Рішення № 87537952, 07.02.2020, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/759/19

Провадження №2/377/16/20

07 лютого 2020 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретарів судового засідання - Прядко Н.М., Маряхіної І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бабич Н.С.,

представника відповідача ДСП «Чорнобильська АЕС» та ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» в особі Комісії з реорганізації ДП «УЗФО ЧАЕС», правонаступником якого є ДСП «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_2 ,

представників відповідача ДСП «Чорнобильська АЕС»: Стужної В.М., Кучаєвої Т.В., Хропатої Н.В., Гарнаги П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника - адвоката Бабич Н.С. просила:

- поновити на роботі на Державному підприємстві «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», ОСОБА_1 на попередній посаді - бухгалтер 1 категорії;

- стягнути з Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», в особі Комісії з реорганізації державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі;

- стягнути з Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі, розрахованій станом на день винесення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01 березня 2012 року була прийнята на ДП «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» на посаду бухгалтера 1 категорії в бухгалтерію в порядку переведення з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС». 02 вересня 2019 року позивач була звільнена з

займаної посади у зв`язку із скороченням відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Звільнення позивача з роботи за вищевказаною підставою є незаконним, оскільки воно було проведено з грубим порушенням чинного трудового законодавства України. Відповідно до наказу Державного агентства України з управління зоною відчуження № 42-19 від 14.03.2019 року, яке є органом управління, було прийнято рішення про припинення ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, утворено Комісію з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та затверджено її склад. Накази голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13 червня 2019 року «Про зміни в організації виробництва та праці» і № 116 від 27 червня 2019 року «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС» не містять техніко-економічного обґрунтування прийняття рішення про зміни в організації виробництва і праці та необхідність скорочення чисельності або штату працівників. Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами зазначеного підприємства, не виконано вимоги ч.2 ст. 49-4 КЗпП України щодо завчасного надання інформації Первинній профспілковій організації ДП УЗФО ЧАЕС з питання скорочення чисельності або штату працівників, про причини наступних звільнень, строки проведення звільнення. В порушення положень ч.3 ст. 49-2, ч.2 ст.40 КЗпП України позивачу не було запропоновано як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників за № 05 від 01.07.2019 року, так і на протязі двох місяців до дня звільнення з роботи 02.09.2019 року, наявні вакантні посади на ДСП ЧАЕС з метою її подальшого працевлаштування. Переважне право позивача на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України не враховувалось. Порушення роботодавцем під час звільнення позивача з роботи вимог ч.2 ст. 40, 42, 49-2, 49-4 КЗпП України свідчать про незаконність звільнення позивача з роботи, що є підставою для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2019 року і по день винесення рішення у справі.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи відповідно до п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, і залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Первинну профспілкову організацію Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» ( т.1 а.с. 90-94).

25 жовтня 2019 року від Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в особі Комісії з реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в особі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що наказом Державного агентства з управління зоною відчуження від 14.03.2019 року № 42-19 «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19 припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП ЧАЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено чисельність персоналу, що працює на ДСП ЧАЕС. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП ЧАЕС, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України. Припинення ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС та відсутність окремих посад працівників в штатному розписі правонаступника - ДСП ЧАЕС викликало необхідність попереднього скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС. Комісія в межах повноважень, передбачених п. п. 4, 13-14 Плану заходів з

реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого наказом ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 в редакції наказу від 20.03.2019 року № 50-19 та Положенням про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій що належать до сфери управління ДАЗВ, прийняла рішення щодо проведення організаційних змін та, як наслідок, скорочення чисельності та штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, на виконання якого був виданий наказ від 13.06.2019 року № 105 «Про зміни в організації виробництв і праці», затверджений та погоджений з ДАЗВ штатний розпис підприємства. Рішення Комісії щодо змін в організації виробництва і праці прийнято за результатами аналізу задач і функцій ДП УЗФО ЧАЕС, що передаються ДСП ЧАЕС. Позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС та займала посаду бухгалтера 1 категорії бухгалтерії. Оскільки посада бухгалтера першої категорії бухгалтерії у штатному розписі ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженому Головою комісії 19.06.2019, погодженому головою ДАЗВ та введеному в дію з 26.06.2019 відсутня, а також враховуючи відсутність вакантних посад бухгалтера першої категорії бухгалтерії на ДСП ЧАЕС, дія трудового договору з позивачем, в порядку, передбаченому ч.4 ст.36 КЗпП України, не могла бути продовжена на ДСП ЧАЕС. Враховуючи неможливість переведення позивача на іншу роботу в ДП УЗФО ЧАЕС із-за відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо, наказом від 30.08.2019 № 399-ос позивач була звільнена з 02.09.2019 у зв`язку зі скороченням, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки позивач не є членом первинної профспілкової організації, її звільнення відбулось без попередньої згоди ППО ДП УЗФО ЧАЕС. Враховуючи, що скорочення чисельності та штату працівників відбувалось в цілому по підрозділу - бухгалтерія, тобто звільнялися всі працівники бухгалтерії то переважне право на залишенні на роботі позивача не враховувалось. (т. 1 а.с.221-225).

