на своєму черговому засіданні розглянути клопотання від 25.02.2019 та 26.02.2019 (реєстраційні номери: 402696, 402681, 402683, 402678, 412760, 412761) про надання дозволу ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею до 0,10 га кожному, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд, та прийняти рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

25.11.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Після цього, 04.12.2019 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак М.З. винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій ВП №60656799, на підставі заяви боржника від 26.11.2019 за вих. №1675/07 про відкладення проведення виконавчих дій. Зі змісту вказаної постанови слідує, що боржник звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду про роз`яснення рішення у справі №500/1528/19.

Не погоджуючись із винесеною державним виконавцем постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404 ( надалі Закон №1404).

У відповідності до ст.1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

При цьому, суд вважає, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Крім того, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Частиною першою ст. 63 Закону №1404, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Суд вважає, що якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець вживає заходів щодо примусового виконання рішення, а якщо рішення можливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надіслання відповідного повідомлення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Отже, положення Закону №1404, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.

Суд зазначає, що виконання судового рішення у справі №500/1528/19 можливо лише Тернопільською міською радою, оскільки вирішення питання стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відноситься до виключеної компетенції міської ради і може бути розглянуто тільки на її пленарному засіданні, що в свою чергу виключає підстави для стягнення виконавчого збору.

Зокрема, наведене кореспондується зі змістом ст.12 Земельного кодексу України, у відповідності до якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також, суд приймає до уваги документи, які підтверджують вчинення Тернопільською міською радою ряд дій, спрямованих на добровільне виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/1528/19, а саме: лист управління правового забезпечення від 21.10.2019, лист відділу земельних ресурсів від 28.10.2019, лист управління правового забезпечення від 05.11.2019, лист відділу земельних ресурсів від 11.11.2019, лист управління правового забезпечення від 12.11.2019, лист відділу земельних ресурсів від 18.11.2019, лист управління правового забезпечення від 22.10.2019, лист заступника голови постійної комісії міської ради з питань містобудування від 29.10.2019.

Крім того, за приписами частини п`ятої ст.26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно частини четвертої ст.27 Закону №1404, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

При цьому, суд зазначає, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019 у пункті 3 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 16692,00 грн. Однак, оскаржувана в даній справі постанова про стягнення виконавчого збору винесена 25.11.2019.

З огляду на обов`язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.11.2019, суд приходить до висновку про відсутність підстав у відповідача для винесення 25.11.2019 року оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП №60656799

Отже, враховуючи положення ст.2 КАС України, суд вважає, що дії державного виконавця стосовно винесення оскаржуваної у справі постанови є протиправними, в той час як позивачем доведено та підтверджено достатніми, допустимими та належними доказами наявність підстав для її скасування.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана в даній справі постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак Марії Зіновіївни щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 25.11.2019 ВП №60656799.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Дубчак Марії Зіновіївни від 25.11.2019 ВП №60656799 про стягнення виконавчого збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Повне судове рішення складене та підписане 10 лютого 2020 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.