Ухвала суду № 87542430, 08.02.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.02.2020 Справа №607/2419/20

провадження № 1кс/607/1224/2020

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Братасюк В.М., за участю секретаря судового засідання Созанської Т.І., прокурора Тернопільської місцевої прокуратури Житовецької О.А., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Нюня О.І. в залі суду у м.Тернополі, розглянувши клопотання слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Стрілецького М.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Житовецькою О.А., про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва Київської області, останнє відоме місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 , зі слів періодично проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, зі слів одруженого, не працюючого, із середньою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Стрілецького М.В. за погодженням із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Житовецькою О.А., у кримінальному провадженні №12020210180000074 від 07.02.2020 рокузвернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.02.2020 року близько 05 години 15 хвилин, у ОСОБА_1 , який перебував по АДРЕСА_3 Коновальця, в селі Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , 07.02.2020 року близько 05 години 15 хвилин, керуючись корисливим мотивом з метою таємного викрадення чужого майна, підійшов до домоволодіння АДРЕСА_4 , підійшов до огорожі, після чого, за допомогою фізичної сили, подолав дану перешкоду, таким чином проник на територію вище вказаного домоволодіння. Де надалі підійшов до альтанки, та увійшов в середину. Після чого переконався, що заним ніхто не спостерігає і його дії є не будуть поміченими сторонніми особами, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, умисно таємно викрав латунну миску, кавовий млинок, дві гантелі, п`ять чавунних горщиків, дві металеві лопати та одні металеві вила.

Із викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, внаслідок чого отримав реальну можливість розпорядитись викраденим майном, та таким чим завдав потерпілій ОСОБА_2 , матеріальну шкоду на загальну суму 3 000 гривень.

08 січня 2020 року ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просить його задовольнити. Вважає, що лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 .

Захисник Нюня О.І. заперечив з приводу задоволення клопотання та зазначив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення є лише припущеннями, просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, перевіривши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На думку слідчого судді ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання слідчим та прокурором доказами, а саме:протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_4 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_3 ; протоколом добровільної видачі свідком ОСОБА_3 ; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом огляду речі за участю потерпілої ОСОБА_2 ; повідомленням про підозру ОСОБА_1 .

Метою застосування щодо ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартоює забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а саме вчинення тяжкого корисливого злочину проти власності, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, на строк до 6 років, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

Крім цього на даний момент у ОСОБА_1 , відсутнє місце постійного проживання, тому є достатньо підстав вважати що останній не маючи постійного місця проживання, фінансових доходів, будь якого майна чи джерел доходу, продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення вже в інших населених пунктах України та буде таким самим чином переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Також необхідно врахувати, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та те що останній вже раніше вчиняв тяжкі умисні корисливі злочини проти власності що підтверджується щиро сердечним зізнанням у їх вчиненні, досудове розслідування у яких на даний момент здійснюється слідчим відділенням Тернопільського РВП, тому враховуючи вище викладене є достатньо підстав вважати що він може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.

2) незаконно впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_1 , постійно перебуває в тому самому населеному пункті, що й потерпіла у даному кримінальному провадженні, таким чином може незаконно впливати на потерпілу та свідків, з метою дачі ними неправдивих свідчень.

3)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Вказаний ризик підтверджується тим, що Тернопільським РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а саме тяжких злочинів проти власності, тому може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

4) перешкоджати кримінальному провадженню. ОСОБА_5 може іншим чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування (п. 4 ч.1 ст.177 КПК України).

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні існують ризики, наведені слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доведені прокурором в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, характер вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного ОСОБА_1 , який не працює, не має постійного місця проживання, репутацію, та міцність соціальних зв`язків останнього, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України.

Беручи до уваги усе вищевикладене, клопотання слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Стрілецького М.В. слід задовольнити, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, при цьому відмовивши у задоволенні клопотання захисника Нюні О.І., підтримане підозрюваним ОСОБА_1 , про відмову в клопотанні про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою та обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, його вік, стан здоров`я, сімейний та майновий стан, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення застави відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Стрілецького М.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Житовецькою О.А. про застосування запобіжного заходу – тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 02 квітня 2020 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040 гривень (сорок дві тисячі сорок гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): НОМЕР_1 ; призначення платежу – застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №12020210180000074 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 лютого 2020 року).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області Стрілецького М.В.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1 негайно після її оголошення.

В задоволенні захисника Нюня О.І., підтриманого підозрюваним ОСОБА_1 , про обрання запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області В. М. Братасюк