25 жовтня 2019 року на адресу суду від ДСП «Чорнобильська АЕС» в особі представника за довіреністю Стужної В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14.03.2019 року № 42-19 «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, утворена Комісія з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації. Пунктом 2 наказу від 14.03.2019 року № 42-19 в редакції наказу від 16.04.2019 року № 76-19 визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС. Частиною 5 ст.104 ЦК України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення. Таким чином, до правонаступника переходять усі права та обов`язки припиненої юридичної особи лише з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про припинення. Якщо юридична особа ще не припинилася в установленому законом порядку, то за своїми зобов`язаннями відповідає самостійно. В ході проведення змін з метою централізації напрямів діяльності і зниження дублювання функцій у виробничій діяльності, а також для більш ефективного використання наявних людських ресурсів, на ДСП ЧАЕС були внесені зміни в організаційну структуру та створені нові структурні підрозділи, затверджені та погоджені ДАЗВ їх штатні розписи. Одночасно була оптимізована організаційна структура ДСП ЧАЕС в частині розподілу завдань і функцій, скорочено кількість працюючого на ДСП ЧАЕС персоналу. Дія трудових договорів працівників ДП УЗФО ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, складського господарства і відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, в межах штатної чисельності ДСП ЧАЕС, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП України. Позивач перебувала в трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС та займала посаду бухгалтера 1 категорії бухгалтерії. Враховуючи відсутність вакантних посад

бухгалтера першої категорії в бухгалтерії ДСП ЧАЕС, дія трудового договору з позивачем, в порядку, передбаченому ч.4 ст.36 КЗпП України, не могла бути продовжена на ЧАЕС. Позивач мала право скористатися можливістю на працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п.5 ст. 36 КЗпП України - переведення працівника за його згодою на інше підприємство. Правом самостійного працевлаштування позивач не скористалась, із заявою щодо працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п. 5 ст. 36 КЗпП України - переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство на ДСП ЧАЕС не зверталась. Таким чином, порушень вимог трудового законодавства України, Колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та здійснення звільнення позивача з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України допущено не було ( т.1 а.с. 115-116).

31 жовтня 2019 року до суду позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подано відповідь на відзив ДСП ЧАЕС, в якій вона просила позовні вимоги задовольнити та зазначила, що звільнення з підстав, визначених у пунктах 1,2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України). Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч.3 ст.49-2 КЗпП України). Проте, зазначену вимогу щодо порядку вивільнення працівників не слід розглядати буквально, оскільки в даному випадку ця норма передбачає безпосередньо порядок вивільнення працівників у разі розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу та є гарантією від незаконного звільнення. Частину 3 ст. 49-2 КЗпП України слід розглядати у системному логічному зв`язку з ч.4 ст.36 КЗпП України, яка передбачає саме продовження дії трудового договору у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) (т. 4 а.с. 37-40).

31 жовтня 2019 року до суду позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подано відповідь на відзив ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України продовження дії трудового договору у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) не ставиться в залежність від таких умов, як можливість його продовження тільки в межах штатної чисельності та (або) тільки у випадку наявності у підприємства - правонаступника вакантної посади, яка є ідентичною тій, що працівник обіймав у підприємстві, що реорганізується. Єдиною умовою, за наявності якої можливе припинення трудового договору у зазначеному вище випадку, є лише скорочення чисельності або штату працівників (ч.4 ст.36 КЗпП України). Але і в цьому випадку припинення трудового договору можливе, а не тягне його безумовне припинення у разі скорочення чисельності або штату працівників. Зміни в організації виробництва і праці мають бути економічно обґрунтованими для того, щоб на підставі такого обґрунтування мало бути прийнято рішення про необхідність скорочення чисельності або штату працівників. Протокол засідання комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11 червня 2019 року №4, який доданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, не може вважатися рішенням щодо необхідності проведення організаційних змін та скорочення чисельності і штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, на виконання якого був виданий наказ від 13.06.2019 №105 «Про зміни в організації виробництва і праці». Зі змісту зазначеного протоколу не вбачається прийняття рішення саме про такі зміни, у ньому міститься інформація про розгляд комісією лише проекту наказу ДП УЗФО ЧАЕС «Про зміни в організації виробництва і праці» без обговорення обґрунтування необхідності таких змін та скорочення чисельності або штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС. Зміни в організації

виробництва і праці, які потягнули скорочення чисельності і штату працівників ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і позивача, яка була звільнена з посади бухгалтера першої категорії бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням, не можна вважати такими, що відбулися. Звільнення з підстав, визначених у пунктах 1,2 і 6 ст. 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України). Позивачу відповідачем не пропонувалась інша робота як на момент вручення повідомлення про скорочення штату працівників від 01.07.2019 №05, так і у подальшому до моменту її звільнення за п. 1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням. Виходячи з аналізу змісту ч.3 ст.49-2 КЗпП України у її системному логічному зв`язку з ч.4 ст.36 КЗпП України, враховуючи, що ДСП «Чорнобильська АЕС» є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС та останнє реорганізується шляхом приєднання до першого, іншу роботу позивачу мало б бути запропоновано на ДСП «Чорнобильська АЕС» (т. 4 а.с. 45-49).

14 січня 2020 року в зв`язку з тим, що Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року і правонаступником всіх прав та обов`язків визначено Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», яке є учасником справи, позивачем в особі представника - адвоката Бабич Н.С. подана заява, в якій вона просила звернути позовні вимоги до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», як юридичної особи-правонаступника Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» ( т.5 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 05 лютого 2020 року Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», яке є учасником справи, визначено правонаступником відповідача Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в особі Комісії з реорганізації державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» та єдиним відповідачем у справі, оскільки Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» 13 січня 2020 року припинило свою діяльність як юридична особа (т.5 а.с. 182-183).

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на те, що позивач підлягає поновленню на роботі на ДСП ЧАЕС з 02 вересня 2019 року в зв`язку з тим, що роботодавцем були грубо порушені під час звільнення її з роботи вимоги ст.ст. 36, 40, 49-2 КЗпП України. Так, трудовий договір з нею не був продовжений відповідно до ч.4 ст.36 КЗпП України на ДСП ЧАЕС. В період з 02 липня 2019 року по 02 вересня 2019 року після отримання попередження про скорочення штату працівників, позивачу не було запропоновано вакантні посади на ДСП ЧАЕС, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС, для подальшого працевлаштування.

Представник відповідача ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» в особі Комісії з реорганізації ДП «УЗФО ЧАЕС», правонаступником якого є ДСП ЧАЕС, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що будь-яких порушень вимог трудового законодавства України, колективного договору та Галузевої угоди при реалізації процедури реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС та проведення звільнення позивача з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України Комісією з реорганізації допущено не було.

