Рішення № 87550402, 06.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 лютого 2020 р. Справа № 802/1594/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Богоноса М.Б.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про: визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів

УСТАНОВИВ

06.10.2016 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів.

18.10.2016 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

20.10.2016 відповідачем подано уточнене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 21.10.2016 адміністративний позов в частині позовних вимог залишено без розгляду.

Ухвалою від 21.10.2016 провадження у справі в частині позовних вимог закрито.

01.11.2016 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 802/1594/16-а до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом справи № 802/1462/16-а.

Ухвалою від 01.11.2016 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 802/1462/16-а.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2016 без змін.

30.11.2016 не погоджуючись із ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

07.12.2016 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про поновлення провадження у справі, оскільки обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі усунуті.

Ухвалою від 08.12.2016 провадження у справі № 802/1594/16-а поновлено.

28.12.2016 ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 від 17 липня 2014 року, де ОСОБА_2 є одним із заявників.

Позивач зазначав, що пеня має бути нарахована з 17.10.2014 по 04.08.2016 (остаточний розрахунок за рішенням національного суду).

На думку позивача, враховуючи, що ставка Європейського Центрального Банку для країн СНД складає - 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти), то сума пені у розмірі 302 066,07 грн, яка підлягає сплаті, має бути розрахована таким чином:

- перша виплата по рішенням національних судів складає 12 325,24 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 12 325,24 грн:365*13,5 %:100%*662 дні = 3 012,75 грн;

- друга виплата справедливої сатисфакції в сумі 32 440,08 грн виплачена 23 жовтня 2014 року, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 32 440,08 грн:365*13,5%/100 % * 662 дні = 7 942,91 грн;

- третя виплата в сумі 1 188 937,30 грн, платіж прострочено на 662 дні, відповідно сума пені складає: 1188937,30 грн: 365*13,5%:100 % * 662 дні = 291110,41 грн.

Таким чином, позивач вважає, що має бути сплачено пеню не тільки за несвоєчасну виплату справедливої сатисфакції за рішенням ЄСПЛ, а й за несвоєчасне виконання рішення національного суду, із застосуванням ставки Європейського Центрального Банку у розмірі 10,5 % + 3 % (три відсоткові пункти).

Відтак, в кінцевій редакції позовних вимог позивач просив: зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушення його прав, шляхом перерахування пені в сумі 73347,28 грн. за прострочення виконання рішення Європейського суду з прав людини, а також стягнути з відповідача 10000 грн. справедливої сатисфакції у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат, пов`язаних з лікуванням внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2016 у задоволенні адміністративного позову в цій справі відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що пеня за несвоєчасну виплату відшкодування на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 від 17.07.2014, в якому ОСОБА_2 є одним із заявників, виплачена позивачу у повному розмірі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.10.2017 касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016 залишено в без змін.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.01.2018 відкрито провадження за виключними обставинами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 по справі № 802/1594/16-а.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 провадження у справі № 802/1594/16-а зупинено до розгляду Верховними Судом заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018, зокрема, заяву ОСОБА_2 в частині перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2017 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах передано на розгляд в порядку пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.10.2017 відмовлено.

Відповідно до п.п. 1 п. 1, п.п. 8 п. 2 Указу Президента України від 29.12.2017 № 455/2017 утворено Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає, зокрема Вінницьку область.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 поновлено провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2016.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 провадження у справі зупинено до одужання ОСОБА_2 .

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 провадження у справі поновлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2016 - без змін.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 відмовлено ОСОБА_2 у роз`ясненні судового рішення.

Не погоджуючись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

Постановою Верхового Суду від 05.12.2019 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції стало порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин. Зокрема суд касаційної інстанції поставив під сумнів правильність здійснення відповідачем на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" розрахунку пені за прострочення виплати справедливої сатисфакції. Тому зазначив про необхідність вжиття судами під час нового розгляду додаткових заходів з метою обрахування розміру пені, в тому числі шляхом отримання від Національного банку України інформацію щодо розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період затримки виплати позивачу справедливої сатисфакції з 18 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року.

Справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду 18.12.2019.

За результатом автоматизованого розподілу справ між суддями, головуючим у справі визначено суддю Богоноса М.Б.

Ухвалою від 21.12.2019 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Цією ж ухвалою витребувано за ініціативою суду у Національного банку України інформацію про розмір граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період з 18.10.2014 по 24.10.2014.

30.12.2019 позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 10.01.2020 клопотання ОСОБА_2 про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження задоволено частково. Продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

16.01.2020 до суду надійшов лист Національного банку України із запитуваною судом інформацією про граничну позичкову ставку Європейського центрального банку у період з 18.10.2014 до 24.10.2014, яка становила 0,30 %.

30.01.2020 відповідачем подано клопотання про надання додаткових пояснень та доказів.

