Ухвала суду № 87549013, 06.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

м. Київ

06.02.2020Справа № 916/2630/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6; ідентифікаційний код: 30256779),

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код: 43015722)

3. Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9; ідентифікаційний код: 00032106)

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 237172,51 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Ленько М.М . ;

від відповідача 3: Кузьменко Ю.С.

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про зобов`язання вчинити дії (перерахувати грошові кошти).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 відкрито провадження у справі №916/2630/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.10.2019.

07.10.2019 відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги позивача.

09.10.2019 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову.

28.10.2019 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 2.

28.10.2019 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та клопотання про заміну первісного відповідача належним, відповідно до якої позивач просив суд замінити первісного відповідача 2 на його правонаступника, належного відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, виклавши позовні вимоги в наступній редакції: 1) зобов`язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях здійснити подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (за формою згідно з додатком №1 до порядку повернення коштів, помилково зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013р. №787) на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» помилково зарахованих до бюджету платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт клуб «Одеса-2009» згідно платіжних доручень від 21.06.2016 на суму 52365,62 грн, від 07.09.2016 на суму 52365,62 грн та від 14.11.2016 на суму 52365,62 грн, що загалом дорівнює 157096,86 грн.; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на користь позивача 157096,86 грн, після повернення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях помилково зарахованих до бюджету платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯХТ КЛУБ «ОДЕСА-2009» згідно платіжних доручень від 21.06.2016р. на суму 52365,62 грн., від 07.09.2016р. на суму 52365,62 грн. та від 14.11.2016р. на суму 52365,62 грн., що загалом дорівнює 157096,86 грн.; 3) стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях збитки, завдані позивачу через прострочення виконання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), що складаються з втрат від інфляції у сумі - 66053,21 грн, 3% річних у сумі - 14022,44 грн, та загалом становить 80075,65 грн, з підстав, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2019 замінено відповідача 2 у справі №916/2630/19 з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 залучено Національний банк України співвідповідачем у справі №916/2630/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 справу №916/2630/19 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №916/2630/19 передано на розгляд судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва суддею Чинчин О.В. прийнято до провадження справу №916/2630/19; підготовче засідання призначено на 06.02.2020.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву.

22.01.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 3 надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

03.02.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 06.02.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103052098401, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана позивачем 15.01.2020.

Представник відповідача 1 у судове засідання 06.02.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103052098410, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана відповідачем 1 16.01.2020.

У судовому засіданні 06.02.2020 з`явились представники відповідача 2 та відповідача 3, надали усні пояснення по справі.

Розглянувши матеріали справи №916/2630/19, суд дійшов висновку закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;

17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.09.2014 у справі №1522/23593/12 стягнуто з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 175142,16 грн., допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць у сумі 5580,00 грн.

Крім того, рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 21.10.2015 у справі №522/19511/15-ц стягнуто з відповідача 1 на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.10.2014 по 21.10.2015 у розмірі 104085,80 грн.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на користь позивача заробітну плату у загальному розмірі 279227,96 грн.

Водночас, як зазначає позивач, 20.09.2005 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено Договір оренди державного нерухомого майна (обліковий номер 2098409534) строком на 7 років та 29.09.2014 відповідачем 1 за актом приймання-передачі було повернуто частину орендованого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4494/15 позов ОСОБА_1 (учасника та засновника відповідача 1) було задоволено повністю; визнано Договір оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер НОМЕР_2 ) поновленим з дати набрання рішенням суду законної сили; зобов`язано відповідача 2 здійснити передачу майна відповідачу 1 за актом приймання-передачі.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що 01.03.2016 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було складено та підписано Акт приймання-передачі до Договору від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005.

За твердженням позивача, вказаний акт приймання-передачі складено між відповідачами не на виконання рішення суду у справі №916/4494/15 з метою передачі державного майна відповідачу 1, яке було раніше було повернуто відповідачу 2, а на виконання іншого, укладеного в усній формі, нікчемного договору, метою якого було організувати здійснення нової оцінки майна, що є об`єктом оренди за Договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005 (обліковий номер НОМЕР_2 ).

Позивач вказує на те, що п. 8.4.8 Статуту відповідача 1, учасником якого є позивач, встановлено обмеження повноважень для директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на одноосібне укладення договорів, сума яких перевищує 100000,00 грн.

Як зазначає позивач, з урахуванням положень ст.ст. 3, 92, 98, 145, 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, ст.ст. 167, 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 10, 50, 58, 59 Закону України «Про господарські товариства», укладення між відповідачем 1 та відповідачем 2 усного Договору від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 відбулось з порушенням корпоративних прав позивача, так як укладення вказаного значного правочину відбулось з перевищенням статутних повноважень директора відповідача 1, учасником якого є позивач.

