Рішення № 87537960, 12.02.2020, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1448/19

Провадження № 2/378/17/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом (а. с. 1-4, 80-84) звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 30 жовтня 2016 року, близько 21 години 23 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автобусом "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 128 кілометрі автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Київ, що на території Ставищенського району Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїзну частину в бік його автомобіля справа наліво.

За даним фактом Ставищенським відділенням поліції було відкрито кримінальне провадження №12016110280000304, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 29.04.2017 вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім`яної області голови, забою головного мозку, закритої травми грудної клітини з переломом 6-10 ребер ліворуч, забою лівої легені, крововиливу у плевральну порожнину, закритого перелому н середньої і нижньої третини плечової кістки ліворуч, закритого перелому кісток гомілковостопного суглобу, закритого перелому кісток тазу ліворуч, забійної рани лівої го саден в поперековій області ліворуч, забою лівої нирки, забійної рани правої кисті, травматичного шоку 3 ступеня, які згідно висновку експерта №123 Д від 27 лютого 2017 року, відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент спричинення.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого вищевказаного транспортного засобу була застрахована у ПрАТ "СК "ПРОВІДНА", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вказане товариство 27.03.2019 на виконання умов вищевказаного договору перерахувало на реквізити його (позивача) представника ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 90000,00 грн., з яких на 5000 грн. відшкодовано моральну шкоду.

Він (позивач) вважає, що виплачений розмір страхового відшкодування є значно меншим ніж та шкода, яка була йому завдана.

З урахуванням глибини перенесених моральних страждань величину моральної шкоди він (позивач) оцінює в сумі 300 000 гривень. Проте, з урахуванням допущеної ним під час ДТП грубої необережності, він з урахуванням вимог ч. 2 ст. 1193 ЦК України та частки отриманої від страхової компанії моральної шкоди (5000 грн.) зменшує розмір моральної шкоди до 50000 гривень.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 50000 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 15000 гривень судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги.

Ухвалою суду від 17.12.2019 було залучено ПрАТ СК «Провідна» в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с. 69).

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином в судовому засіданні, що відбулось 03.02.2020 (а. с. 125, 126). Представник позивача подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його та позивача відсутність (а. с. 46).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 03.02.2020 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем проживання. Оскільки згідно відміток на конвертах останній за вказаним місцем проживання не проживає (а. с. 114, 100) про розгляд справи на 03.02.2020 та на 12.02.2020 був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Судової влади України (а. с. 109, 130). Відзив відповідача на позовну заяву до суду не надходив.

Представник Приватного акціонерного товариства Страхова Компанія „Провідна" в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 132).

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами наступні обставини.

31.10.2016 р. було внесено відомості до ЄРДР№ 12016110280000304 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України по факту ДТП, яка мала місце 30 жовтня 2016 року за участю водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 . 29.04.2017 вказане кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а. с. 8-10).

Із постанови слідчого від 29.04.2017 про закриття даного кримінального провадження судом встановлено, що 30 жовтня 2016 року, близько 21 години 23 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 128 кілометрі автодороги Київ-Одеса в напрямку м. Київ, що на території Ставищенського району Київської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , який вибіг на праву смугу руху в сторону м. Києва, не переконавшись в безпечності руху як на початку руху так і під час руху, грубо умисно порушивши п. 14.4 «б» ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді забійної рани тім`яної області голови, забою головного мозку, закритої травми грудної клітини з переломом 6-10 ребер ліворуч, забою лівого легеня, крововиливу у плевральну порожнину, закритого перелому н середньої і нижньої третини плечової кістки ліворуч, закритого перелому кісток гомілковостопного суглобу, закритого перелому кісток тазу ліворуч, забійної рани лівої гомілки, саден в поперековій області ліворуч, забою лівої нирки, забійної рани правої кисті, травматичного шоку 3 ступеня, які згідно висновку експерта №123 Д від 27 лютого 2017 року, відносяться до категорії тяжкого тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя в момент спричинення.

