Рішення № 87549850, 11.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 лютого 2020 р. Справа № 120/4310/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі – відповідач), у якому просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року;

- зобов`язати Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року;

- зобов`язати Державну казначейську службу України на підставі ст. 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 12.11.2019 року вона отримала поштою відповідь з Державної казначейської служби України на її письмове звернення від 03.10.2019 року. На думку позивача, аналіз змісту відповіді з Державної казначейської служби України № 5-11-11/19000 від 05.11.2019 року дає підстави для висновку, що вона є неповною та необґрунтованою, оскільки не містить відповіді на всі поставлені у заяві (зверненні) від 03.10.2019 року питання.

Оскільки відповідачем не забезпечено повний і всебічний розгляд звернення позивача, вважає, що такими діями та бездіяльністю відповідача порушено її права, а тому звернулась до суду цим позовом.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

08.01.2020 року надійшли матеріали на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

05.02.2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що у заяві від 03.10.2019 ОСОБА_1 просила повідомити її про те, які конкретно її заяви було отримано Казначейством, коли і які конкретно дії було вчинено Казначейством на виконання поданих нею до виконання судових рішень з посиланням на дати та номери справ, коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було перераховано на вказаний у її заявах рахунок, які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати стягнуті на її користь кошти. Також цікавилась про стан виконання виконавчих листів у справах №127/14443/18 та №127/15455/16-ц. За результатами розгляду вказаної заяви Казначейством надано відповідь від 05.11.2019 за №5-11-11/19000 про те, що ним 15.04.2019 року отримано виконавчий лист Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/14443/18 про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , та 06.06.2019 отримано виконавчий лист цього ж суду в справі №127/15455/16-ц про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Поряд з цим, Казначейство у своїй відповіді зазначало про те, що виконання вказаних судових рішень має здійснюватись за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», на яку у поточному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» виділено 50,00 млн. грн., вказано на яку саме суму коштів останнім виконано судових рішень, а також на яку суму коштів в останнього перебуває виконавчих документів, що надійшли та зареєстровані раніше поданих ОСОБА_1 виконавчих документів та орієнтовний час коли Казначейство в межах виділених йому коштів на вказані цілі здійснить перерахування коштів на користь ОСОБА_1 .

Казначейством постійно направляються листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030. Проте, відповідні зміни наразі не прийняті.

Питання передбачення коштів на певну мету у законі про Державний бюджет України віднесено виключно до компетенції Верховної Ради України, а не Казначейства.

На думку відповідача, Казначейством надано повну та ґрунтовну відповідь на звернення позивачки, тому її прав та законних інтересів не порушено.

За вказаних обставин, відповідач просить відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Протягом періоду часу з липня 2016 року по травень 2017 року на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області Ковальчук М.О. було подано кілька заяв з доданими до них виконавчими листами, з проханням здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішень судів у різних справах за її позовами до Держави Україна в особі різних державних органів шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Державної казначейської служби України з проханням надати відповідь на поставлені нею питання у заяві від 22.05.2017 року.

За наслідками розгляду цієї заяви, листом Державної казначейської служби України № 5-13/4390-11351 від 10.07.2017 року повідомлено позивача про те, що станом на дату відповіді виконані лише два виконавчі листи, зокрема у справах 127/2239/16-ц та 127/2037/16-ц, а питання щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_1 по інших чотирьох виконавчих листах (у справах 127/2779/16-ц, 127/15283/16-ц, 127/9997/16-ц, 127/12167/16-ц) розглянеться після виконання судових рішень, що надійшли раніше.

09.04.2019 року та 08.05.2019 року ОСОБА_1 подала заяви до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, у яких просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішень судів у справах №127/14443/18 та 127/15455/16-ц шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України та повідомити її про результати розгляду заяв письмово відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян».

Оскільки ОСОБА_1 не надано відповідей Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області на вказані звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», 08.08.2019 року вона направила письмове звернення до Державної казначейської служби України (далі – ДКСУ), у якому просила повідомити:

- коли і яку конкретно її заяву було ДКСУ отримано(дата її заяви, дата її отримання, номер справи, у якій видано виконавчий лист);

- коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання вказаних у її заявах рішень з посиланням на дати та номери справ;

- коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було ДКСУ перераховано на вказаний у її заявах рахунок;

- які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати всі стягнуті на її користь кошти.

За результатами розгляду даного звернення, листом Державної казначейської служби України № 5-11-11/14941 від 03.09.2019 року надано відповідь, у якій вказано, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 обліковуються виконавчі листи у справах 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, тому враховуючи передбачені у державному бюджеті межі бюджетних призначень та черговість надходження рішень до органів Казначейства, питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу у справі 127/14443/18 розглянеться Казначейством до кінця 2019 року, а питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу в справі 127/15455/16-ц - орієнтовно в І півріччі 2020 року за умови належного фінансування програми.

