Рішення № 87550268, 11.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4838/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області/ про:

- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8894-СГ від 25 жовтня 2019 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 6-7/.

Позов обґрунтований тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8894-СГ від 25 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельно кодексу України - безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

09 січня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 17-19/, в якому представник відповідача просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на те, що земельна ділянка, з приводу якої подано заяву позивачем, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, яка наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8149-СГ від 15 жовтня 2019 року включена до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах. У постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15 Верховний Суд висловив позицію, що включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу на земельних торгах, є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

14 січня 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 29-30/, в якій позивач зазначила про відсутність визначених законом підстав для відмови у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності та про невідповідність постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15 нормам права.

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та у межах строку, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 02 жовтня 2019 року (вхідний номер Т-14327/0/25-19 від 02 жовтня 2019 року) /а.с. 20-21/ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га із земель запасу державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області за межами населеного пункту.

До вказаної заяви додала копії: викопіювання з кадастрової карти, паспорту та ідентифікаційного номеру, доручення.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 жовтня 2019 року №8149-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" визначено земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1197,0536 га до продажу на земельних торгах у формі аукціону /а.с. 23-27/. При цьому до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які буде продано на земельних торгах, який є додатком до згаданого наказу, включено, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, розташовану на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 27/.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8894-СГ від 25 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" /а.с.22/ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Луговиківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, орієнтовного розміру земельної ділянки 1,00 га із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства з підстави невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Не погодившись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8894-СГ від 25 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до частини першої статті 116 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас частиною першою статті 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів /частина перша статті 135 ЗК України/.

Згідно з частинами першою-третьою статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Аналогічний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України наведений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15.

Довід позивача про неможливість застосування цієї постанови до спірних правовідносин суд визнає безпідставним, оскільки згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До того ж відповідний висновок Верховного Суду знайшов своє відображення й у подальших судових рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 17 жовтня 2019 року у справі №823/1120/16. А у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №420/5288/18 Верховний Суд, не відступаючи від правового висновку, викладеного у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі №806/3708/15, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на недотримання органом Держгеокадастру вимог щодо форми рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З матеріалів справи слідує, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що видав наказ №8894-СГ від 25 жовтня 2019 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

При цьому мотивувальна частина оскаржуваного наказу містить посилання на наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 жовтня 2019 року №8149-СГ "Про включення земельних ділянок в перелік на торги" /а.с.22/, з урахуванням чого суд відхиляє аргумент позивача про відсутність в оскаржуваному наказі належного обґрунтування підстав для його прийняття.

Відповідно до викопіювання з кадастрової карти, наданого позивачем до заяви від 02 жовтня 2019 року /а.с.21/, обрана позивачем земельна ділянка знаходиться на кадастровому номері 5325182300:00:037:0001.

В ході судового розгляду справи позивач не заперечувала того, що обрана нею земельна ділянка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001, щодо якої наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 жовтня 2019 року №8149-СГ прийнято рішення про її включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

З огляду на те, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 02 жовтня 2019 року та прийняття за результатами розгляду заяви наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 25 жовтня 2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5325182300:00:037:0001 була вже включена до переліку земельних ділянок, що підлягають продажу на земельних торгах, на підставі наказу від 15 жовтня 2019 року №8149-СГ, суд доходить висновку про наявність підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання позивача на порушення її права в контексті норм Конституції України не є переконливим, адже відповідне майнове право на обрану земельну ділянку, так само як і легітимні очікування на виникнення такого права наразі у позивача відсутні, оскільки відповідно до практики Верховного Суду (зокрема, постанов від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16, від 23 січня 2019 року у справі №308/10112/16-а ) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є лише однією із стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, позаяк дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Наданий позивачем лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 23 грудня 2019 року вих.№18-16-0.10-8050/2-19 /а.с. 33/ не спростовує вищенаведених висновків суду.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (с.Бубни , Чорнухинський район, Полтавська область, 37121, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, буд. 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк