Ухвала суду № 87539144, 11.02.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

11 лютого 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/614/18 Провадження № 4-с/414/2/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Романа Васильовича,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби, в обґрунтування якої послалася на наступні обставини.

На виконанні у Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходився виконавчий лист, виданий Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18 про стягнення з боржника ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 125934 грн.

Постановою державного виконавця від 29.05.2019 було відкрите виконавче провадження № 59223465, яке на підставі постанови державного виконання від 06.08.2019 у подальшому було передане до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Разом із тим, ОСОБА_1 вважає, що граничні строки виконавчого провадження, передбачені законом, державним виконавцем були грубо порушені, позаяк, з урахуванням строків поштового перебігу, постанова державного виконавця ВПВР ДДВС про прийняття виконавчого провадження повинна була винесена у строк не пізніше 13.08.2019. Таким чином, на момент звернення із зазначеною скаргою затримка з проведення виконавчих дій складає один місяць 20 днів.

У зв`язку з цим скаржником 03.09.2019 бездіяльність державного виконавця була оскаржена шляхом надіслання на ім`я начальника ВПВР ДДВС електронною поштою відповідної скарги, однак на момент звернення із зазначеною скаргою до суду відповіді на скаргу ОСОБА_1 отримано не було.

Скаржник послалася на ту обставину, що якщо обов`язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то така бездіяльність може бути оскаржена в будь-який час, коли особа дійде висновку про те, що така бездіяльність порушує її права.

Також скаржником зазначено, що при визначенні розумних строків виконавчого провадження нею бралися до уваги публічні відомості про реальне навантаження на посадових осіб ДВС, що об`єктивно обмежує їх можливості вчасно виконувати свої посадові функції, тому, на переконання скаржника, на момент подання скарги до суду ці розумні строки фактично сплили. Крім того, нею здійснювалося досудове оскарження бездіяльності посадових осіб ДВС, однак станом на 03.10.2019 сплив граничний (місячний) строк розгляду її скарги начальником ВПВР ДДВС і жодних заходів реагування вжито не було, тому досудове оскарження вона вважає завершеним з огляду на його неефективність.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила: 1) поновити строк для подання скарги; 2) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18; 2) визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В., який не вжив заходів з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18 та не виніс відповідну постанову; 3) зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання рішення, зокрема прийняти виконавче провадження № 59223465, накласти арешт на відповідні рахунки боржника та здійснити з них примусове списання коштів у сумі стягнення за рішенням суду.

Ухвалою суду від 04.11.2019 разом із вирішенням питання про прийняття скарги до розгляду було витребувано у державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіна С.В. належним чином завірену копію виконавчого провадження № 59223465 (за виконавчим листом Кремінського районного суду Луганської області від 09.04.2019 у справі № 414/614/18) включно з копіями всіх постанов державного виконавця, винесених у межах цього виконавчого провадження (а.с. 18).

Ухвалою суду на місці без виходу до нарадчої кімнати від 03.01.2020 на підставі положень ст. 2, ч. 2 ст. 13 та ч. 7 ст. 81 було витребувано у державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіна С.В. копії реєстраційно-контрольної картки виконавчого провадження № 59223465 та облікової картки зведеного виконавчого провадження № 56010919 (а.с. 147-148, 150).

Також ухвалою суду на місці без виходу до нарадчої кімнати від 11.02.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання представника скаржника ОСОБА_2 про огляд у судовому засіданні оригіналу електронного листа останнього, надісланого ним 03.09.2019 на електронну адресу ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України, що знаходиться на сервері електронної пошти "UKR.NET" (а.с. 86), оскільки представник у судове засідання не з`явився, що унеможливило здійснення огляду оригіналу електронного листа через відсутність доступу до електронної пошти представника, з якої цей лист був надісланий.

У судове засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, в наданій скарзі просили суд розглядати справу за їх відсутності.