Оскільки з листа Державної казначейської служби України позивачка не отримала повну відповідь на всі поставленні нею в заяві (зверненні) питання, вона повторно звернулась 03.10.2019 року з заявою до Державної казначейської служби України у якій просила повідомити про всі ті ж питання, що і у заяві (зверненні) від 08.08.2019 року, а саме:

коли і яку конкретно її заяву було ДКСУ отримано(дата її заяви, дата її отримання, номер справи, у якій видано виконавчий лист);

- коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання вказаних у її заявах рішень з посиланням на дати та номери справ;

- коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було ДКСУ перераховано на вказаний у її заявах рахунок;

- які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати всі стягнуті на її користь кошти.

За результатами розгляду даного звернення, листом Державної казначейської служби України № 5-11-11/19000 від 05.11.2019 року надано відповідь, у якій вказано, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 обліковуються виконавчі листи у справах 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, тому враховуючи передбачені у державному бюджеті межі бюджетних призначень та черговість надходження рішень до органів Казначейства, питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу у справі 127/14443/18 розглянеться Казначейством у листопаді 2019 року, а питання щодо перерахування коштів по виконавчому листу в справі 127/15455/16-ц - орієнтовно в І півріччі 2020 року за умови належного фінансування програми.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року у справі № 120/3288/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року. Зобов`язано Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 08.08.2019 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

На думку позивачки, відповідачем не забезпечено повний і всебічний розгляд її звернення, вважає, що такими діями та бездіяльністю відповідача порушено її права, а тому звернулась до суду цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненням громадян, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону звернення може бути усним чи письмовим.

Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

За приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» визначені права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Зокрема, встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Так, судом встановлено, що, реалізуючи своє право на звернення, ОСОБА_1 03.10.2019 року через засоби поштового зв`язку звернулася з письмовим зверненням до Державної казначейської служби України.

Положеннями ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; особисто організувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи; у разі визнання заяви чи скарги не обгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Статтею 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Позивачем в межах даного позову оскаржуються дії бездіяльність відповідача щодо ненадання останнім обґрунтованої та повної відповіді на звернення від 03.10.2019 року відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем розглянуто письмове звернення та надано відповідь № 5-11-11/19000 від 05.11.2019 року в строк, передбачений Законом України «Про звернення громадян».

Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зіставленні з встановленими обставинами, суд звертає увагу, що відповідачем всупереч ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» не надано відповідь на всі порушені у письмовому зверненні питання, зокрема, щодо виконання виконавчих листів у інших справах крім справ 127/14443/18 та 127/15455/16-ц, а щодо виконавчих листів у справах 127/14443/18 та 127/15455/16- ц не вказано коли і які конкретно дії було ДКСУ вчинено на виконання винесених у них рішеннях відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ №845, зокрема відповідно до п.п.38, 39 Порядку, чим порушено права позивача на одержання обґрунтованої та повної відповіді на її заяву(звернення) від 03.10.2019 року.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача у відзиві, що звернення позивачки стосувалося лише виконавчих листів у справах №127/14443/18 та №127/15455/16-ц, так як зі змісту звернення вбачається, що позивачка просить надати інформацію щодо всіх отриманих відповідачем від неї заяв, не вказуючи конкретних номерів.

Приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За правилами п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, яка передбачає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність відповідача щодо надання необґрунтованої та неповної відповіді на звернення позивача від 03.10.2019 року, з метою ефективного способу захисту її порушених прав, свобод та інтересів, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати обґрунтовану та повну відповідь на вказане звернення.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві, які стосуються процедури та вжиття заходів для виконання рішень судів, то суд звертає увагу, що предметом даного спору не є дії чи бездіяльність відповідача щодо виконання рішень судів. В даній адміністративній справі позивачем оскаржується дії та бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». А тому такі пояснення, а також додані до відзиву докази не стосуються предмету спору.

З приводу вимоги позивача зобов`язати відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у місячний строк з дня набрання законної сили судового рішення у справі звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1 24 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ч. 3 ст. 129-1 Конституції України, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 р. №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

У справі Soering vs UK (judgement of 7 July 1989) Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.

Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки дане рішення суду в частині, що стосується зобов`язання Державної казначейської служби України надати обґрунтовану відповідь на заяву (звернення) позивачки від 03.10.2019 року має зобов`язальний характер, а обставини, встановлені під час розгляду справи, дають суду обґрунтовані підстави вважати, що відповідач може ухилятись від його виконання, суд вважає за необхідне встановити контроль за виконанням рішення у даній справі шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України у місячний строк з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року.

Зобов`язати Державну казначейську службу України надати обґрунтовану та повну відповідь на заяву (звернення) ОСОБА_1 від 03.10.2019 року відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язати Державну казначейську службу України подати до Вінницького окружного адміністративного суду, протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.02.2020 у справі № 120/4310/19-а.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646)

Рішення в повному обсязі складено: 11.02.2020 року.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна