Рішення № 87550562, 05.02.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 807/892/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивача - не з`явився;

представника відповідача - Буря О.О.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного Управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2014 року №0058031702.

В судовому засіданні 05.02.2020 року відповідача - Мукачівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного Управління Міністерства доходів і зборів України в Закарпатській області було замінено на правонаступника - Головне Управління ДФС у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена планова документальна виїзна перевірка позивача, за результатами якої були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 року за №0006591703, за №0006601703 та рішення про застосування штрафних санкцій від 23.04.2014 року №0006611702. Перевіркою було встановлено порушення правильності нарахування, утримання та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 127664,59 грн. та зазначена сума внеску (недоїмка) слугувала базою для нарахування штрафної санкції в розмірі 15974,15 грн. Як зазначає позивач в позовній заяві, протиправність визначення відповідачем податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, який слугував базою для нарахування ЄСВ, обґрунтовувалась позивачем в межах розгляду адміністративної справи №807/1693/14. Так, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі №807/1693/14 було скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0006591703, №0006601703 та рішення від 23.04.2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, разом з тим, представник позивача - Попюк М.І. надіслав до суду клопотання від 30.01.2020 року про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів викладених у запереченні на позов (а.с. 127-129), вказавши на те, що за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки позивачеві було донараховано єдиний внесок в сумі 127644,59 грн., відтак оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2014 року №0058031702 була винесена на підставі Акту перевірки від 01.04.2014 року №755/1703/260100999 та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Мукачівською ОДПІ здійснено планову документальну виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 01 квітня 2014 року № 755/17-03/ НОМЕР_1 яким встановлено наступні порушення, а саме: пп. 14.1.27, 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України з огляду на: безпідставне віднесення до складу витрат страхових платежів за договорами добровільного страхування фінансових ризиків, оскільки ці витрати не належать до витрат операційної діяльності; неправомірне включення до витрат амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів з підстав відсутності законодавчо встановленого обов`язку для фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік і нараховувати амортизацію; незаконне віднесення до складу витрат виплаченої працівникам заробітної плати в розмірі 607660,00 грн. та витрат на їх відрядження в сумі 3591371,00 грн., скільки вказані кошти не отримано платником з банківської установи. Також, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України у зв`язку із завищенням суми бюджетного відшкодування в декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2400,00 грн. внаслідок неврахування при формуванні показників податкової звітності за вказаний період висновків акту перевірки від 11 березня 2013 року № 944/1702/2601009994 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0001501700, згідно з яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість у цьому розмірі за грудень 2012 року (а.с. 8-92).

Також, в ході проведеної перевірки Мукачівською ОДПІ було виявлено недотримання позивачем вимог ст. 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу, на 127644,59 грн., про що відображено в Акті перевірки від 01 квітня 2014 року № 755/17-03/ НОМЕР_1 (а.с. 8-92).

На підставі Акту перевірки Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006591703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 2243830,50 грн., у тому числі 1495887,00 грн. за основним платежем та 747943,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 94); податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2042,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1021,00 грн. (а.с. 93); рішення від 23 квітня 2014 року № 0006611702, яким застосовано штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 15974,15 грн.

На підставі Акту перевірки від 01 квітня 2014 року № 755/17-03/ НОМЕР_1 Мукачівською ОДПІ було винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 127644,59 грн.

Не погоджуючись з винесеною Мукачівською ОДПІ вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 127644,59 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд констатує наступне.