Представник посадових осіб ВПВР ДДВС МЮУ у судове засідання не з`явився, представником посадових осіб Дармограй М.В. було надане клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завірених матеріалів виконавчого провадження № 59223465, яке фактично також є відзивом на скаргу, в якому остання також зазначає, що вказане виконавче провадження з моменту прийняття його заступником начальника відділу примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України 18.10.2019 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 56010919 на підставі відповідної постанови, а відтак всі виконавчі дії примусового характеру щодо стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів здійснювалися в межах зведеного виконавчого провадження відповідно до передбачених у такому випадку норм законодавства про виконавче провадження. Станом на 27.11.2019 сума в розмірі 125934 грн у повному обсязі була перерахована користь ОСОБА_1 , про що свідчить відповідна позначка Державної казначейської служби на платіжному дорученні № 14147 від 26.11.2019. Крім цього, представник посадових осіб ВПВР ДДВС МЮУ вважає, що скаржником не надано реальних доказів та необґрунтовано жодним чином сутність бездіяльності заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мурихіна С.В. Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Інструкцією з діловодства в Міністерстві юстиції України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2018 № 1755/5 (чинною на момент окремих дій), передбачені єдині вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у Міністерстві юстиції України. Так, пунктом 44 розділу ІІ зазначеної Інструкції визначено, що реєстрація вхідної кореспонденції МЮУ здійснюється Департаментом комунікації, документообігу та контролю централізовано без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам Міністерства. Робота з незареєстрованими документами заборонена. Таким чином, цитування лише норм Інструкції з організації примусового виконання рішень призвело до хибного розуміння прав та обов`язків державного виконавця, а отже жодним чином не є доказом бездіяльності у виконавчому провадженні № 59223465, оскільки державний виконавець вчиняє передбачені законодавством дії і несе відповідальність лише після надходження йому матеріалів виконавчого провадження. Щодо бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Клименка Р.В., представник посадових осіб зазначає, що з поданих представником скаржника доказів щодо надіслання скарги на електронну пошту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Клименка Р.В. неможливо встановити, чи дійсно така скарга надсилалася, оскільки доданий скріншот є не із розділу «надіслані». Скаржником не надано доказів на підтвердження факту одержання відповідної скарги, а тому необґрунтована та не доведена бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Клименка Р.В. щодо нерозгляду скарги та ненадання на неї відповіді. Більше того, розгляд звернень сторін виконавчого провадження, надісланих електронною поштою, діючим законодавством не передбачено. На підставі вищевикладеного ОСОБА_3 просила суд закрити провадження у зазначеній справі, а у разі встановлення відсутності підстав для закриття провадження – відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі (а.с. 40-42, 90-92).

Представник стягувача у своєму клопотанні, яке фактично також є відповіддю на відзив на скаргу, зауважив, що наразі рішення суду фактично виконане, тому він не заперечує проти закриття провадження у справі в частині вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Мурихіна С.В. негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання рішення. Проти закриття провадження в частині інших вимог скарги представник заперечував, зазначивши, що граничні строки виконавчого провадження передбачені законом і не можуть регулюватися будь-якими підзаконними актами, а посилання представника посадових осіб ДВС на неможливість встановити надходження скарги з наданих ним доказів є недоречним, оскільки представник посадових осіб ДВС не підтвердила і не заперечила факту отримання надісланої ним скарги, натомість вдавшись до беззмістовних тлумачень доказів (а.с. 86).

Розглянувши скаргу, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані суду докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 24.05.2019 ОСОБА_1 звернулася до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа Кремінського районного суду Луганської області, виданого 09.04.2019 у справі № 414/614/18 про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором № SAMDNWFD007 від 20.05.2016 у загальному розмірі 125934 грн (а.с. 46, 82-83, 95, 124).

29.05.2019 державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Корзуном Д.Д. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59223465 за виконавчим листом Кремінського районного суду Луганської області № 414/614/18 від 09.04.2019 про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 125934 грн (а.с. 48-49, 97).

29.05.2019 державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Корзуном Д.Д. була винесена постанова про стягнення виконавчого збору з боржника у цьому виконавчому провадженні (а.с. 51-52, 99).