Представники відповідача ДСП «Чорнобильська АЕС» в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити з тих підстав, що ДСП ЧАЕС на час звільнення позивача з роботи не було правонаступником прав та обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС. Тому у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС не було обов`язку пропонувати вакантні посади на ДСП ЧАЕС, оскільки відповідно до ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або повноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому

підприємстві, установі, організації. Позивач мала право скористатися можливістю на працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п.5 ст. 36 КЗпП України, проте правом самостійного працевлаштування позивач не скористалась, із заявою щодо працевлаштування на ДСП ЧАЕС в порядку, визначеному п. 5 ст. 36 КЗпП України, на ДСП ЧАЕС не зверталась, хоча таким правом скористалися 28 працівників ДП УЗФО ЧАЕС.

Первинна профспілкова організація ДП УЗФО ЧАЕС, третя особа у справі, в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до справи, ОСОБА_1 з 01.03.2012 року була прийнята на роботу на ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» бухгалтером першої категорії в бухгалтерію в порядку переводу з ДСП «Чорнобильська АЕС» ( т.1 а. с. 20-21 ).

Посадові права та обов`язки бухгалтера 1 категорії закріплені в посадовій інструкції 8ПІ- БУХ , що затверджена 31.03.2017 року головним бухгалтером В.В. Галузо ( т.4 а. с. 216-217).

02 липня 2019 року позивачу було вручено повідомленням про скорочення штату працівників № 05 від 01.07.2019 року, в якому їй повідомлено, що відповідно до наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» припинено ДП УЗФО в результаті реорганізації шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. Тому в ДП УЗФО здійснюється скорочення штату працівників через реорганізацію підприємства. Посада, яку вона займає, відсутня в штатному розписі ДСП ЧАЕС і підлягає скороченню. Також повідомлено про те, що у підрозділах ДСП «Чорнобильська АЕС» відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування. У разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде запропонована їй у відповідності до чинного законодавства ( т.1 а.с.23 ).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 399-ос від 30.08.2019 року «Про припинення трудового договору» бухгалтера першої категорії бухгалтерії ОСОБА_1 з 02.09.2019 року звільнено у зв`язку зі скороченням, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 «Про зміни в організації виробництва і праці», наказу ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС». Листом ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 27.08.2019 № 600-УЗФО не надано згоду на звільнення. Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України звільнено без попередньої згоди ППО ДП УЗФО ЧАЕС, оскільки працівник не є членом профспілки (т. 1 а. с. 22 ).

Таким чином, підставами для припинення трудового договору з ОСОБА_1 згідно з п.1 ст.40 КЗпП України стали наказ ДАЗВ від 14.03.2019 року № 42-19 зі змінами та доповненнями «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 105 від 13.06.2019 «Про зміни в організації виробництва і праці», наказ ДП УЗФО ЧАЕС № 116 від 27.06.2019 «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС».

Відповідно до Статуту ДП УЗФО ЧАЕС, затвердженого Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 01.06.2017 року № 75, Дежавне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» було засноване на державній власності та належало до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження. Підприємство було створене з метою

забезпечення ефективності виконаня робіт із зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічну систему( т.5 а.с. 134-144).

15 лютого 2019 року головою Державного агентства України з управління зоною відчуження ОСОБА_4 видано наказ № 27-19 «Про затвердження організаційно-управлінської структури підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ», яким з метою оптимізації діяльності підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, шляхом реформування організаційно-управлінської структури затверджено організаційно-управлінську структуру підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в складі якої було відсутнє ДП УЗФО ЧАЕС ( т.4 а.с. 57-58 ).

Листом голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС від 12 березня 2019 року № 539-УЗФО повідомлено голову ДАЗВ про допущення порушень внаслідок підписання без консультацій з Профспілкою наказу ДАЗВ № 27-19 від 15 лютого 2019 року та зазначено вимогу щодо залучення профспілки до масштабних змін, що може вплинути на працездатність трудового колективу ( т.1 а.с. 30).

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, від 10.06.2019 року № 116-19, від 01.07.2019 року № 134-19, припинено Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», код ЄДРПОУ 36359955 в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ 14310862; установлено, що ДСП «ЧАЕС» є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС; утворено Комісію з реорганізації та затверджений План заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС (т.4 а. с. 59-82 ).

Проте, в порушення п. 3.1, 3.4 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження і Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2018-2020 роки рішення про реорганізацію ДП УЗФО ЧАЕС попередньо не узгоджено з профспілкою.

Планом заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, передбачено, зокрема, за три місяці до можливого вивільнення працівників направити до профспілкової організації інформацію про реорганізацію підприємства та можливе наступне вивільнення працівників для проведення консультацій та здійснення спільних заходів(п.2); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити та надати на затвердження ДАЗВ проект Статуту ДСП ЧАЕС (п.9); протягом 14 днів від дати реєстрації наказу розробити зміни до організації структури ДСП ЧАЕС(п.10); протягом місяця від дати реєстрації наказу розробити зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та надати їх на погодження ДАЗВ(п.11); протягом 10 днів від дати затвердження штатного розпису провести переведення працівників на ДСП ЧАЕС з дотриманням вимог чинного законодавства(п.12); за 20 календарних днів до запланованого звільнення працівників, у разі скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями або відмови працівника від пропозиції, підготувати та надати в профспілкову організацію подання на кожного такого працівника про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України з зазначенням дати його звільнення, для отримання згоди профспілки на звільнення(п.13); не раніше 2 місяців від дати попередження про звільнення, у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, або у разі їх відмови від зайняття запропонованої посади, провести звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства (п.14)( т.4 а. с. 69-71).