В ході проведеної перевірки щодо достовірності відображення позивачем у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб та на який нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування було встановлено порушення правильності нарахування, утримання та сплати внеску на загальну суму 127664,59 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 63450,63 грн., за 2012 рік в сумі 64193,96 грн., що відображено Мукачівською ОДПІ в Акті від 01 квітня 2014 року № 755/17-03/ НОМЕР_1 (а.с. 49-56). Вказана сума внеску (недоїмки) слугувала базою для нарахування позивачеві штрафної санкції в розмірі 15974,15 грн., згідно рішення від 23.04.2014 року №0006611702.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п.4 ч.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного податку є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті позивач оскаржив до Закарпатського окружного адміністративного суду податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006591703, податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2014 року № 0006601703 та рішення від 23 квітня 2014 року № 0006611702 (справа №807/1693/14).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року (справа №807/1693/14), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року, позов було задоволено частково, визнано протиправними і скасовано: податкове повідомлення-рішення №0006591703 в частині сум амортизаційних витрат, що складають 710тис. 695 гривень та за штрафними санкціями - 355тис. 348 гривень, та в частині сум страхових платежів, що складають 80тис. 329 гривень та за штрафними санкціями - 40тис. 165 гривень; податкове повідомлення-рішення №0006601703 повністю; рішення №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині сум - 7тис. 589 гривень, що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858 гривень, що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі). В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.11.2016 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 року (справа №807/1693/14).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року, справу №807/1693/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року (справа №807/1693/14) позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року №0006591703 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 2243830,50 грн. частково - в частині суми 1186537 грн. (в тому числі, за основним платежем - 791024,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 395513,0 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року №0006601703 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2042,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкціях у сумі 1021,0 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області від 23 квітня 2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 15974,15 грн. частково - в частині суми 8447,00 грн.

В подальшому постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі №807/1693/14 – скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Закарпатській області від 23.04.2014 року №0006591703, №0006601703 та рішення від 23.04.2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року набирала законної сили з моменту прийняття.

Як зазначено Закарпатським окружним адміністративним судом в рішенні від 21.03.2018 року у справі №807/1693/14: "Сума донарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 127644,59 грн., на підставі якого встановлена штрафна санкція у розмірі 15974,14 грн., підлягає корегуванню у відповідності до розрахунків, що надані представниками сторін. Штрафна санкція з огляду на вищевикладене підлягає зменшенню на 7589,00 грн. (що відповідає сумі штрафних санкцій за амортизаційні платежі) та 858,00 грн. (що відповідає сумі штрафних санкцій за страхові платежі). Відповідачем доведено протиправність включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат, пов`язаних з виплатою заробітної плати та відрядженням найманих працівників, доведено протиправність не нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 7500,15 грн., податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у вказаних частинах є законними та обґрунтованими, в той же час, позивачем спростовано та відповідачем не доведено правомірність рішення від 23.04.2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині суми 8447,00 грн.".

Таким чином, згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі №807/1693/14 було визнано протиправним та скасовано рішення від 23 квітня 2014 року № 0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 15974,15 грн. частково – в частині суми 8447,00 грн.

В подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд, скасував рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року та прийняв нову постанову, згідно якої визнав протиправним і скасував рішення від 23 квітня 2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вказавши на наступне: "Позивач неодноразово пояснював судам, що необхідність залучення коштів для виплати заробітної плати та витрат на відрядження працівників пояснюється тим, що відповідач системно створює перешкоди для повернення належного позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не підтверджуючи його шляхом проведення невиїзних (камеральних), позапланових перевірок, складання податкових повідомлень-рішень, які позивач вимушений оскаржувати в судовому порядку. Позови підприємця про скасування податкових повідомлень-рішень, яким зменшено суми бюджетного відшкодування та застосовані штрафні (фінансові) санкції судами задовольняються, що однак не приводить до повернення бюджетного відшкодування. Підприємець вимушений звергатися до суду з позовами про стягнення бюджетного відшкодування (зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями). Таким чином, з моменту подання декларації з податку на додану вартість із зазначенням суми бюджетного відшкодування до моменту його отримання проходить від двох до чотирьох років. Бюджетна заборгованість тягнеться з 2011 року. На момент подання позову, в адміністративних судах різних інстанцій знаходилось 18 справ, пов`язаних з бюджетним відшкодуванням. Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів."

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме: постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року встановлено обставини протиправності визначення податковим органом позивачеві податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, який слугував базою для нарахування єдиного соціального внеску та скасовано рішення від 23 квітня 2014 року №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладене, з урахуванням обставин встановлених постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 року, яка набрала законної сили, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 255,29 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного Управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2014 року №0058031702 Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Закарпатській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 255,29 (двісті п`ятдесят п`ять гривень двадцять дев`ять копійок) грн.

4. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 12.02.2020 року.