Вказаною постановою кримінальне провадження було закрите у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а. с. 8-10).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Із виписок історій хвороби позивача встановлено, що у зв`язку з отриманням вищевказаних травм позивач перебував на лікуванні КЗ Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" в ортопедо-травматичний центрі в такі періоди:

з 01.11.2016 по 13.01.2017 ( проведено лікування та чотири операції)(а. с. 11),

з 06.03.2017 по 07.04.2017 (лікування та дві операції) (а.с. 13),

з 26.06.2017 року по 05.07.2017 (проведено одну операцію (27.06.2017) та лікування (а. с. 15),

з 05.09.2017 по 20.09.2017 (проведено одну операцію та лікування) (а.с. 17).

з 11.10.2017 року по 01.11. 2017 (проведено одну операцію та лікування) (а.с. 19),

з 06.12.2017 по 13.12.2017 (проведено одну операцію та лікування) (а.с. 21),

з 06.11.2018 по 20.11.2018 (проведено лікування та одну операцію - ампутація верхньої кінцівки на рівні с/з лівої плечової кістки) (а.с. 23).

Після виписки з вказаного медичного закладу позивачу було рекомендовано продовження лікування амбулаторно за місцем проживання.

21.03.2018 позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 01.03.2018 року довічно, причиною інвалідності являється "загальне захворювання" що підтверджується довідкою серії АВ №1032602 від 21.03.2018 (а.с. 26).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вищевказану дорожньо-транспортну пригоду 30.10.2016 було вчинено за участю водія ОСОБА_2 , який під час ДТП керував автомобілем "HYUNDAI GETZ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , Цивільно-правова відповідальність водія даного транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «Провідна» (надалі Страховик) згідно Полісу №АЕ4701057 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Поліс). Страхова сума (ліміт відповідальності) (а. с. 30).

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України N 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон N 1961-IV ) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто виходячи із суті такого страхування Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника-заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом ст. ст. 22, 23, 24 Закону N 1961-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону N 1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я)

Згідно ст. 9 Закону N 1961-IV (в редакції, що діяла на час ДТП) розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 30.10.2016 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 12.02.2019 подав до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» заяву (повідомлення) про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяви на виплату страхового відшкодування (а. с. 31, 32, 33).

Серед заявлених Позивачем страховій компанії до відшкодування вимог відповідно до вказаних заяв містились: 79900,00 грн. на відшкодування витрат на лікування (а. с. 32), 26100,00 грн. на відшкодування шкоди по стійкій втраті працездатності та 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди (а. с. 33).

Відповідно до договору про врегулювання страхового випадку № 2300162919 за договором ОСЦПВ №АЕ4701057, укладеного між страховиком та представником позивача - ОСОБА_3 , сторони дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування в сумі 90 000 грн. (а.с. 34). Як зазначає позивач і не оспорюється третьою особою ПрАТ СК «Провідна», у вказану суму також увійшло страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Вказане свідчить, що подія, в результаті якої завдана шкода позивачу, кваліфікована як страховий випадок, і вказана обставина не оспорюється ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

27.03.2019 року ПрАТ "СК "ПРОВІДНА" на виконання умов вищевказаного Договору перерахувало на реквізити ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 90000,00 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів по рахунку останнього 27.03.2019 (а. 122).

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача та обсяг відповідальності, який покладається при її відшкодуванні на відповідача ( з урахуванням виплачених страховою компанією коштів), суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За змістом ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року № 4 " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено, що при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Положення статті 1193 ЦК про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Судом також беруться до уваги роз`яснення, викладені в п. 9 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо).

Судом встановлено, що внаслідок ушкодження здоров`я та отримання інвалідності позивачу було завдано моральну шкоду, що полягає в перенесених ним моральних стражданнях та фізичному болі в зв`язку із заподіяними тілесними ушкодженнями, які призвели до інвалідності другої групи довічно, вимушених змінах звичного для нього способу життя на вищевказаний тривалий період лікування та після цього.

