Рішення № 87550189, 11.02.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року № 320/5126/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Берріком»

до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Берріком» до Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС України якому позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0015175705, №0015185705 від 22.05.2019 р.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають чинному податковому законодавству, порушують законні права та інтереси підприємства як платника податків та підлягають скасуванню. Вказує, що ним сплачено усі орендні платежі за користування землею у встановлені законодавством терміни та у повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в порушення п.287.4 ст.287 Податкового кодексу України, позивач не сплатив своєчасно узгоджену суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб.

Відповідач 2 своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 26.09.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.10.2019.

17.10.2019 належним чином повідомлені позивач, відповідач 1, 2 про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

В адміністративній справі відкладено розгляд справи, у зв`язку з першою неявкою сторін на 28.10.2019.

28.10.2019 у судове засідання прибув представник позивач та відповідача 1, відповідач 2 належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явився, явку свого представника не забезпечив.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2019 замінено первісного відповідача 1 Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку витребуванням у представника позивача та відповідача додаткових доказів по справі до 13.11.2019.

13.11.2019 у судове засідання прибув представник відповідача 1, позивач та відповідач 2 належним чином повідомлені 2 про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

У судовому засіданні оголошено перерву, у зв`язку із клопотанням представника відповідача 1 до 20.11.2019.

20.11.2019 належним чином повідомлені позивач, відповідач 1, 2 про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 20.11.2019 на підставі ч.9 ст.205 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Берріком» зареєстроване юридичною особою 19.09.2011 з номером запису 1 333 102 0000 001792 (т.1, а.с.21-23).

05.09.2012 між Гребінківською селищою радою (Орендодавець) та ТОВ «Берікком» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі також - Договір), зареєстрований в реєстрі за №2-2091 (т.1, а.с.17-19).

Об`єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка площею 0,95 га, кадастровий номер 3221455500:02:009:0010, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Індустріальна, 8 та належить Гребінківській селищній раді Васильківського району Київської області і передана позивачу в оренду на підставі договору оренди землі від 05.09.2012 року (т.1, а.с.17-19).

02.03.2015 позивач подав до податкового органу звітну податкову декларацію №9009034214 з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов`язання з орендної плати за 2015 рік у розмірі 38227,08 грн (т.1, а.с.27-29).

13.08.2015 позивач подав до податкового органу звітну податкову декларацію №9170122080 з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов`язання з орендної плати за 2015 рік у розмірі 38227,08 грн (т.1, а.с.30-32).

26.01.2016 позивач подав до податкового органу звітну податкову декларацію №9005026052 з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов`язання з орендної плати за 2016 рік у розмірі 54785,01 грн.

15.02.2019 позивачем подано уточнюючий розрахунок з орендної плати №9276962995 за 2015 рік, відповідно до якого платником помилково зменшено податкові зобов`язання двічі на суму 76454, 16 грн (т.1, а.с.33-34).

21.02.2019 позивачем подано уточнюючий розрахунок з орендної плати №927694872 за 2015 рік, відповідно до якого виправлено помилку, нараховано податкові зобов`язання у розмірі 38227,08 грн., та самостійно нараховано штрафну санкцію у розмірі 1146, 84 грн (т.1, а.с.35-36).

06.02.2018 позивач подав до податкового органу податкову декларацію №9013019058 з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 рік у розмірі 58974,45 грн (т.1, а.с.41-42).

15.02.2018 позивач подав до податкового органу податкову декларацію №9023163594 з плати за землю, у якій самостійно визначив грошове зобов`язання з орендної плати за 2018 рік у розмірі 61320,60 грн.

Сплата податкових зобов`язань та штрафних санкцій за період з 2015 по 2018 підтверджується платіжними дорученнями №3, №10, №18, №26, №33, №40, №48, №55, №62, №69, №76, №83, №90, №102, №110, №116, №117, №123, №124, №125, №126, №127, №128, №129, №130, №144, №150, №156, №166, №171, №181, №186, №196, №203, №212, №222, №227, №223, №243, №248, №258, №268, №278, №283, №289, №296 та квитанцією №21295596 (т.1, а.с.48-71).

Згідно даних інтегрованої картки платника податків борг підприємства станом на 30.01.2018 складає 30510, 19 грн.

24.04.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку ТОВ «Берріком», за наслідком якої складено акт №518/10-36-57-05/37705049 та встановлено, що підприємством порушено термін сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с.121-123).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано до Головного управління ДФС України заперечення на акт камеральної перевірки №518/10-36-57-05/37705049 від 24.04.2019.

