Рішення № 87539783, 12.02.2020, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2717/19

Провадження № 2/576/110/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря - Терені Л.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк) звернулось до суду з позовом, який обґрунтовується тим, що банк 15.01.2018 р. надав відповідачу кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді відновлюваної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 38 % на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Так як відповідач порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість станом на 09.12.2019 р. в сумі 14231,48 грн. (а.с.2-3).

02.01.2020 р. суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні (а.с.46).

В установлений законодавством та ухвалі строк, відповідач відзиву не подала. Водночас, 03.02.2020 р. від її представника надійшла заява про намір подати такий відзив (а.с.52-54).

Керуючись принципом пропорційності, передбаченим ст. 11 ЦПК України, а також враховуючи, що представник відповідача зазначив дату, коли буде поданий такий відзив, суд вирішив за необхідним отримати відзив від відповідача.

11.02.2020 р. до суду надійшов від представника відповідача (а.с.55-63).

У відзиві представник відповідача зазначає, що кредитний договір між банком і відповідачем є неукладеним. Крім того, позивач необґрунтовано вимагає стягнення комісії. Також представник відповідача, без конкретизації, подав клопотання про зменшення розміру неустойки та просив витребувати у позивача для огляду оригінали документів, на які він посилається у позові.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Перш за все, з огляду на те, що представник відповідача не привів жодного вагомого аргументу для витребування оригіналів поданих позивачем документів, не оспорює того факту, що відповідач підписувала ці документи та отримувала кошти від банку, суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В матеріалах справи мається заява про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки (далі - також заява позичальника), що підписана 15.01.2018 р. представником позивача та відповідачем. У цій заяві (п. 3.1) йдеться про те, що шляхом її підписання відповідач укладає із банком кредитний договір (а.с.7-8).

Крім того, відповідач не оспорює тієї обставини, що вона отримувала кредитні кошти на картку, що також підтверджується банківською випискою по картковому рахунку (а.с.26-29).

Таким чином, факт укладення кредитного договору та використання відповідачем кредитних коштів є доведений.

Відтак з відповідача слід стягнути неповернутий борг за тілом кредиту. Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку (а.с. 22-25) та банківської виписки по картковому рахунку, суд погоджується з розміром визначеної в ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 9657,74 грн. Інших доказів на противагу цьому розрахунку відповідач не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 15.01.2018 р. та паспорті споживчого кредиту (а.с.10) сторонами була погоджена процентна ставка у розмірі 38 % річних.

Відтак з відповідача слід стягнути відсотки за користування кредитом в сумі 2593,85 грн.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 15.01.2018 р. відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та процентів, стягнути пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилався на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщений на банківському сайті, як на невід`ємну частину спірного банківського договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Договір розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки.

Крім того, роздруківка витягу Договору із сайту позивача (а.с.12-21) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщений на офіційному сайті позивача (www.oschadbank.ua) неодноразово міг і змінювався самим АТ «Ощадбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Договір у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Договору не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що витяг з Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб розміщений на сайті: www.oschadbank.ua, який містяться в матеріалах даної справи не містить підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15.01.2018 р. шляхом підписання заяви позичальника. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Те ж саме стосується й заявленої вимоги про стягнення комісії.

При цьому, відмовляючи у задоволенні цієї частини позову, суд керується висновком Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування норм права, що міститься у постанові від 03.07.2019 р. по справі № 342/180/17, та який в силу ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом у цій справі, у подібних правовідносинах.

Також, враховуючи ці ж висновки Великої Палати Верховного Суду по справі № 342/180/17, суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15.01.2018 р. у вигляді заяви позичальника, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

А тому суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки ці суми нараховуються лише за прострочення виконання основного грошового зобов`язання.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Ощадбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків за користування ними.

Отже, загальна сума заборгованості станом на 09.12.2019 р., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 15.01.2018 р., становить 12251,59 грн. (9657,74 грн. за тілом кредиту + 2593,85 грн. за відсотками).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 86,09 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий пропорційно до задоволених вимог в сумі 1653,79 грн.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 85, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00032129) 12251,59 грн. заборгованості за кредитним договором від 15.01.2018 р.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00032129) судовий збір в сумі 1653,79 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Колодяжний