18 березня 2019 року Головою Атомпрофспілки було направлено лист № 12/78, адресований Голові ДАЗВ, в якому він зазначив, що в разі застосування положень законодавства про переведення працівників або їх вивільнення ( п.1 ст.40 КЗпП України), які

передбачені в Плані заходів з реорганізації в пп. 2 - 3, 12-15, суттєво погіршується правове положення працівників. Такі дії не відповідають вимогам чинного законодавства щодо реорганізації підприємства з точки зору трудових відносин і самій суті переведення. Всі працівники повинні автоматично включатися до штату ДСП ЧАЕС на попередніх умовах, за яких вони працювали раніше( т.4 а.с. 83-84).

З аналогічними вимогами про автоматичне включення до штату ДСП ЧАЕС працівників ДП УЗФО ЧАЕС на умовах укладених трудових договорів направлено звернення директора ДП УЗФО ЧАЕС голові ДАЗВ та голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 19 березня 2019 року за № 01-19/303( т.1 а.с.46-47).

29 березня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС на виконання вимог ч.2 ст. 49-4 КЗпП України і ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» направлено на адресу голови ППО ДП УЗФО ЧАЕС Кравченку І. А. та голови ППО ЧАЕС Орлову М.І. лист № 01-19/345 «Про заплановане наступне вивільнення» ( т. 1 а.с. 241-243 ).

Вказаним листом повідомлено голову ППО ДП УЗФО ЧАЕС та голову ППО ЧАЕС проте, що для підвищення ефективності і оптимізації управління ДСП ЧАЕС на основі проведеного аналізу економічних і виробничих можливостей, у зв`язку з наступним приєднанням до нього ДП УЗФО ЧАЕС, на ДСП ЧАЕС будуть внесені зміни в його організаційну структуру та штатний розпис; припинення ДП УЗФО ЧАЕС викликає необхідність внесення змін в організацію виробництва і праці ДП УЗФО ЧАЕС, а саме скорочення чисельності або штату працівників та їх звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 01 липня 2019 року, в тому числі по підрозділах, які зазначено в ньому; всього з облікової чисельності 790 працівників планується до вивільнення 114 працівників. Так, зокрема, в цьому листі зазначено, що в структурному підрозділі бухгалтерія планується звільнення всіх працівників цього підрозділу: керівники-2, професіонали -7, фахівці - 4. Також запропоновано провести спільні консультації для розробки заходів щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення і зазначено, що більш детальна інформація щодо категорій працівників, які підлягають скороченню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України буде направлена на адресу ППО ДП УЗФО ЧАЕС після затвердження змін до штатного розпису ДСП ЧАЕС, хоча така інформація до первинної профспілкової організації ДП УЗФО ЧАЕС направлена не була.

Наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження № 78-19 від 17.04.2019 року затверджено Положення про Комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, в якій визначено повноваження Комісії з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, та голови Комісії (т.1 а. с. 244 ).

Наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 «Щодо введення в дію та втрати чинності штатних розписів» з 30.05.2019 року введено в дію на ДСП ЧАЕС штатні розписи таких підрозділів: адміністративно-господарського цеху, складського господарства, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич, до яких перейшли всі завдання та функції, що виконували структурні підрозділи ДП УЗФО ЧАЕС( т.3 а.с. 247-248).

Як вбачається з листа в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС від 06.06.2010 року № 2124/24020000-2019, адресованого заступнику голови Атомпрофспілки Пруднікову П.В. та голові ППО ДСП ЧАЕС Орлову М.І. «Щодо змін організаційної структури управління ДСП ЧАЕС», в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до ДСП ЧАЕС, ДСП ЧАЕС були передані додаткові завдання та функції, частина яких є новими, тому для забезпечення їх виконання необхідне створення в організаційній структурі управління ДСП ЧАЕС нових структурних підрозділів, а частина завдань та функцій, аналогічних переданим з ДП УЗФО ЧАЕС, вже виконується

підрозділами, і створення нових підрозділів для забезпечення їх виконання не потрібне ( т.1 а.с. 117-118).

27 травня 2019 року голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС головою ППО ДП УЗФО ЧАЕС направлено лист за № 558-УЗФО щодо грубих порушень законодавства при здійснені реорганізації та з аналогічними вимогами був направлений лист голови ППО ЧАЕС від 27 травня за № 38-15/168 ( т.1 а.с. 54-55).

13 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 105 «Про зміни в організації виробництва і праці», яким доручено директору ДП УЗФО ЧАЕС підготувати новий штатний розпис підприємства за виключенням штату і чисельності працівників підрозділів підприємства, які буде вивільнено, та надати ДАЗВ підготовлений штатний розпис для його подальшого погодження. Після введення в дію нового штатного розпису забезпечити персональне вручення працівникам під підпис письмових повідомлень про скорочення відповідних посад та наступне їх звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників( т.1 а.с. 248-249).

Підставою для винесення цього наказу, як зазначено в його преамбулі, став проведений аналіз виробничих можливостей подальшої господарської діяльності ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС, наказ № 705 від 30.05.2019 року, яким було затверджено погоджений ДАЗВ штатний розпис ДСП ЧАЕС, та протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 4 від 11.06.2019 року.

Як вбачається з протоколу № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 11.06.2019 року, на засіданні вказаної комісії розглядався проект наказу «Про зміни в організації виробництва і праці», за результатами засідання якої вирішено, зокрема: надати ДП УЗФО ЧАЕС та ППО ДП УЗФО ЧАЕС штатний розпис та перелік вакансій ДСП ЧАЕС, доопрацювати проект «Про зміни в організації виробництва і праці» з урахуванням отриманих письмових зауважень членів Комісії (за їх наявності); за результатами поіменного голосування прийняти за основу проект наказу ДП УЗФО ЧАЕС «Про зміни в організації виробництва і праці», за умови його доопрацювання з урахуванням письмових зауважень членів Комісії» (т.1 а. с. 250 ).

Досліджений протокол № 4 засідання Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС свідчить про те, що Комісією з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, до якої відповідно до ч.4 ст.105 ЦК України перейшли повноваження щодо управління справами ДП УЗФО ЧАЕС, не розглядалось питання щодо кількості та категорій працівників ДП УЗФО ЧАЕС, які підлягали скороченню, та не приймалось будь-яких рішень з цих питань, хоча відповідно до п. 3.5 Положення про комісію з реорганізації (ліквідації) підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, саме комісія під час процедури проведення припинення вирішує кадрові питання.