Разом з тим, суд при вирішенні питання щодо визначення розміру моральної шкоди, бере до уваги, що як було встановлено в ході проведеного досудового слідства, ДТП, яка призвела до заподіяння потерпілому вищевказаних тілесних ушкоджень, сталася саме з його (потерпілого) вини, та у зв`язку з грубим порушенням ним, як пішоходом вимог пунктів п. 14.4 «б» Правил дорожнього руху. Вказаний факт не оспорюється самим позивачем.

Отже, саме груба необережність ОСОБА_1 і нехтування ним ПДР стали причиною виникнення шкоди, яка потребує відшкодування.

За таких обставин, визначаючи розмір моральної шкоди, з урахуванням того, що травмування потерпілого відбулось внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та грубої необережності потерпілого, при цьому в діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, су приймає до уваги тяжкість заподіяних позивачу тілесних ушкоджень, характер, обсяг, тривалість моральних страждань та урахуванням вимог ст. 1193 ЦК України оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 50000 грн., частину з якої позивачеві виплачено страховою компанією відповідно до вимог ст. 26-1 Закону N 1961-IV.

Так, згідно ст. 26-1 Закону N 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як зазначено вище, ПрАТ «СК «Провідна» на підставі поданої заяви (а. с. 33) та договору про врегулювання страхового випадку частину суми моральної шкоди в розмірі 5000 грн. в межах ліміту відповідальності перераховано позивачу на рахунок його представника ОСОБА_3 (про що зазначає сам позивач в позовній заяві і що підтверджується матеріалами справи (а. с. 33, 34, 122).

Іншу частину в сумі 45000 грн., як різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховим відшкодуванням, відповідно до ст. 1194 ЦК України на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути із відповідача ОСОБА_2 .

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 с. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача подано до суду Договір про надання правничої допомоги від 01.10.2019 укладений між ТОВ «Компанія «Автопоміч» та ОСОБА_1 (а.с. 35), рахунок-фактуру на суму 15000 грн. від 02.10.2019 (а.с. 37) та детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 38); акт виконаних робіт від 07.10.2019 (а.с. 39); та платіжне доручення Приватбанку № 36475209 від 03.10.2019 (а.с. 40).

Згідно п. 3.2 договору про надання правничої допомоги від 01.10.2019 вартість однієї години по наданню правничої допомоги становить 1500 грн. (а. с. 35 зв.).

Відповідно до Акту виконаних робіт від 07.10.2019, складеного між виконавцем ТОВ «Компанія «Автопоміч» в особі керуючого партнера Мелеха Д.О. та замовником ОСОБА_1 , обсяг наданих послуг становить: консультація клієнта щодо порядку та строків надання правничої допомоги адвокатом про стягнення грошових коштів - 1 година, вартість 1500 грн.; підготовчі дії, що включають збір необхідних доказів для підтвердження позовних вимог, аналіз судової практики та інше - 4 години, вартість 6000 грн.; підготовка та подання позовної заяви в суд - 5 годин, вартість 7500 грн. Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги замовнику становить 10 годин, відповідно вартість наданих послуг, при вартості послуг за одну годину 1500 грн., становить 15000 грн. (а.с. 39).

ОСОБА_1 здійснив оплату за правничу допомогу на зазначену вище суму, що підтверджується платіжним дорученням № 36475209 від 03.10.2019 (а.с. 40).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 пропорційно до суми задоволених позовних вимог (90%) слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 756 грн. 72 копійки та на користь позивача ОСОБА_1 з урахуванням ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати професійну правничу допомогу в сумі 13500 грн.

Керуючись ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23, ст. ст. 1167 ч. 2 п. 1, 1168, 1187, 1193, 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 9, 22-24, 26-1, 35 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 10, 12, 76-82, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та 13500 (тринадцять тисяч п`ятсот) гривень на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на відшкодування витрат по сплаті судового збору по вимозі немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень 72 копійок.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Н. М. Марущак