Рішення № 87550116, 05.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12467/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача - Власенка А.І., представника позивача-Якименко А.П.,

представника відповідача-Пашинської А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області які полягають у відмові зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періода роботи із 04.01.1987 року по 23.12.1996 року та відмові призначення пільгової пенсії за віком відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня подання заяви про призначення пільгової пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати період роботи із 04.01.1987 року по 23.12.1996 року до пільгового стажу за Списком №2, призначити та виплатити пільгову пенсію за віком відповідно до п. б ч. 1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з дня подання заяви про призначення пільгової пенсії.

В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, при головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.04.2019 № 108 загальний стаж становить 36 років 2 місяці 28 днів, з них за Списком № 2 підтверджених комісією з питань підтвердження стажу роботи та актів зустрічної перевірки - 10 років 3 місяці 7 днів. Посилаючись на ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач вказав, що позивач набуде право виходу на пенсію у 55 років. Вважає таке рішення протиправним, оскільки крім підтвердженого стажу роботи відповідно до довідок, він має відповідні записи в трудовій книжці, які підтверджують факт роботи на посадах у спірних періодах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення як такі, що зазначені у Списках № 2, чинних у відповідні періоди часу.

Ухвалою від 26.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 21.01.2020

В судовому засіданні 21.01.2020 розгляд справи відкладено до 05.02.2020.

24.01.2020 відповідачем подано відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років, при головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення № 108, яким частково задоволено заяву позивача та підтверджено період роботи електрозварником з 10.09.1986 по 21.08.1992 на Малинському дослідно-експериментальному заводі, що складає 5р. 11 м. 13 д. за Списком № 2. Відмовлено у підтвердженні періоду роботи позивача з 22.08.1992 по 31.03.1993 на посаді електрозварника на Малинському дослідно- експериментальному заводі, так як за результатами атестації робочих місць за умовами праці на даному підприємстві не підтверджено висновком Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 № 05-4. Відповідачем було прийнято рішення яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", які відпрацювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Підставою відмови у призначенні пенсії за віком слугувало те, що згідно наданих документів відсутній стаж роботи за Списком №2 для додаткового зниження віку виходу на пенсію на 1 рік понад передбачений ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи". Стаж за Списком №2 становить 10 років 2 місяці 27 днів. Отже, підстави для призначення позивачу пільгової пенсії відсутні.

05.02.2020 подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що посилання відповідача на те, що висновком Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 № 05-4 відмовлено у підтвердженні періоду роботи позивача з 22.08.1992 по 31.03.1993 та те, що висновком Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 року № 05-4, на підсумковий по Малинському дослідно- експериментальному заводу № 14 від 07.02.1995 року, результати атестації робочих місць за умовами праці на Малинському дослідно- експериментальному заводі не підтверджено, суперечить законодавству, яке діяло в спірний період .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю Серія ВП №593512 від 02.04.2008. (а.с.12)

01.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", які відпрацювали на роботах з шкідливими і важкими умовами за Списком №2.

05.04.2019 Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років, при головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 108, яким частково задоволено заяву позивача та підтверджено період роботи електрозварником з 10.09.1986 по 21.08.1992 на Малинському дослідно-експериментальному заводі, що складає - 5р. 11 м. 13 д. за Списком № 2. Відмовлено у підтвердженні періоду роботи позивача з 22.08.1992 по 31.03.1993 на посаді електрозварника на Малинському дослідно-експериментальному заводі, так як за результатами атестації робочих місць за умовами праці на даному підприємстві не підтверджено висновком Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 № 05-4.

При розгляді заяви, довідкою № 357 від 14.05.2019, наказом про атестацію робочих місць № 75 від 27.08.1996, висновками про. результати експертизи якості проведення атестації підтверджено період роботи електрогазозварником в АТ "Малайський каменедробильний завод" з 04.08.1998 по 04.09.1998 та 08.05.2001 по 01.06.2001, що складає 0 р. 1 м. 25 д. за Списком № 2.

Довідкою № 129 від 18.06.2019, наказом про затвердження підсумків атестації робочих місць № 74 від 07.07.2003 та висновками про результати експертизи якості проведення атестації підтверджено період роботи електрозварником в ПрАТ "Рейл" з 01.02.2000 по 29.03.2000, з 09.04.2000 по 10.04.2000, з 25.06.2001 по 03.07.2001, з 07.07.2001 по 25.11.2002, з 27.11.2002 по 03.03.2003, з 05.03.2003 по 14.04.2005, з 16.04.2005 по 18.06.2005, що складає 3р. 1 м. 29 д, за Списком № 2.

24.06.2019 розглянувши заяву від 01.03.2019 № 278 відповідачем було прийнято рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", які відпрацювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Підставою відмови у призначенні пенсії за віком слугувало те, що згідно наданих документів позивача відсутній повний стаж роботи за Списком № 2 (12р. 6м.) для додаткового зниження віку виходу на пенсію на 1 рік понад передбачений ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи". Стаж за Списком № 2 становить - 10р. 2 м. 27 д. Роз`яснено, що згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" позивач набуде право на пенсію у 55 років.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. б ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років , з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожен повний рік такої роботи.

Таким чином, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність професії чи посади в зазначених списках, та виконання робіт в умовах, передбачених відповідним Списком, протягом повного робочого дня.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або записів у ній, відповідно до п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У випадку відсутності трудової книжки і відповідного запису у ній, стаж враховується на підставі інших документів, виданих за місцем роботи чи архівними установами.

Згідно з п. 20 зазначеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано; періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, згідно до п. 2.14 якої у графі 3 розділу Відомості про роботу у графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво, із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Відповідно до записів в трудовій книжці, позивач у спірний період працював у роботі в Малинському дослідно- експериментальному заводі, а саме :

-з 10.09.1986 присвоєна кваліфікація електрозварника третього розряду;

-з 11.10.1986 р. присвоєна суміжна робота стропальника;

-з 04.12.1986 р. присвоєна суміжна професія газорізчика;

-з 04.01.1987 р. переведений в дільницю № 24 електрозварником третього розряду; з 20.04.1987 переведений в цех № 3 електрозварником третього розряду;

-з 01.07.1988 р. в зв`язку з введенням нових умов оплати праці встановлений третій розряд електрозварника;

-з 04.12.1989 переведений в дільницю № 30 електрозварником третього розряду;

- з 01.04.1993 р. призначений бригадиром бригади слюсарів складальників

- з 23.12.1996 звільнений.

Позивачу відмовлено у зарахуванні періодів роботи з 22.08.1992 по 31.03.1993 у зв"язку з тим, що висновком Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 №05-4 на підсумковий наказ по Малинському дослідно-експериментальному заводу від 07.02.1995 №14, результати атестації робочих місць за умовами праці не підтверджено, в тому числі і на робочих місцях електрозварника та запропоновано припинити дію наказу від 07.02.1995 №14 "Про результати атестації робочих місць за умовами праці".

Підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи з 01.04.1993 по 23.12.1996 стала невідповідність назви займаної посади Списку №2.

Суд вважає такі доводи безпідставними, з огляду на таке.

Так, щодо атестації робочих місць у період з 22.08.1992 по 31.03.1993.

У цей період позивач займав посаду електрозварника.

Відповідно до п. 1, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою КМ України № 442 від 01.08.1992 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації №41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій №41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій №41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №161/17658/16.

З матеріалів справи вбачається, що Малинським дослідно-експериментальним заводом винесено наказ №14 від 07.02.1995 "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці", яким за результатами атестації затверджено Списки професій, що дають право на пенсію на пільгових умова, в якій міститься посада, в т.ч. електрозварник.(а.с.21)

Отже, зазначений наказ є належним доказом, який підтверджує проведення підприємством атестації робочих місць, а відтак і роботу позивача із шкідливими умовами праці, що дає право на пільгову пенсію.

Більш того, посада позивача "електрозварник" у спірний період віднесена до Списку №2 виробництв, цехів і професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах в розмірах, затверджених КМУ СРСР №1173 від 22.08.1956.

При цьому посилання відповідача на висновок Державної експертизи умов праці від 16.01.1996 №05-4, яким результати атестації робочих місць за умовами праці не підтверджено, суд вважає безпідставними, оскільки підставою для підтвердження умов праці з шкідливими умовами, що дає право на пільгову пенсію, є факт проведення атестації робочих місць, без проведення експертизи її якості.

Отже, позивач подав належним чином оформлені документи, що підтверджують зайнятість на посаді, що відноситься до робіт з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 2, тому вказаний період роботи має бути зарахований позивачу до пільгового стажу за списком № 2.

Щодо не зарахованих відповідачем періодів роботи з 01.04.1993 по 23.12.1996.

Підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи з 01.04.1993 по 23.12.1996 стала невідповідність назви займаної посади Списку №2.

Відповідно до даних трудової книжки позивач з 04.12.1989 переведений в дільницю № 30 електрозварником третього розряду; 01.04.1993 призначений бригадиром бригади слюсарів складальників, з 23.12.1996 звільнений у зв"язку з скороченням.

При цьому, відповідно до наказу Малинського дослідно-експериментального заводу від 29.04.1993 №343 ОСОБА_1 - електрозварника дільниці №27 з 01.04.1993 призначено бригадиром слюсарів-складальників.

Відповідно до наказу №679-к від 12.12.1996 ОСОБА_1 - електрозварника дільниці №27 звільнено з 23.12.1996 у зв"язку з скороченням штату. (а.с.18-19)

Зазначене вказує на те, що позивач не був переведений на посаду бригадира бригади слюсарів складальників, а в межах займаної посади електрозварника, виконував додаткову керуючу функцію. При цьому звільнений з посади електрозварника.

Отже, доводи відповідача з даного приводу спростовані матеріалами справи, тому є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що посада електрозварника була передбачена Списками №2, які були чинними в період роботи позивача, в нього є необхідний загальний та спеціальний трудовий стаж, що підтверджується трудовою книжкою, яка є основним документом, суд вважає, що в позивача є право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відтак, відповідачем було безпідставно та необґрунтовано відмовлено позивачу у зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 по 23.12.1996 до пільгового стажу, а відтак і у призначені пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.

Підстав вважати надані позивачем докази недостатніми про його роботу на посаді електрозварника для врахування при вирішенні уповноваженим органом питання призначення пенсії на пільгових умовах з врахуванням включення даної посади до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах - немає.

При цьому, позовні вимоги в частині не зарахування періоду робот з 04.01.1987 по 21.08.1992 задоволенню не підлягають, оскільки такий період відповідачем зарахований, що позивачем не заперечується.

Згідно з п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року, ратифікованої Закону України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" №137-V 14.09.2006 усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням наведеного, позивач має достатній стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії , тому така підлягає признченню дня звернення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Натомість відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень.

Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу у призначення пільгової пенсії, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 9,77,90,242-246, Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир 10003, код ЄДРПОУ 37909216) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 22.08.1992 по 23.12.1996 та у призначенні пільгової пенсії за віком, згідно поданої заяви від 01.03.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7 м.Житомир 10003, код ЄДРПОУ 37909216) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 по 23.12.1996 та призначити пільгову пенсію за віком відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з дня звернення, з 01.03.2019.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир 10003, код ЄДРПОУ 37909216) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 11 лютого 2020 року