Ухвала суду № 87546298, 07.02.2020, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/840/19

4-с/706/1/20

УХВАЛА

про задоволення скарги на рішення та бездіяльність державного виконавця

07 лютого 2020 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участю секретаря Дехканбаєвої О.О.,

представника стягувача Задояного Ю ОСОБА_1 В., старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжука С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

Дорошенко В.В. звернувся до суду із скаргою на рішення та бездіяльність державного виконавця.

Просив визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 13.05.2019 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком Максимом Анатолійовичем у виконавчому провадженні 54327614; визнати неправомірною бездіяльність вказаного державного виконавця під час примусового виконання рішення за виконавчим листом № 2-324 від 12.11.2001 р., яка полягає у невиконанні обов`язку по встановленню майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, проведення опису такого майна, його оцінки, передачі майна на реалізацію, та зобов`язати усунути ці порушення.

Як на підставу своїх вимог посилався на те, що 26.04.2001 р. рішенням Христинівського районного суду у справі № 2-324-2001 стягнуто з УМВС України в Черкаській області на його користь втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати щомісячно. Виконавчий лист подано для примусового виконання до Придніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області. 11.03.2002 р. відкрито виконавче провадження № 54327614. 18.09.2017 р. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області. 26.09.2017 р. виконавче провадження прийнято державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М.А.13.05.2019 р. постановою державного виконавця Лисенка М.А. виконавчий документ повернуто стягувачу. Постанова разом з виконавчим документом отримана ним 25.05.2019 р. Підставою повернення зазначено п.9 ч.1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. В оскаржуваному рішенні не зазначено, яким законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника. Такого закону взагалі не існує, відтак постанова про повернення виконавчого документа є незаконною і підлягає скасуванню. До вересня 2016 р. включно рішення суду виконувалось, стягувані кошти йому перераховувались. З жовтня 2016 р. і по день підписання цієї скарги рішення суду не виконується. Заборгованість з виплат з жовтня 2016 р. включно по травень 2019 р. включно складає 133 536 грн. Для розрахунку взято мінімальну заробітну плату на день його проведення - травень 2019 р. Заборгованість з виплат, а відтак і невиконання рішення суду стало можливим внаслідок протиправної бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, зокрема і державного виконавця Лисенка М.А. 03.01.2018 р. державним виконавцем Лисенком М.А. був накладений арешт на майно боржника. Про накладення арешту стягувачу стало відомо з листа-відповіді в.о. начальника УДВС ГТУЮ від 07.03.2018 р. Згідно з відомостями, які містяться в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно боржник є власником об`єктів нерухомого майна у місті Черкасах та Черкаській області. Вказана обставина підтверджується інформаційною довідкою від 29.05.2019 р. Він неодноразово звертався до державної виконавчої служби із заявами про забезпечення виконання судового рішення, зокрема 16.06.2016 р., 06.06.2017 р., 05.02.2018 р., 22.03.2018 р., 09.11.2018 р., 12.04.2019 р. Однак на звернення отримував лише відписки. Державним виконавцем Лисенком М.А. за майже два роки виконавчого провадження не встановлено майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, не проведено опису майна, його оцінку, майно не передано на реалізацію.

УДВС ГТУЮ у Черкаській області через представника Лисенка М ОСОБА_3 , який є державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області, надав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні скарги повністю, розгляд скарги провести за відсутності представника УДВС ГТУЮ у Черкаській області. У відзиві зазначено, що державний виконавець не має законних підстав проводити будь-яке списання коштів чи реалізацію майна юридичної особи (органу державної влади), яка перебуває в стані припинення за виконавчими документами в справах, де боржниками є державні органи. У виконавчому листі Христинівського районного суду зазначено стягнути з УМВС України у Черкаській області на користь ОСОБА_2 щомісячно втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати. По даному виконавчому листу вираховувати втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати не є ні обов`язком, ні правом державного виконавця (це потрібно здійснювати компетентному органу), тобто в резолютивній частині повинна бути вказана сума заборгованості, яку потрібно стягнути. В даному випадку ОСОБА_2 з таким виконавчим листом потрібно звертатися безпосередньо до органів казначейства або до ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області.

Ухвалою суду від 20.08.2019 р. до участі у справі було залучено державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенка М.А.

Ухвалою суду від 07.02.2020 р. до участі у справі було залучено старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжука С.С., оскільки державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенко М.А. звільнений із займаної посади 26.12.2019 р.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, однак його інтереси у судовому засіданні представляв адвокат Задояний Ю.В.

Представник стягувача ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримав частково – в частині вимоги про визнання неправомірною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, в іншій частині вимоги скарги не підтримав, вказана його позиція узгоджена з позицією стягувача. При цьому посилався на обставини, зазначені у скарзі.

Представник боржника УМВС України в Черкаській області у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, від нього також не надійшло заяви про розгляд скарги за відсутності його представника.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яжук С.С.у судовому засіданні висловив думку, що скарга не підлягає задоволенню, та пояснив, що постанова державного виконавця винесена на підставі чинного законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі стягувача ОСОБА_2 , представника боржника УМВС України в Черкаській області.

Заслухавши пояснення представника стягувача, державного виконавця, дослідивши матеріали за скаргою, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа № 2-324, виданого 12.11.2001 р. Христинівським районним судом, з боржника УМВС України в Черкаській області на користь стягувача ОСОБА_2 стягувався щомісячно втрачений заробіток на рівні встановленої законодавством мінімальної заробітної плати.

26.09.2017 р. виконавче провадження прийняте державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області Лисенком М.А.

13.05.2019 р. постановою державного виконавця Лисенка М.А. виконавчий документ повернуто стягувачу.

При винесенні постанови державний виконавець керувався п.9 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказаною нормою Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

У постанові державного виконавця, яка оскаржується, не зазначено, яким законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника у даному випадку.

Суд вважає, що такого закону в контексті обставин даного виконавчого провадження взагалі не існує.

Тобто, постанова не відповідає вимогам ст. 129-1 Конституції України, яка визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Враховуючи зазначені обставини, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірною і підлягає скасуванню.

При цьому не можуть бути взяті до уваги заперечення державного виконавця про те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, адже до вересня 2016 р. включно рішення суду виконувалось саме органами державної виконавчої служби, кошти стягувачу перераховувались.

Крім того, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/3026/19 від 05.12.2019 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії та встановлено, що примусове виконання рішення про стягнення періодичних платежів (заборгованості з виплати періодичних платежів) належить до компетенції органів державної виконавчої служби, а не до компетенції Держказначейства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі № 905/2087/17.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Згідно з ч. 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Передбачений нормами закону строк для оскарження постанови державного виконавця стягувачем не пропущений.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Суд вважає, що скарга стягувача ОСОБА_2 є обгрунтованою, тому оскаржувана постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу повинна бути визнана неправомірною та скасована.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 18 ч. 1, ст. 37 ч. 1 п. 9, 74 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 448 ч. 1, 449, 450, 451 ЦПК України, суд УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність державного виконавцязадовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком Максимом Анатолійовичем 13.05.2019 року у виконавчому провадженні № 54327614.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексу ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складений 12.02.2020 року.

Суддя М.Ф. Олійник