Рішення № 87543706, 11.02.2020, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 730/142/19

Номер провадження 2/728/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу:

за позовом ОСОБА_1

до

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Територіальний сервісний центр 1842 Регіонального сервісного центру в Житомирській області МВС України

вимоги позивача: про визнання недійсною довіреності та визнання права власності,

учасники справи - не з`явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач-1), ОСОБА_5 (далі відповідач-2), ОСОБА_3 (далі відповідач-3), ОСОБА_4 (далі відповідач-4) з вимогою про визнання недійсною довіреності та визнання права власності.

2. Позов обґрунтував тим, що 12 липня 2008 року він придбав автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «Т4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в подальшому без його відома був перезареєстрований на ОСОБА_4 із заміною нового державного реєстраційного номеру НОМЕР_14.

3. 29 жовтня 2016 року за вказаним фактом позивач із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся до поліції, у зв`язку з чим було розпочато досудове розслідування, в ході якого позивачу стало відомо, що невстановлена особа без його згоди та участі продала спірний автомобіль ОСОБА_2 та надала останньому генеральну довіреність від імені позивача, яка була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. Вказану довіреність позивач не підписував та не знав про її існування.

4. 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 продав вказаний автомобіль ОСОБА_5 , який зареєстрував автомобіль на себе та отримав новий державний реєстраційнй номер НОМЕР_15.

5. В свою чергу, 27 жовтня 2016 року ОСОБА_5 продав спірний автомобіль ОСОБА_6 , а остання 29 жовтня 2016 року продала його ОСОБА_4 , який зареєстрував даний автомобіль на себе та отримав новий державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

6. Виходячи з наведених обставин позивач просив:

6.1. визнати недійсною довіреність від 18 серпня 2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області, на підставі якої ОСОБА_7 нібито уповноважив відповідача ОСОБА_2 розпоряджатися (в тому числі продати) за ціну та на умовах за його розсудом належний позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_16 , виданого Бахмацьким відділенням РЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області, 30 жовтня 2008 року, транспортний засіб VOLKSWAGEN Т4, 2001 року випуску, двигун, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

6.2. визнати за ним право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «Т4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_4 ;

6.3. стягнути з відповідачів на його користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору по даній справі.

7. Представник відповідача ОСОБА_3 у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.122-123) просив відмовити в їх задоволенні.

Зміст заперечень представника відповідача зводиться до того, що відповідач позов не визнає, вважає себе неналежним відповідачем по справі, оскільки її ім`я не згадується в довіреності, яку позивач просить визнати недійсною. Позивач не зазначає, які саме її дії чи бездіяльність порушили його права чи охоронювані законом інтереси і які саме позовні вимоги заявлені до неї.

Крім того, постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, яка набрала законної сили, підтверджено право власності відповідача ОСОБА_4 на спірний автомобіль, придбаний позивачем 12 липня 2008 року, а обставини підробки документів, що були видані після 12 липня 2008 року, не можуть бути підставою для визнання права власності на автомобіль за позивачем.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

8. Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.189-190), в заяві виклав свою правову позицію по справі та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

9. Представник відповідача ОСОБА_3 надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі(а.с.191).

10. Третя особа надіслала до суду пояснення (а.с.176-178), в яких висловила позицію про те, що третя особа не оспорює будь-чиє право власності на спірний транспортний засіб, оскільки не є органом, який здійснює реєстрацію прав власності.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

11. Розпорядженням голови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2019 року (а.с.40-41) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) передано справу на розгляд Бахмацького районного суду Чернігівської області.

12. Ухвалою суду від 11 березня 2019 року (а.с.92-94) було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

13. Ухвалою суду від 11 березня 2019 року (а.с.95-99) було задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на спірне майно.

14. Ухвалою суду від 28 листопада 2019 року (а.с.181-183) в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі було відмовлено.

15. Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року (а.с.192-193) провадження в частині вимог до відповідача-2 ОСОБА_5 було закрито у зв`язку із його смертю.

16. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог статті 223 ЦПК.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

17. Біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 12 липня 2008 року, реєстраційний номер 417500 (а.с.83) підтверджується. Що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_8 транспортний засіб VOLKSWAGEN Т4, 2001 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , який підлягав реєстрації за набувачем в органах Державтоінспекції.

18. Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (а.с.7,76) підтверджується, що зазначений автомобіль було зареєстровано за позивачем Бахмацьким відділенням РЕР УДАІ УВС України у Чернігівській області 30 жовтня 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_17 .

19. В свою чергу, постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року (а.с.125-128) визнано недійсною в частині покупця біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний номер 417500, укладену 12 липня 2008 року на Товарній біржі «Столична» ОСОБА_8 та ОСОБА_1 та переведено права та обов`язки покупця за цією угодою на ОСОБА_4 .

20. Відповідно до довіреності серії НОМЕР_18 від 18 серпня 2016 року, зареєстрованої в реєстрі за № 393 та посвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шупенею О.М. (а.с.8,73) ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися (зняти з обліку, поставити на облік, продати за ціну та на умовах за його розсудом) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_6 , виданого Бахмацьким відділенням РЕР УДАІ УМВС України в Чернігівській області, 30 жовтня 2008 року, транспортний засіб VOLKSWAGEN Т4, 2001 року випуску, двигун, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1

21. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270090000642 від 29 жовтня 2016 року (а.с.6,72) підтверджується внесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення і початок досудового розслідування за частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі КК) за заявою позивача про те, що 29 жовтня 2016 року ОСОБА_3 шахрайським шляхом переоформила автомобіль марки «VOLKSWAGEN Т4» білого кольору номер шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , на свого сина ОСОБА_4 .