19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС затверджено та погоджено з головою ДАЗВ структурну схему ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якої ввійшло чотири підрозділи: відділ організації харчування; адміністративно-господарський цех; транспортний цех; відділ забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича. Також 19 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС було затверджено та погоджено з головою ДАЗВ штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС, до складу якого ввійшли вказані структурні підрозділи, тобто ті підрозділи, які були включені до штатного розпису ДСП ЧАЕС, введеного в дію з 30 травня 2019 року. Підрозділу бухгалтерії та посади, яку займала позивач - бухгалтер 1 категорії в зазначеному штатному розписі не передбачено ( т.2 а. с. 55-78).

Наказом голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 114 від 26.06.2019 року введено в дію вказаний штатний розпис ДП УЗФО ЧАЕС з 26.06.2019 року ( т.2 а. с. 54 ).

27 червня 2019 року головою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС видано наказ № 116 «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС» ( т.2 а.с. 24-25).

Як вбачається із змісту даного наказу, надано доручення відповідальним особам

підготувати список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС через приєднання внаслідок реорганізації, шляхом виключення із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС та включення до особового складу ДСП ЧАЕС, та список № 2 персоналу, який підлягає звільненню з ДП УЗФО ЧАЕС внаслідок скорочення; забезпечити вручення персонально кожному працівнику повідомлення про скорочення та ознайомити під підпис з інформацією про наявні на ДСП ЧАЕС вакансії для можливого працевлаштування; працівникам, які підлягають скороченню, у разі надання згоди працювати на будь-якій із запропонованих вакансій, подавати відповідні заяви про прийняття на роботу на ДСП ЧАЕС до спливу 2-місячного терміну.

На виконання вказаного наказу було підготовлено список № 1 персоналу, який підлягає переведенню до ДСП ЧАЕС, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич ( т.5 а.с. 40-65)

Таким чином, дія трудових договорів частини працівників ДП УЗФО, а саме працівників адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич, які були зазначені в списку № 1, була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року, якими працівників відділу організації харчування, працівників адміністративно-господарського цеху, працівників транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, працівників відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича, зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС (т.1 а. с. 183-209).

Згідно наказу № 364-ос від 04 липня 2019 року «Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС», зі змінами, внесеними наказом № 368-ос від 10.07.2019 року, виключено працівників, визначених у затвердженому Списку №1 персоналу, який підлягає переведенню на ДСП ЧАЕС, із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС з 01.07.2019 року (додаток № 1 до цього наказу) (т.5 а.с.38-66 ).

Інша частина працівників ДП УЗФО ЧАЕС на виконання наказу голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 27 № 116 «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС» була включена до списку № 2 персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, який підлягає звільненню внаслідок скорочення, до якого внесено, зокрема, бухгалтера 1 категорії бухгалтерії ОСОБА_1 (т.2 а. с. 26, 27 ).

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності і захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, згідно з якою держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставами для припинення трудового договору є: 1) угода сторін; 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; 4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору (ч.3 вказаної статті).

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40) ( ч.4 цієї статті).

Згідно з п.1 ст.40 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абз. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, і про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В судовому засіданні встановлено, що позивач була звільнена з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням.

При цьому вказаний наказ не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення в зв`язку зі скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України - чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшеня їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Підставою для скорочення позивача з роботи стала реорганізація ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС( т.1 а.с. 248-249, т.2 а.с. 24-25).

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

За змістом ч.4 цієї статті до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Аналіз статей 104-106 ЦК України свідчить про те, що реорганізація є такою формою припинення юридичної особи, коли передача всього свого майна, прав та обов`язків переходить іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення. У такому випадку посади підприємства яке припиняється, зберігаються на підприємстві-правонаступнику. При цьому слід враховувати, що і у такому випадку можливе проведення скорочення штату працівників, однак на підприємстві-правонаступнику повинні існувати вакансії для продовження здійснення ним своєї діяльності.

У розумінні зазначених норм закону приєднання це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального акту орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обовязки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Таким чином, при зміні власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділ, перетворення) трудові відносини, за згодою працівника, продовжуються, припинення в цих випадках трудового договору (контракту) з ініціативи адміністрації можливо тільки при скороченні чисельності або штату працівників.

Встановлена законодавством можливість припинення юридичної особи шляхом її приєднання до іншої юридичної особи, тобто по суті одночасне створення іншої більш великої установи, яка буде виконувати повноваження особи, що припиняється, не виключає, а навпаки покладає на роботодавця зобов`язання по працевлаштуванню працівників юридичної особи, яка припиняє свою діяльність.

Тобто, при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Так, наказом голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», яким було припинено ДП УЗФО ЧАЕС в результаті реорганізації шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС (т.4 а. с. 59-82 ).

Таким чином, з 14 березня 2019 року почався процес припинення ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС. ДСП ЧАЕС, яке визначено правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС у наказі ДАЗВ від 14 березня 2019 року № 42-19, на виконання Плану заходів з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС в квітні 2019 року розробило зміни до організаційної структури та затвердило нову організаційну структуру ДСП ЧАЕС, розробило зміни до штатного розпису ДСП ЧАЕС та погодило штатний розпис з ДАЗВ, який був введений в дію наказом першого заступника генерального директора (з планування та зняття з експлуатації) ДСП ЧАЕС від 30.05.2019 року № 705 . До складу штатного розпису ДСП ЧАЕС ввійшли такі підрозділи, які були в складі штатного розпису ДП УЗФО ЧАЕС:

адміністративно-господарський цех, транспортний цех, відділу організації харчування, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м.Славутич( т.2 а.с. 32-53, т.3 а.с. 247-248). Наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року працівники відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС, тобто дія трудових договорів цих працівників ДП УЗФО була продовжена на ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України (т.1 а. с. 183-209). Відповідно до Передавального акту, затвердженого Головою ДАЗВ Петруком В.В. 27.09.2019 року, 01 липня 2019 року відбулася фактична передача на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів, а саме майна ДП УЗФО ЧАЕС у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання ( т.5 а.с.68-72 ). В зв`язку з фактичною передачею на баланс ДСП ЧАЕС основних оборотних та необоротних активів ДП УЗФО ЧАЕС та зарахування працівників відділу організації харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича зараховано до штатного складу ДСП ЧАЕС відповідно до ч.4 ст. 36 КЗпП України, було внесені про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік ДП УЗФО ЧАЕС та ДСП ЧАЕС в липні 2019 року, що підтверджено відповідними довідками про зміни до плану використання бюджетних коштів ( т.5 а.с. 180-181).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» припинило свою діяльність як юридична особа 13 січня 2020 року, номер запису: 13601120013001075, правонаступником визначено Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ 14310862 ( т.5 а. с. 3-5 ).

Пунктом 3.12 Статуту Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» в новій редакції, затвердженого наказом ДАЗВ від 18.12.2019 року № 259-19, визначено, що підприємство є правонаступником майна, прав і обов`язків Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в результаті реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» шляхом його приєднання до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (т.5 а. с. 81-101 ).

Зазначені обставини свідчать про те, що основні фунції підприємства ДП УЗФО ЧАЕС були передані ДСП ЧАЕС, як правонаступнику, ще до внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ДП УЗФО ЧАЕС. З переходом основних функцій підприємства ДП УЗФО ЧАЕС, його оборотних і необоротних активів до ДСП ЧАЕС в порядку правнаступництва, до ДСП ЧАЕС перейшли права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Тому твердження представників відповідача про те, що підприємством, на якому голова Комісії з реорганізації зобов`язаний був запропонувати позивачу вакансії, є лише ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувало в стадії припинення, і у нього не виникло обов`язку запропонувати вакансії позивачу на ДСП ЧАЕС, оскільки на той час воно не було правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, є безпідставними і спростовуються дослідженими доказами.

Так, в наказі голови Державного агентства України з управління зоною відчуження від 14 березня 2019 року № 42-19 «Про припинення державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» в редакції наказів від 20.03.2019 року № 50-19, від 26.03.2019 року № 61-19, від 16.04.2019 року № 76-19, від 06.05.2019 року № 88-19, від 10.06.2019 року № 116-19, від 01.07.2019 року № 134-19, було визначено, що ДСП ЧАЕС є правонаступником майна, прав і обов`язків ДП УЗФО ЧАЕС (т.4 а. с. 59-82 ).

Про необхідність повідомлення під розписку працівників, які підлягають скороченню, про наявність вакантних посад на ДСП ЧАЕС також зазначено і у наказі голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 116 «Про заходи в зв`язку з припиненням ДП УЗФО ЧАЕС та приєднанням до ДСП ЧАЕС» від 27 червня 2019 року ( т.2 а.с. 24-25). У повідомленні про скорочення штату працівників № 05 від 01.07.2019 року, яке вручено позивачу, також було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП «Чорнобильська АЕС».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлена можливість реорганізації підприємства шляхом приєднання до іншого підприємства, яке виконує функції підприємства, що реорганізується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця по працевлаштуванню працівника реорганізованого підприємства.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Частиною другою статті 40 КЗпП України( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз положень ч.2 ст. 40 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 49-2 КЗпП України у їх сукупності дає підстави для висновку, що важливою умовою при звільнені працівника на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є об`єктивна неможливість перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до п.а ч.2 ст.9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Судом встановлено та визнавалося сторонами, що внаслідок реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС шляхом приєднання до ДСП ЧАЕС 695 працівників із 790 працюючих на ДП УЗФО ЧАЕС були зараховані до штату ДСП ЧАЕС, тобто з ними була продовжена дія трудового договору на підставі ч.4 ст. 36 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Вказані працівники залишилися працювати на тому робочому місці, на якому працювали, будучи у трудових відносинах з ДП УЗФО ЧАЕС.

Наведені обставини підтверджуються наказом ДП УЗФО ЧАЕС від 04.07.2019 року № 364-ос «Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС» та від 10.07.2019 року № 368-ос «Про внесення змін до наказу «Про виключення працівників із особового складу ДП УЗФО ЧАЕС» ( т.5 а.с. 37-66), наказами в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 846 від 01.07.2019 року, № 847 від 01.07.2019 року, № 848 від 01.07.2019 року, № 849 від 01.07.2019 року про зарахування працівників відділу організації

харчування, адміністративно-господарського цеху, транспортного цеху ДП УЗФО ЧАЕС, відділення забезпечення фізичного захисту та охорони об`єктів зони відчуження та м. Славутича до штатного складу ДСП ЧАЕС ( т.1 а.с. 183-209).

За період з 01.07.2019 року до 10.10.2019 року до ДПС ЧАЕС з ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п.5 ст.36 КЗпП України було переведено 28 працівників, що підтверджено списком працівників, прийнятих до ДСП ЧАЕС в порядку переведення з ДП УЗФО ЧАЕС( т.1 а.с. 210).

Позивач у судовому засіданні зазначила, що після отримання 02 липня 2019 року повідомлення про скорочення штату працівників, вона очікувала від роботодавця пропозиції іншої роботи на ДСП ЧАЕС, і якщо їй би запропонували роботу, вона погодилася на неї навіть, якщо ця робота була б не за її спеціальністю.

Проте, судом встановлено, що з моменту вручення 02.07.2019 року позивачу повідомлення про скорочення штату працівників, в якому було зазначено про відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування у підрозділах ДСП «Чорнобильська АЕС», та до моменту її звільнення, гловою Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС позивачу не було запропоновано жодної наявної вакансії на ДСП ЧАЕС.