Листом №18009/10/10-36-12-03 від 20.05.2019 податковий орган частково скасував висновок акту камеральної перевірки №518/10-36-57-05/37705049 від 24.04.2019 (т.1, а.с.85-87).

На підставі висновків акта перевірки №518/10-36-57-05/37705049 від 24.04.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №0015175705, №0015185705 від 22.05.2019 р.

Позивач подав скаргу на прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення №0015175705, №0015185705 від 22.05.2019 р., та просив їх скасувати.

Рішенням №38716/6/99-99-11-06-01-25 від 12.08.2019 скаргу ТОВ «Берріком» залишено без задоволення (т.1, а.с.81-82).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.147 ст. 147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податку подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1. ст.54 ПК України встановлюється, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп.54 п.54.3 ст.54 ПК України).

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.п. 265.1.3. ст. 265 ПК України плата за землю є складовою податку на майно.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 288.1 ст.288 ПК України встановлюється, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст.289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу:

-тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування:

-тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п.123 ст.123 ПК України).

Підставою до застосування штрафної санкції, згідно до податкового повідомлення-рішення є порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового Кодексу України, за що на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовується штраф.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Механізм ведення контролюючими органами оперативного обліку податків регулюється Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку передбачено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Приписами пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 422 встановлено, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску органами ДФС.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @В; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Тобто, відображення контролюючим органом в інтегрованих картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань є правовим наслідком для платника податків, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить його фінансовий стан щодо розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірного розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

VI. Оцінка суду

Як вбачається з матеріалів справи, в ході камеральної перевірки податкової звітності позивача з орендної плати за землю, відповідачем встановлено порушення повноти нарахування податкового зобов`язання з орендної плати за землю у податковій декларації з плати за землю з 2015 по 2018 рр. За наслідком встановлених порушень позивачем податковим органом було складено податкові повідомлення-рішення №0015175705, №0015185705 від 22.05.2019 р. якими встановлено порушення строку сплати сум грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб та зобов`язано сплатити штраф у сумі 483, 93 грн., 4868, 23 грн.

Суд вважає, що дані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на таке.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених Кодексом.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 ПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач подав такі податкові декларації з плати за землю, та в яких самостійно визначив податкові зобов`язання №9009034214, №9170122080, №9005026052, №9276962995 (уточнююча), №927694872 (уточнююча), №9013019058, №9023163594.

Відповідно до п.п. 288.1, 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Під час розгляду справи представник позивача пояснив, що дані податкові зобов`язання були сплачені підприємством своєчасно та у строк передбачений законодавством, проте суд критично ставиться до таких доводів представника позивача з огляду на наступне.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач здійснював оплату податкових зобов`язань у формі орендної плати за землю у спірний період, що підтверджується платіжними дорученнями. Проте суд звертає увагу, що згідно даних облікової картки платника податків за ТОВ «Берріком» обліковувалася заборгованість до моменту коригування грошових зобов`язань у сумі 59082,51, тобто до моменту подачі позивачем уточнюючої декларації №9276962995 від 15.02.2017 на суму податкових зобов`язань до зменшення 38257, 69. Відтак з урахуванням сплати коштів, які здійснював позивач і якими погашалися попередні штрафні санкції у позивача залишилася податкова заборгованість.

Відповідно до п.287.4 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Всупереч вказаній нормі позивач не сплатив узгоджені суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб з порушенням встановлених строків, а саме: за звітний період 2015 (прзм №9276964872 від 21.02.2017) з граничним терміном сплати 22.02.2017 оплата здійснювалася з 28.02.2017 по 30.08.2017 (а.с.141-142).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи та позивачем спростовано під час розгляду справи.

На підставі наявних документів у матеріалах справи, суд встановив, що ТОВ «Берріком» узгоджені податкові зобов`язання в необхідних розмірах у встановлений законом термін не сплачено.

Таким чином, за наслідками проведеної перевірки встановлено, що позивачем в порушення п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України було несвоєчасно сплачено визначене податковими повідомленнями-рішеннями у 2015 грошове зобов`язання в сумі 29180, 45 грн.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі досліджених судом доказів, встановлених обставин справи, та аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0015175705, №0015185705 від 22.05.2019 р. не підлягають задоволенню.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

ІX. Розподіл судових витрат

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення: 11 лютого 2020 р.

Суддя Леонтович А.М.