У судовому засіданні 06.02.2020 позивач позовні вимоги підтримав та звернув увагу суду на те, що пеня за несвоєчасну виплату відшкодування на підставі рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02 від 17.07.2014, обрахована неправильно та виплачена не у повному розмірі. На думку позивача, відповідачем допущено помилки в частині, що стосується бази розрахунку пені, періоду за який така пеня підлягає нарахуванню, а також помилково застосовано розмір позичкової ставки Європейського центрального банку.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Суд на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України, дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за встановленої явки.

Надавши оцінку аргументам сторін, які наведені у заявах по суті справи, письмовим доказам у справі та оцінивши їх із урахуванням висновків та мотивів Верховного Суду, що викладені у постанові від 05.12.2019, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 5 рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України", де ОСОБА_2 є одним із заявників, постановлено, що:

а) упродовж трьох місяців держава Україна має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню та сплатити 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат та інших з урахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2 підлягають виконанню:

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;

- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;

- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" та зобов`язано боржника добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

В свою чергу, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а, що набрала законної сили, встановлено, що Департаментом ДВС виконано рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині, яка стосується виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року та рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року.

Крім того, судом в даній постанові також зазначено, що заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року у справі № 2-4319/06, яким стягнуто з ДАК "Укрресурси" на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за сумісництво посад за період з 01 березня 2002 року по 01 січня 2003 року з врахуванням компенсацій при інфляції за затримку розрахунку на суму 7564,50 грн та зобов`язано відповідача звільнити ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера заводу "Модуль" з 01 грудня 2006 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з проведенням повного розрахунку по дату звільнення, було скасоване рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2008 року.

Окремо рішенням адміністративного суду встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 згідно з рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та на виконання рішення ЄСПЛ, є визначеною (станом на жовтень 2015 року) і становить 1900147,03 грн.

При цьому, беручи до уваги факт виплати ОСОБА_2 коштів на загальну суму 711209,73 грн, які входять в суму повного розрахунку при звільненні з ДАК «Укрресурси» станом на жовтень 2015 року, тобто в суму 1900147,03 грн, останньому необхідно виплатити заборгованість в сумі 1188937, 30 грн.

Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) платіжне доручення № 7141 від 02 жовтня 2014 року на суму 32603,10 грн (гривневий еквівалент 2000 євро згідно курсу Національного банку України) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на особовий рахунок ОСОБА_2 .

Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Міністерства юстиції України на особовий рахунок ОСОБА_2 проведено 24 жовтня 2014 року.

Згідно вимоги державного виконавця від 03 жовтня 2014 року № 1481/16 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України було підготовлено та направлено до Казначейства платіжне доручення від 08 жовтня 2014 року № 7330 на суму 12387,28 грн для перерахування заборгованості за рішеннями національного суду на особовий рахунок ОСОБА_2 . Згідно виписки Казначейства списання коштів з рахунку Мін`юсту на особовий рахунок ОСОБА_2 проведено 28 жовтня 2014 року.

Департаментом ДВС Мін`юсту України 15 серпня 2016 року сформовано вимогу державного виконавця № 65/23, якою розраховано пеню, у зв`язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної суми (справедливої сатисфакції) заявникові в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку (0,25%) плюс три відсотки з моменту закінчення трьохмісячного строку і до моменту повного розрахунку.

У вимозі зазначено, що кінцева дата виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року - 17 жовтня 2014 року, рішення № 25663/02 в частині виплати справедливої сатисфакції виконано 24 жовтня 2014 року в сумі 32603,10 грн (еквівалент 2000 євро). Кількість днів затримки платежу - 7 днів. Сума пені - 32603,10:365х3,25%х7=20,37 грн. Загальна сума пені, що підлягає сплаті - 20,37 грн.

Згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3225 від 22 серпня 2016 року ОСОБА_2 виплачена пеня в сумі 20,37 грн та зарахована на його особистий рахунок 25 серпня 2016 року.

Спір у цій справі виник у правових відносинах пов`язаних із нарахуванням пені за несвоєчасну виплату позивачу справедливої сатисфакції на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року.

Приймаючи постанову від 05.12.2019 у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки аргументам щодо правильності алгоритму та складових, застосованих під час нарахування пені на суму справедливої сатисфакції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, шляхом встановлення правильності здійсненого відповідачем на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" в частині розрахунку пені за прострочення виплати справедливої сатисфакції, в тому числі шляхом отримання від Національного банку України інформацію щодо розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період затримки виплати позивачу справедливої сатисфакції з 18 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Щодо формули за якою відповідачем обраховано розмір пені за затримки виплати позивачу справедливої сатисфакції на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України" суд зазначає, що сторони не ставлять під сумнів використання наступного алгоритму:

Сума пені = А : В х (% ставка) х С, де

А - сума відшкодування, присуджена за рішенням суду;

В - кількість днів року;

% ставка - гранична позичкова ставка Європейського Центрального Банку плюс три відсотки річних;

С - кількість днів прострочення виплати.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 зазначив, що пеня вказана у резолютивній частині рішення суду застосовується лише до справедливої сатисфакції, присудженої Європейським судом і не застосовується до будь-яких інших сум, що мають бути стягнені внаслідок невиконання національних судових рішень.