06.08.2019 начальником Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Овсюк О.А. була винесена постанова про передачу виконавчого листа Кремінського районного суду Луганської області № 414/614/18 від 09.04.2019 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у строк до 06.08.2019. Цього ж дня згідно із супровідним листом ОСОБА_5 вказана постанова була надіслана сторонам виконавчого провадження та ВПВР ДДВС МЮУ (а.с. 6, 54-55, 56, 101, 102).

18.10.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним Сергієм Володимировичем була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження № 59223465. У цій постанові зазначається, що директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про передачу цього виконавчого провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для подальшого виконання (а.с. 57-58, 103).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засади розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою (приватним виконавцем або його помічником) і реєструється у Системі в день її надходження. У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють роботу Системи, реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється невідкладно після відновлення функціонування Системи.

У пункті 9 розділу V «Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 2832/5 від 29.09.2016, про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов`язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження.

Із реєстраційно-контрольної картки виконавчого провадження № 59223465 вбачається, що зазначене виконавче провадження надійшло до Міністерства юстиції України 14.08.2019, того ж дня була проставлена резолюція керівництва (а.с. 163).

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова про прийняття виконавчого провадження була винесена заступником начальника ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіним С.В. із порушенням строків, визначених діючим законодавством, що, в свою чергу, потягло за собою відповідну затримку у проведенні необхідних виконавчих дій, а отже державним виконавцем Мурихіним С.В. під час примусового виконання вищевказаного рішення суду у передбачені законом та розумні строки не були вжиті необхідні та достатні заходи для виконання цього судового рішення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо невиконання судового рішення за виконавчим листом, виданим Кремінським районним судом Луганської області у справі № 414/614/18 від 09.04.2019.

Щодо оскарження бездіяльності начальника ВПВР ДДВС МЮУ Клименка Р.В. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов ’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно з ч. 4 ст. 74 вказаного Закону скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З огляду на наведені положення діючого законодавства суд не може погодитися з представником посадових осіб ДВС, що скарга, яка надіслана електронною поштою на адресу ДВС, апріорі не відповідає вимогам ч. 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

На підтвердження надіслання скарги представником стягувача до скарги додані скріншоти з електронної пошти (а.с. 7, 8, 9), однак суд зазначає, що із наданих скріншотів не вбачається можливим встановити, чи дійсно ця скарга фактично надсилалася, оскільки скріншот зроблено не із розділу «надіслані».

Разом із тим, оглянути оригінал відповідного електронного листа (про що клопотав сам представника скаржника) не виявилося можливим, оскільки останній у судове засідання не з`явився, що унеможливило доступ до електронної пошти, з якої цей лист був надісланий.

Представник стягувача у письмовому клопотанні,яке фактично також є відповіддю на відзив на скаргу зауважив, що представник посадових осіб ДВС не підтвердила і не заперечила факту отримання надісланої ним скарги, натомість вдавшись до беззмістовних тлумачень доказів (а.с. 86).

Дійсно, надання оцінки доказам є виключною прерогативою суду. Проте суд звертає увагу, що саме представник стягувача посилається на ті обставини, що відповідна скарга ним надсилалася та була отримана начальником ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_6 , а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Отже, саме на представника стягувача покладено обов`язок довести зазначені обставини, у той час як відсутність заперечення отримання скарги посадовою особою ДВС або її представником створює лише припущення про її отримання, однак згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сама ж посадова особа та її представник отримання такої скарги хоча і не спростовували, однак і не визнали, а отже у суду відсутні підстави вважати цю обставину доведеною.

Крім того, відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу . Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Представник стягувача ОСОБА_2 не зазначав про отримання ним підтвердження про факт одержання надісланої ним скарги на електронну пошту начальника ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_6 , відповідних письмових доказів представником стягувача суду також надано не було. Представник посадових осіб ОСОБА_3 , в свою чергу, не зазначала про одержання ОСОБА_6 такої скарги, у той час як суд, знову ж таки, не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях.

Отже, лише одночасна наявність доказів надсилання скарги представником стягувача та одержання цієї скарги відповідною посадовою особою ДВС може давати підстави стверджувати про виникнення у такої посадової особи обов`язку щодо розгляду скарги та прийняття рішення (вжиття заходів) за результатами її розгляду, чого в даному випадку судом встановлено не було. З огляду на це суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги стягувача про визнання неправомірною бездіяльності начальника ВПВР ДДВС МЮУ ОСОБА_7 Р.В. щодо невжиття ним заходів з негайного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18 та невинесення ним відповідної постанови.

Судом також встановлено, що 25.11.2019 державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіним С.В. було видане розпорядження № 59223465/20 про перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 125934 при примусовому виконанні виконавчого документа Кремінського районного суду Луганської області № 414/614/18 від 09.04.2019, зведеного виконавчого провадження від 19.03.2018, про стягнення грошових коштів з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 (а.с. 116).

27.11.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 59223465 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки відповідно до платіжного доручення № 14147 від 26.11.2019 стягувачу були перераховані кошти у розмірі 125944 грн, про що також зазначається у картці зазначеного виконавчого провадження (а.с. 94, 122).

Крім того, постановою заступника начальника ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіна С.В. від 18.10.2019 виконавче провадження № 59223465 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 56010919 про стягнення коштів із АТ КБ «ПриватБанк», однак постановою цього ж державного виконавця від 27.11.2019 виконавче провадження № 59223465 було виведене із цього зведеного виконавчого провадження у зв`язку із виконанням відповідного рішення суду (а.с. 105, 118 ).

У той же час суд зазначає, що встановити, в порядку якого саме судочинства були ухвалені рішення за виконавчими листами, об`єднаними у зведеному виконавчому провадженні № 56010919 не виявилося можливим, оскільки з технічних причин неможливо сформувати в АСВП картку зведеного виконавчого провадження, копія якої витребовувалася судом (а.с. 161-162, 164).

Таким чином, з матеріалів справи судом було встановлено, що на даний час зазначене рішення суду виконане, а кошти отримані стягувачем, що також підтвердив представник останнього у своєму клопотанні від 05.12.2019, в якому він наголосив, що також вважає за доцільне закрити провадження в частині вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Мурихіна С.В. негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання рішення (а.с. 86).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, який суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 КПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, виходячи із принципу пропорційності цивільного судочинства, оскільки з досліджених документів судом встановлено, що зазначене рішення суду виконане повному обсязі та стягувачу виплачена сума заборгованості за відповідним виконавчим листом, позаяк між сторонами не залишилося неврегульованих питань з цього приводу, а отже предмет скарги в цій частині наразі відсутній (проти чого не заперечував також представник стягувача), суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог скарги про зобов`язання заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18.

Щодо дотримання ОСОБА_1 строку оскарження бездіяльності посадових осіб ДВС суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

При цьому, в силу положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини («Delcourt v. Belgium»; «Bellet v. Fгаnсе»; «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії»; «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»; «Ilhan v. Turkey»), правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з абз. 5 п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-152/0/4-13 від 28.01.2013 якщо обов`язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Враховуючи ті обставини, що підставою для звернення стягувача зі скаргою до суду була бездіяльність посадових осіб ДВС, що призвела до затримки вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, яке на момент подання такої скарги не було завершене, а отже в даному випадку оскаржувалося триваюче правопорушення, суд вважає, що строк звернення зі скаргою до суду стягувачем пропущений не був, а отже судом не вбачається підстав для його поновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89, 258-261, 263, 447-451 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича та начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Романа Васильовича – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. з невиконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18.

У задоволенні скарги в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р.В. – відмовити.

Закрити провадження у справі в частині вимоги скарги про зобов`язання заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. негайно вчинити дії, необхідні для своєчасного і ефективного виконання виконавчого листа, виданого Кремінським районним судом Луганської області 09.04.2019 у справі № 414/614/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів із дня складення ухвали до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Г. Безкровний