В той же час, наявність вакансій, які могли та повинні були бути запропоновані позивачу на ДСП ЧАЕС підтверджується звітами про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року. Відповідно до вказаних звітів вакантними були такі посади, які могли бути запропоновані позивачу, зокрема: ЦПРВ/ДПзТРАВ/Група обслуговування майданчика тимчасового складування технологічних матеріалів - дезактиваторник 3 розряду( вказана посада була вакантною станом на 02.07.2019 року, коли позивачу було повідомлення про скорочення штату працівників); Адміністративно-господарський цех/ДСОСПтаДЗІЗП/Група з санітарного обслуговування сан перепускників АПК-1 та ЗО - дезактиваторник 2 розряду; Відділ організації харчування/Їдальня № 19/Група обслуговування підрядних організацій з- мийник посуду 2 розряду (т.4 а.с. 1-29). Позивач відповідає кваліфікаційним вимогам до вказаних посад, зазначених у витягах з робочих інструкцій цих посад ( т.4 а.с. 231-235, 245-248).

В судовому засіданні також встановлено, що вказані звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису за період з 02.07.2019 року по 02.09.2019 року електронною поштою працівником відділу управління персоналом ДСП ЧАЕС Кучаєвою Т.В. направлялись 02.07.2019 року, 08.07.2019 року, 15.07.2019 року, 22.07.2019 року, 29.07.2019 року, 05.08.2019 року, 12.08.2019 року, 19.08.2019 року, 27.08.2019 року, 02.09.2019 року, 09.09.2019 року, 16.09.2019 року, голові Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС ( т.4 а. с. 96-107).

Зазначені обставини свідчать про те, що у голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС була об'єктивна можливість за відсутності вакансій на ДП УЗФО ЧАЕС, яке перебувала на стадії припинення, про що стверджували представники відповідача, запропонувати позивачу вакансії на ДСП ЧАЕС, на які вона могла бути переведена за її згодою, оскільки іншим працівникам пропонувалася робота, і їх було переведено.

Доводи представників відповідача про те, що позивач повина була скористатися правом самостійного працевлаштування, не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки обов`язок працевлаштування працівника, який підлягає скороченню, покладено на роботодавця відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України і такий обов`язок роботодавцем повинен виконуватись добросовісно, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин.

В свою чергу представниками відповідача не надано суду будь-яких переконливих доказів в обґрунтування того, що у зв`язку зі скороченням посади позивача її неможливо було перевести за її згодою на іншу роботу на ДСП ЧАЕС, яке стало правонаступником ДП УЗФО ЧАЕС, що є порушенням передбаченого ч. 2 ст. 40 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порядку звільнення працівника та

гарантованого Конституцією України права на збереження місця роботи і захист від незаконного звільнення.

Також не надано суду доказів про те, що позивач під розпис була ознайомлена з переліком вакантних посад на ДСП ЧАЕС та відмовилась від переведення на ці посади.

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що було порушено встановлений законом порядок звільнення позивача, а саме не виконано обов`язок по працевлаштуванню позивача та не запропоновано іншої наявної вакантної посади на ДСП ЧАЕС, як на підприємстві-правонаступнику, до якого перейшли всі права та обов`язки ДП УЗФО ЧАЕС, в тому числі і обов`язки у трудових правовідносинах, не встановлено факту неможливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на цьому підприємстві і факту відмови позивача від переведення на іншу роботу, тому з цієї підстави позивач підлягає поновленню на роботі.

З урахуванням наведеного, наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС № 399-ос від 30.08.2019 року «Про припинення трудового договору», яким звільнено ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року із займаної посади бухгалтера 1 категорії бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС є незаконним.

09.08.2019 року до Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» надійшло подання Голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 ..

Листом голови Первинної профспілкової організації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» від 27.08.2019 № 600-УЗФО, адресованого голові Комісії з реорганізації ДП «УЗФО ЧАЕС», у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 було відмовлено із посиланням на порушення роботодавцем п. 3.4. Галузевої угоди, п. 4.1 Колективного договору, ч.ч. 2, 3 ст. 49-2, ст. 49-4 КЗпП України. ( т.1 а. с. 24-28, т.4 а.с. 178-188).

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.43-1 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається в разі звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, то ненадання згоди ППО ДП УЗФО ЧАЕС на звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України судом до уваги не приймається.

В обґрунтування позовних вимог позивач в особі її представника посилалася також на те, що під час її звільнення відповідачем були порушені вимоги щодо переважного права на залишення на роботі.

Вказані твердження суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Пунктом 3 частини 2 вказаної статті передбачено переважне право на залишення на роботі працівника з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації.

На підтвердження зазначених обставин позивач в особі представника зазначила, що вона працювала бухгалтером 1 категорії на ДП УЗФО ЧАЕС з 01.03.2012 року по 02.09.2019 року та до цього працювала на ДСП ЧАЕС бухгалтером 2 та 1 категорії з 17.05.1994 року по 29.02.2012 року, що підтверджує її тривалий безперервний стаж на ДП УЗФО ЧАЕ та на ДСП ЧАЕС.

Однак, в обґрунтування переважного права залишення на роботі, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона на час звільнення дійсно мала більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками.

У відповідності до абз. 2 п. 19 Постанова Пленуму ВСУ № 9 у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 4 ст. 36 КЗпП).

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Слід також зазначити, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести посаду, яка була скорочена.

З урахуванням наведеного, можливість поновлення незаконно звільненого працівника до проведення реорганізації, напряму пов`язана з збереженням його посади у новоутвореному внаслідок реорганізації підприємстві.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз. 3 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Аналогічна норма міститься у ст. 240-1 КЗпП України, у якій зазначено, що у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

З аналізу наведених норм та правил очевидним є висновок про те, що неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною - ліквідацією підприємства.