Сума відшкодування, присуджена за рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року становить 2000 євро, а гривневий еквівалент цієї суми - 32603,10 грн.

Безспірно встановлено, що у рік виплати позивачу присудженої суми справедливої сатисфакції (2014 рік) кількість днів у році становила 365.

Щодо кількість днів прострочення виплати, то виходячи із періоду прострочення (з 18 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року), висновок про який теж міститься у постанові Верховний Суд від 05.12.2019, виплата прострочена на 7 днів.

З метою з`ясування розміру граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період затримки виплати позивачу справедливої сатисфакції з 18 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року, суд ухвалою від 21.12.2019 витребував у Національного банку України інформацію про розмір граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діяла в період з 18.10.2014 по 24.10.2014.

Національним банком України, на виконання ухвали від 21.12.2019 повідомлено, що розмір граничної позичкової ставки Європейського центрального банку за період прострочення становив - 0,30 %.

За рішенням Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року відсоткова ставка повинна бути збільшеною на 3 %, а тому величина яка застосовується у формулі обрахунку пені становить: 0,30 % + 3 % = 3,30%.

Отже, із урахуванням встановлених обставин сума пені яка підлягала виплаті позивачу складає: 32603,10 : 365 х 3,30 % х 7 = 20,63 грн.

Судом безспірно встановлено, що згідно платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3225 від 22 серпня 2016 року ОСОБА_2 виплачена пеня в сумі 20,37 грн та зарахована на його особистий рахунок 25 серпня 2016 року.

Тому є протиправними дії відповідача щодо виплати не у повному розмірі пені, нарахованої як наслідок несвоєчасної виплати ОСОБА_2 справедливої сатисфакції на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014.

Відтак, враховуючи розмір пені, що підлягав виплаті позивачу та суму виплачених йому коштів, відповідача необхідно зобов`язати вчинити дії з метою виплати позивачу пені у сумі: 20,63 грн - 20,37 грн = 0 грн. 26 коп.

Аргументи позивача про встановлення граничної позичкової ставки для України (країни СНД) в цілях розрахунку пені в розмірі 10,5 %, судом до уваги не беруться із наступних мотивів.

Як передбачено нормою ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 у справі "Яворовенко та інші проти України", у цілях нарахування пені ЄСПЛ застосував простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Відтак, твердження позивача про наявність підстав для врахування ставки у розмірі 10,5 % для країни СНД, є безпідставними, адже пеня підлягає нарахуванню виходячи виключно із встановленої ЄСПЛ відсоткової ставки. Натомість диференційована ставка для окремих країни чи груп країн може застосовуватися у грошово - кредитних правовідносинах таких країн чи їх публічних інституцій із Європейським центральним банком.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000 грн. справедливої сатисфакції у відшкодування моральної шкоди і понесених витрат, пов`язаних з лікуванням внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то при їх розгляді суд виходить із таких мотивів.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 (справа № 464/3789/17). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Позивач пов`язує заподіяння йому шкоди із неправомірними діями та бездіяльністю відповідача у цій справі. Як встановлено судом, у межах позовних вимог є підстави для їх часткового задоволення та визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати не у повному розмірі пені, нарахованої як наслідок несвоєчасної виплати ОСОБА_2 справедливої сатисфакції на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014.

Верховний Суд у п.п. 51-53 постанови від 27 листопада 2019 року (справа № 750/6330/17) зазначив, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У контексті правовідносин, які є спірними у цій справі судом встановлено, що хоча оскаржувані позивачем дії відповідача і є неправомірними, однак за своїм характером (із урахуванням суми пені, що не виплачена) такі дії відповідача не можуть вважатися засобом негативного впливу на позивача як і причиною досягнення позивачем негативних емоцій рівня страждання або приниження. Також судом не встановлено причинно - наслідкового зв`язку між стверджуваним позивачем погіршенням його здоров`я та неправомірними діями відповідача, що є предметом оскарження у цій справі. Тому, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та витрат на лікування є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення учасниками справи.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виплати не у повному розмірі пені, нарахованої як наслідок несвоєчасної виплати ОСОБА_2 справедливої сатисфакції на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014.

Зобов`язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо виплати ОСОБА_2 пені, нарахованої як наслідок несвоєчасної виплати справедливої сатисфакції на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17.07.2014, розмір якої із урахуванням виплачених сум становить 0 грн. 26 коп. (двадцять шість копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;

Відповідач: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.02.2020

Суддя Богоніс Михайло Богданович