Рішення № 87538951, 30.01.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/7560/19

Провадження № 2/487/542/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Кузьменка В.В.,

за участю секретаря судових засідань Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

08.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просила визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.10.1993 року № 848, власниками вищевказаної квартири на праві спільною сумісної власності були батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її баба ОСОБА_4 . Заповіту вона не залишала, але на момент смерті із нею проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 , який і прийняв спадщину у вигляді 1/2 частки квартири, яка належала ОСОБА_4 , але не була виділена. Спадщину після неї ОСОБА_3 так і не встиг оформити, оскільки 22.01.2013 р. він також номер. Але за життя останній залишив заповіт від 25.09.2009 р.. зареєстрований в реєстрі за №321 і посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Зідрашко О.І., яким заповів квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (її батьку). 23 липня 2019 року вона звернулася із заявою до державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори Желєзнякової О.В. про видачу свідоцтва про право власності на спадщину - квартиру АДРЕСА_1 , яка перейшла їй у спадок після смерті батька. Але нотаріусом Третьої державної нотаріальної контори Желєзняковою О.В. була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з тим, що не було надано правовстановлюючих документів на підтвердження права власності спадкодавця на спадкове майно. Вона є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька. Інших спадкоємців батько не має. На момент смерті разом із батьком не був зареєстрований ніхто.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.10.2019 року по даній справі відкрито провадження та призначено справу у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.11.2019 року витребувано з Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори копії матеріалів спадкових справ після смерті: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 ;

Цією є Ухвалою закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Долгова Л.В. не з`явились, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно належним чином.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено щопозивачка, після реєстрації шлюбу від 18.10.1991 р. змінила своє дівоче прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище чоловіка – « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько Позивачки ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.03.2016 р.

Після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно,зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.10.1993 р. №848, власниками вищевказаної квартири на праві спільної сумісної власності були: батьки спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вказана квартира була передана у власність ОСОБА_2 згідно із заповітом від 25.09.2009 р, складеним за життя ОСОБА_3 , котрий після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 30.07.2012 р.), прийняв спадщину у вигляді Ѕ частки відповідної квартири і згодом заповів квартиру своєму сину.

ОСОБА_3 не встиг оформити спадщину після смерті дружини, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підтвердження чого надане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 22.01.2013 р.

За життя ОСОБА_3 було залишено заповіт від 25.09.2009 р., зареєстрований в реєстрі за №321 і посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Зідрашко О.І., яким заповів квартиру АДРЕСА_1 своєму сину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (батьку ОСОБА_7 ).

Батько позивачки ОСОБА_2 прийняв спадщину, але не встиг її оформити, оскільки помер. Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в Третій Миколаївській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за №59081913, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 44126973 від 09.06.2016 року.

Судом встановлено, що позивачка є єдиною спадкоємицею першої черги після смерті батька. Інших спадкоємців ОСОБА_2 не має.

Згідно з матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 ,разом із померлим не був зареєстрований ніхто.

Постановою нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори від 23.07.2019 р. №1175/02-32 позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю у останньої правовстановлюючих документів на підтвердження права власності спадкодавця на спадкове майно.

Позивач звернулася до Управління комунальним майном ММР щодо видачі їй дубліката втраченого свідоцтва про право власності на квартиру. Але позивачці було відмовлено у видачі дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки власники квартири, зазначені в свідоцтві померли, а видача дублікатів документів на померлих осіб не передбачена діючим законодавством. З викладеного вбачається, що батьки спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно мали по 1/2 частині від квартири АДРЕСА_1 у кожного.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про визнання права власності на квартиру спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , по АДРЕСА_2 обґрунтовані, а позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею ст.1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту ч.1ст.1218 ЦК України вбачається, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також, відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину.

Згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлюється, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Відповідно до ст. 112 ЦК УРСР, яка регулювала на час виникнення правовідносин поняття спільної власності, спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Згідно ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що за позивачкою необхідно визнати право власності на - квартиру АДРЕСА_1 .

Статями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, встановивши дійсний характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.6,7,10,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_4 ,зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 )в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_2 , право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргидо Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, місце знаходження м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄДРПОУ: 05410607.

Суддя Заводського районного

суду м. Миколаєва В.В.Кузьменко