22. Згідно із висновком експерта № 713 від 9 червня 2017 року, проведеного на підставі постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 жовтня 2016 року за № 12016270090000642 (а.с.9-15, 65-71) підпис в графі «Підпис» в довіреності від 18 серпня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 .

23. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 , виданого Територіальним сервісним центром 1842 19 серпня 2016 року (а.с.19,75), транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель ТRANSPORTER, 2001 року випуску, двигун, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_10 належить ОСОБА_5 з 19 серпня 2016 року.

24. Довіреністю від 27 жовтня 2016 року, яку посвідчено приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. (а.с.18,74) ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником при вирішенні питань, пов`язаних із зняттям з обліку та розпорядженням (продажем, обміном, передачею в оренду) належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_19 , виданого та зареєстрованого 19 серпня 2016 року Центр 1842 транспортного засобу VOLKSWAGEN ТRANSPORTER, 2001 року випуску, двигун, шасі № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_10 .

25. Договором купівлі-продажу транспортного засобу від 29 жовтня 2016 року (а.с.16) підтверджується, що ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_3 транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель ТRANSPORTER, 2001 року випуску, білого кольору, номер кузова (шасі, рама) № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_10 .

26. 29 жовтня 2016 року ОСОБА_4 до територіального сервісного центру № 7443 подана заява № 1049373377 про перереєстрацію спірного транспортного засобу (а.с.17, 77).

27. Актовим записом про смерть № 746 від 4 червня 2019 року (а.с.156) підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

V. Оцінка Суду.

А. Щодо наявності підстав для визнання недійсною довіреності.

28. Згідно з частиною третьою статті 244 Цивільного кодексу України (далі ЦК) довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

29. А відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

30. Отже, виходячи із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК).

31. Статтею 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі, на що посилається і позивач (див. пункт 2).

32. В свою чергу положення статті 204 ЦК закріплюють презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

33. Таким чином, позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування недійсності правочину покладається на позивача.

На вказаний підхід звернув увагу і Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року по справі № 752/11866/16-ц (провадження № 61-23702св18).

34. В даних правовідносинах позивач, як на підставу для недійсності довіреності послався на ту обставину, що він її не підписував (див. пункт 3), в підтвердження чого надав висновок експерта № 713 від 9 червня 2017 року, проведений на підставі постанови про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 жовтня 2016 року за № 12016270090000642 (див. пункт 22).

35. Надаючи оцінку висновку експерта Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Проте, наданий позивачем висновок експерта не може бути належним доказом, який підтверджує позовні вимоги в частині визнання недійсною довіреності, оскільки експертиза проведена в кримінальному проваджені, яке на момент розгляду справи не завершене, оцінка такому висновку в сукупності з іншими доказами не надана і обвинувальний вирок по справі відсутній.

Аналогічну позицію при оцінці висновку експерта висловив Чернігівській апеляційний суд при розгляді спору між сторонами про витребування майна та визнання права власності на автомобіль (а.с.128), судове рішення по якій набрало законної сили.

36. При цьому, відповідна оцінка даному висновку в кримінальному проваджені не надавалась і він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, саме в кримінальному проваджені, що узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року № 8.

37. Інших клопотань про призначення експертизи в даній справі позивач не заявляв, так як і не надавав інших доказів в підтвердження вимог про визнання довіреності недійсною.

38. Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання довіреності недійсною.

Б. Щодо наявності підстав для визнання права власності.

39. Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

40. Виходячи із змісту статті 391 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

41. В спірних правовідносинах, які пов`язані із правом власності на яке претендують дві протилежні сторони (позивач та відповідач), рішенням суду в іншій цивільній справі, яке набрало законної сили (див. пункт 19), переведено права та обов`язки покупця за угодою купівлі-продажу спірного майна на ОСОБА_4 .

42. Таким чином, за відповідачем-4, на підставі рішення суду визнано право власності на спірне майно, що спростовує позовні вимоги про визнання права власності.

В. Загальні висновки Суду.

43. Надані відповідачем докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо необґрунтованості позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують відсутність підстав для визнання недійсною довіреності та права власності за позивачем.

В свою чергу, надані позивачем докази не підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

44. Виходячи з вищевикладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

45. Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

46. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до вищевказаних положень статті 141 ЦПК, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

47. Проте, відповідачем-3 було проведено оплату витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 25 коп. (п`ять тисяч гривень 25 копійок) (а.с.131-132).

В даних правовідносинах, з врахуванням вимог статті 137 ЦПК, Суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача-3 витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсною довіреності та визнання права власності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Територіальний сервісний центр 1842 Регіонального сервісного центру в Житомирській області - відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Копії повного судового рішення вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні копію судового рішення надіслати протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та серія і номер паспорта невідомі.

ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 .

ОСОБА_4 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та серія і номер паспорта невідомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Територіальний сервісний центр 1842 Регіонального сервісного центру в Житомирській області МВС України, місцезнаходження вулиця Шкіряників, б. 14, м. Бердичів Житомирської області, індекс 13303.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко