Вирок № 87545020, 12.02.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/5456/19

Номер провадження 1-кп/629/170/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання – Заводяній О.Ю., за участю прокурора – Решетняк В.О., представника потерпілої- Соколової Р.І., обвинуваченої – ОСОБА_1 , захисника- Малунова В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019220380001359 від 11.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Алчевськ Луганської області, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Алчевського міського суду Луганської області від 19.02.2013 за ч.1 ст. 115, 69 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільнена 23.06.2016 року з Качанівської ВК Харківської області № 54 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 25 днів; вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 19.04.2019 за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, який станом на 04.07.2019 року нею був виплачений у повному обсязі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

встановив:

08.09.2019 року близько 23:00 години ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , малознайомою їй ОСОБА_3 та раніше їй знайомим ОСОБА_4 , по запрошенню останнього прийшли до нього в гості в кімнату № 4 АДРЕСА_3 , розташовану на третьому поверсі гуртожитку АДРЕСА_4 будинку АДРЕСА_5 , де в цей час знаходилася раніше не знайома ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , та всі разом, познайомившись між собою, почали вживати спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почалася сварка, під час якої ОСОБА_3 розірвала золотий ланцюжок, який був на шиї ОСОБА_5 , та поклала його в кімнаті на сервант де його бачила ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_5 забрала вказаний ланцюжок, тривалий час тримала його в руці та потім сховала в карман своїх шортів. Продовжуючи перебувати в гостях у ОСОБА_4 , вже 09.09.2019 близько 06:30 години ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом відвідували спільний туалет, розташований на вищевказаному поверсі гуртожитку, та під час цього у ОСОБА_5 з карману її шортів випадково випав на підлогу її золотий ланцюжок, однак вона цього відразу не помітила. Близько 07:00 години ОСОБА_1 знову зайшла до приміщення туалету, де на підлозі помітила золотий ланцюжок, який належить ОСОБА_5 . Достовірно знаючи про те, що вказаний золотий ланцюжок належить саме ОСОБА_5 , у ОСОБА_1 раптово виник умисел на таємне викрадення цього золотого ланцюжка. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи з умислом на таємне викрадення чужого майна, повторно, з корисливого мотиву та з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що ОСОБА_5 та сторонні особи не спостерігають за її діями, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу заволоділа цим ланцюжком, який виготовлений із золота 585 проби, вагою 5,93 грами, вартістю 7506 гривень 88 копійок. Після вчинення злочину ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникла, викраденим майном розпорядилася на свій розсуд, відразу продавши його у ломбарді, чим завдала потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 7506 гривень 88 копійок.

Обвинувачена ОСОБА_1 , допитана в судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, підтвердивши факт вчиненого нею кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких вона вчинила кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаялась, просила суворо не карати.

Представник потерпілої Соколова Р.І. в судовому засіданні просила призначити обвинуваченій покарання на розсуд суду.

Захисник в судовому засіданні просив призначити обвинуваченій мінімальне покрання, зазначивши про те, що вона має захворювання та її місцепроживання зареєстроване на тимчасово окупованій території.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєне обвинуваченою ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії злочинів середньої тяжкості.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України є рецидив злочину.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 оцінюється, як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як дуже високий.

При обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка раніше судима, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, її місцепроживання зареєстроване на тимчасово окупованій території, має захворювання-консолідований перелом тіла ТН12, не працює, та приходить до висновку, що для виправлення останньої та попередження вчинення нею нових злочинів, повинно бути призначено необхідне та достатнє покарання, в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України у вигляді арешту.

В судовому засіданні представник потерпілої Горелькової А.Ю. Соколова Р.І. просила задовольнити в повному обсязі цивільний позов про стягнення з обвинуваченої матеріальної шкоди, спричиненої злочином в сумі 7506 гривень, та моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала заявлений до неї потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали цивільного позову, суд вважає за необхідне його задовольнити.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України , шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Вказана позиція є аналогічною і у вирішенні інших справ Європейського суду: рішення від 15 жовтня 2009 року у справі Антипенко проти Російської Федерації, постанова у справі від 14 лютого 2008 року Пшеничний проти Російської Федерації.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин суд прийшов до висновку про задоволення цивільного позову.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експерта покласти на ОСОБА_1 .

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох ) місяців арешту.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши її під варту негайно в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 12.02.2020 року.

Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 7506(сім тисяч п`ятсот шість) гривень 00 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000(п`ять тисяч) гривень 00 коп., а всього 12506 (дванадцять тисяч п`ятсот шість) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/2445СЕ-19 від 15.10.2019 року в сумі 471,03 грн. на користь держави. Код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП).

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Мицик