Крім того, оскільки вказаний Договір від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 укладено, за твердженням позивача, в усній формі, такий договір є нікчемним.

При цьому, як зазначає позивач, попри те, що судовими рішеннями у справах №1522/23593/12 та №522/19511/15-ц було стягнуто на користь позивача з відповідача 1 заробітну плату у загальному розмірі 279227,96 грн, та відповідач 1 першочергово зобов`язаний був виконати вказані судові рішення, відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ») спрямував наявні у нього грошові кошти у загальній сумі 157096,86 грн. на рахунок відповідача 2.

Як зазначив позивач у позовній заяві, оскільки у відповідача 1 відсутні грошові кошти для здійснення виплати позивачу заробітної плати, яка стягнута судовими рішеннями у справах №1522/23593/12 та №522/19511/15-ц, та відсутні грошові кошти для вирішення спору з повернення з відповідача 2 грошових коштів у сумі 157096,86 грн. в судовому порядку як безпідставно набутих, відповідач 1 запропонував позивачу самостійно звернутись до суду з позовом про зобов`язання відповідача 2 здійснити перерахування грошових коштів у сумі 157096,86 грн. в рахунок сплати відповідачем 1 позивачу заробітної плати (на виконання судових рішень у справах №1522/23593/12 та №522/19511/15-ц).

Таким чином, оскільки грошові кошти у загальному розмірі 157096,86 грн. були сплачені відповідачем 1 на користь відповідача 2 без достатньої правової підстави (Договір від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005, на думку позивача, є нікчемним), з метою отримання своєї заробітної плати, яка була стягнута з відповідача 1 судовими рішеннями у справах №1522/23593/12 та №522/19511/15-ц, та беручи до уваги відсутність грошових коштів у відповідача 1 для стягнення вказаної суми з відповідача 2 в судовому порядку, за твердженням позивача, саме він є тією особою, яка має право вимагати повернення від відповідача 2 безпідставно сплачених відповідачем 1 грошових коштів у сумі 157096,86 грн.

При цьому, позивач обгрунтовує наявність підстав для звернення з даним позовом саме до господарського суду тими обставинами, що позивач є учасником та володільцем корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ», а укладення Договору від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 відбулось з порушенням корпоративних прав позивача.

Отже, правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частини третьої статті 80 цього Кодексу товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Суд зазначає, що спір у даній справі не містить ознак корпоративного спору, так як позовні вимоги позивача спрямовані на захист його прав як особи, яку рішенням суду було поновлено на посаді директора та зобов`язано товариство (відповідача 1) сплатити позивачу заробітну плату.

Тобто, позивач у даній справі звертається не за захистом своїх порушених/оспорюваних/невизнаних прав як учасника/засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (тобто, не за захистом корпоративних прав), а з метою стягнення у спосіб, вказаний позивачем, заробітної плати за час вимушеного прогулу (відповідно рішень суду у справах №1522/23593/12 та №522/19511/15-ц).

Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.05.2018 у справі №923/20/17, від 12.06.2018. у справі №927/976/17, від 18.07.2018 у справі №914/1589/17, від 14.11.2018 у справі №906/469/17, від 04.07.2018. у справі №910/9266/14, від 12.09.2018 у справі №308/11659/16-ц, від 14.11.2018 у справі №464/4365/17, від 16.10.2018 у справі №811/1296/17, від 28.08.2018 у справі №902/458/16 суд вважає безпідставними, оскільки у вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що спір за позовом учасника товариства до товариства про визнання недійсним правочину, укладеного товариством, підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства у випадку, якщо позивач обгрунтовує підстави звернення до суду (позовні вимоги) порушенням своїх корпоративних прав.

Водночас, предмет позову у даній справі відмінний від предмета позову у справах №923/20/17, №927/976/17, №914/1589/17, №906/469/17, №910/9266/14, №308/11659/16-ц, №464/4365/17, №811/1296/17, №902/458/16.

Більш того, суд вважає необгрунтованими посилання позивача про наявність у нього порушених корпоративних прав у зв`язку з укладенням директором відповідача 1 Договору від «__» про внесення змін до Договору оренди від 20.09.2005 за відсутності достатнього обсягу повноважень з огляду на наступне.

Відповідно до статей 509, 510 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України).

Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №905/2559/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17.

Суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги заявлені позивачем предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що спір у даній справі не містить ознак корпоративного спору, так як позовні вимоги позивача не спрямовані на захист саме корпоративних прав позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Оскільки спір у даній справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №916/2630/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Національного банку України про зобов`язання вчинити дії та стягнення 237172,51 грн.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи характер правовідносин, які склались між учасниками спору, предмет та підстави позову, спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 231, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі №916/2630/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Національного банку України про зобов`язання вчинити дії та стягнення 237172,51 грн.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин