Рішення № 87544590, 12.02.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/383/2020 Справа № 641/8257/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань - Конюх С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", в якому з урахуванням уточненої позовної заяви та заяви від 31 жовтня 2019 року просить:

- визнати неправильним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 "Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України)",

- зобов`язати ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 на "Звільнення за власним бажанням, ч.3 ст. 38 КЗпП України",

- зобов`язати ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ,

- стягнути з ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 36597,17 грн,

- стягнути з ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 45166,95 грн.,

- стягнути з ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 47508,94 грн,

- покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі наказу № 44-п від 8 липня 2010 року його прийнято на роботу до Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», у подальшому реорганізоване в Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» у відділ 14 дослідно-виробничої бази КП ХКБМ контролером верстатних і слюсарних робіт 4 розряду.

З 01 червня 2019 року по вересень 2019 року відповідачем позивачу не виплачувалась заробітна плата. 10.09.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням в зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. На підставі наказу № 178-у від 13.09.2019 року позивача було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України без зазначення частини статті, а тому при звільненні відповідачем допущено неправильне формулювання причин звільнення. На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з 01.06.2019 р. по 13.09.2019 року у розмірі 43219,70 грн. Крім того, в зв`язку зі звільненням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідача повинен був виплатити позивачеві при звільненні вихідну допомогу у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку. Також на підставі ст. 117 КЗпП України в зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги про виплату заробітної плати просив залишити без розгляду, оскільки відповідачем вказана заборгованість виплачена на час розгляду справи.

Також зазначив, що на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" в судове засідання повторно представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місцезнаходження, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Позивач на підставі наказу № 44-п від 8 липня 2010 року був прийнятий на роботу до Казенного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова», у подальшому реорганізоване в Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» у відділ 14 дослідно-виробничої бази КП ХКБМ контролером верстатних і слюсарних робіт 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки.

На підставі Постанови КМУ від 28.08.2012 року та Наказу ДК "Укроборонпром" від 28.08.2012 року Казенне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова» реорганізовано в ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова".

10.09.2019 року позивач звернувся до ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією заяви від 10.09.2019 року, копіями квитанції ПАТ "Укрпошта" та опису вкладення до листа від 10.09.2019 року.

13.09.2019 року на підставі наказу № 178-у від 12.09.2019 року позивача було звільнено за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки та копією наказу ДП «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова».

Згідно довідки ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" заборгованість із виплати заробітної плати станом на 01.10.2019 року складає 43219,70 грн., середньоденна заробітна плата позивача складає 669,14 грн.

Таким чином, між сторонами виникли трудові правовідносини, порушення трудових прав позивача зумовило його звернення до суду, спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 22 травня 2013 року (справа № 6-34 цс 13) за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Приписами ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті б статті 36 та пунктах 1, 2 і б статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 21.11.2011 року зазначив, що, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), зазначений Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

З урахуванням аналізу положень п. 2 Порядку № 100, суд зазначає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У відповідності до роз`яснень, викладених у абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена судом без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов`язкових платежів з громадян, є обов`язком роботодавця та працівника.

Матеріалами справи доведено порушення ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" строків виплати позивачу заробітної плати, а тому і порушення законодавства про працю, зокрема ст. 115 КЗпП України.

Відповідач не мав права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору з позивачем на звільнення за власним бажанням без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання неправильним формулювання причин звільнення позивача з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" щодо звільнення за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), та вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про зобов`язання Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 на «звільнення за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України» та внести відповідні зміни до трудової книжки позивача.

В зв`язку з доведеністю звільнення позивача на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України , відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України виплаті йому підлягає вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що складає 45166,95 грн. При розрахунку вихідної допомоги суд керується Порядком № 100, враховуючи заробітну плату за два останні місяці перед звільненням (липень 2019 року 15292,98, серпень 2019 року 14818,27).

Також суд зазначає, що закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Враховуючи доведеність в межах даної справи невиплату позивачеві у день звільнення всіх сум, що належать йому від ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова", суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.09.2019 року по 23.12.2019 року в розмірі 47508,94.

Щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Згідно довідки ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова" середньоденна заробітна плата позивача складає 669,14.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік" кількість робочого часу, який позивач повинен була відпрацювати за період з 13.12.2019 року по 23.12.2019року складає 71робочих днів.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 13.12.2019 року по 12.12.2019року в розмірі 43596,80 грн. (669,14 грн.*71днів).

При цьому суми вихідної допомоги та середнього заробітку визначені судом без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння й сплата прибуткового податку, інших обов`язкових платежів з громадян є обов`язком роботодавця та працівника.

Позовні вимоги в частині виплати заборгованості по заробітній платі суд, за заявою позивача, залишає без розгляду. Інші позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати - залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_1 про визнання неправильним формулювання причин звільнення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправильним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» щодо звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Зобов`язати Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 на «звільнення за власним бажанням за ч.3 ст.38 КУпП», зобов`язавши внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 45166,95 грн., середній заробіток за весь час затримки заробітної плати за період з 13 вересня 2019 року по 23 грудня 2019 року в розмірі 47508,94 грн., а також судовий збір в розмірі 768,40 грн, всього 93444 (дев`яносто три тисячі чотириста сорок чотири)грн 29 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» на користь держави судовий збір в сумі 926 грн 75 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова», 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, Код в ЄДРПОУ 14310299.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 лютого 2020 року.

Суддя: О. А. Фанда