У випадку ж реорганізації підприємства можливість поновлення працівника на посаді продовжує існувати, і у такому випадку працівник має бути поновлений на підприємстві-правонаступнику, яке крім отримання в порядку правонаступництва майнових прав реорганізованого підприємства отримало його обов`язки щодо працевлаштування його працівників (ч. 1 ст. 104 ЦК України), та рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Згідно із ч. 1 ст. 235 КЗпП України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин необхідно поновити ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року на посаді бухгалтера 1 категорії на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС».

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України( в редакції, чинній на час виникнення спірних павовідносин) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ДСП «Чорнобильська АЕС» № 926 від 19.12.2019 року середньоденна заробітна плата бухгалтера 1 категорії ДП «УЗФО Чорнобильська АЕС» ОСОБА_1 на день звільнення, обчислена відповідно до положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували події, з якою пов`язана склала 1037,48 гривень, що сторонами не заперечувалася ( т.4 а.с.215).

Відповідно до довідки ДСП ЧАЕС № 47-73 від 28.01.2019 року, згідно з виробничим графіком підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДП УЗФО ЧАЕС, що працює в зоні відчуження, на 2019 рік кількість робочих днів становить: з 3 по 30 вересня - 20, у жовтні - 22, у листопаді -21, у грудні -21 робочий день. Виробничим графіком №2 підсумованого обліку робочого часу з двома вихідними днями для денного персоналу ДСП «ЧАЕС», що працює в зоні відчуження, на 2020 рік встановлено у січні 2020 - 20 робочих днів, у лютому 2020 також 20 робочих днів ( т.5, а.с. 103).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача обчислюється з 03 вересня 2019 року, оскільки в судовому засіданні встановлено, що 02 вересня 2019 року як останній робочий день, було оплачено позивачу, і по день ухвалення рішення суду, тобто по 07 лютого 2020 року. Кількість робочих днів за вказаний період становить 109 днів, тоді середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: 1037,48 гривень (середньоденна заробітна плата) х 109 ( кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2019 року по 07 лютого 2020 року) = 113 085 гривень 32 копійки.

З урахуванням наведеного стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 113 085 гривень 32 копійок, з якого необхідно під час виплати здійснити відрахування передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів.

Доводи представників відповідача про те, що у разі поновлення на роботі позивача та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з нього необхідно вирахувати суму вихідної допомоги, одержаної позивачем, оскільки відпала правова підстава для її виплати з посиланням на п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Законом не передбачено жодних підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин. Посилання представників відповідача на зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу на п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є

помилковим, оскільки викладені в цій постанові роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема, частини третьої 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України № 3248-15 від 20 грудня 2005 року «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Згідно з вимогами статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Доказів про набуття позивачем вихідної допомоги в розмірі 22824,45 гривень у результаті рахункової помилки відповідача матеріали справи не містять, на такі обставини відповідач не посилається.

Виплата вихідної допомоги була виплачена позивачу в розмірі середньомісячного заробітку на підставі наказу № 399-ос від 30.08.2019 року про припинення трудового договору у зв`язку із скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, виплата вихідної допомоги була проведена відповідачем добровільно, на законних підставах, за відсутності рахункової помилки з його боку; 2) недобросовісність з боку позивача не встановлена.

Виходячи з викладеного, в разі поновлення ОСОБА_1 на роботі, хоча підстава для виплати вихідної допомоги відпала, але в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають.

Вказаний висновок викладений в постанові Великої палати Верховного Суду № 753/15556/15 від 16 січня 2019 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом ч. 3 вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В судовому засіданні встановлено, що адвокат Бабич Н.С. надавала позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги № 4-09-19 від 30 вересня 2019 року ( т.1 а.с. 69-73).

Як вбачається з п. 4.4. вказаного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у сумі 2800 гривень.

До позовної заяви додано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат на суму 2800 гривень відповідно до ст. 134 ЦПК України( т.1 а.с. 80).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 02 жовтня 2019 року адвокатом Бабич Н.С. була надана правова допомога за договором про надання правової допомоги № 4-09-19 від 30 вересня 2019 року у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 до Славутицького міського суду Київської області з позовом до ДП УЗФО ЧАЕС в особі Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС, ДСП «Чорнобильська АЕС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до вказаного акту виконаних робіт правова допомога була надана в такому обсязі: вивчення наданих клієнтом документів, надання усної консультації - 0,5 години (вартість послуги 100 гривень), вивчення нормативних актів та матеріалів судової практики з предмету спору - 2 години (вартість послуги 400 гривень), складання позовної заяви, оформлення додатків до неї та подання до суду - 4 години (вартість послуги 800 гривень). Відповідно до рахунку-фактури

№ 4-09-19 від 02.10.2019 року вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Бабич Н.С. та оплачених ОСОБА_1 з урахуванням складності та часу, затраченого на підготовку, на момент підписання даного акту, складає 1300 гривень, яка за надану правову допомогу отримана згідно товарного чеку від 02.10.2019 року ( т.1 а.с. 75-76, 81).

Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 04 листопада 2019 року адвокатом Бабич Н.С. була надана правова допомога за договором про надання правової допомоги № 4-09-19 від 30 вересня 2019 року у зв`язку з представництвом інтересів ОСОБА_1 як позивача у Славутицькому міському суді Київської області у справі № 377/756/19, провадження № 2/377/291/19 в такому обсязі: участь у розгляді Славутицьким міським судом Київської області (представництво інтересів позивача ОСОБА_1 ) цивільної справи № 377/759/19, провадження 2/377/293/19 - 3 години (вартість послуги 1500 гривень). Відповідно до рахунку-фактури № 4-09-19 від 04.11.2019 року вартість послуг, наданих довірителю, що зазначені у даному акті, адвокатом Бабич Н.С. та оплачених ОСОБА_1 з урахуванням складності та часу, затраченого на представництво, на момент підписання даного акту, складає 1500 гривень, яка за надану правову допомогу отримана згідно товарного чеку без номеру від 04.11.2019 року (т.4 а.с. 144-145, 146 ).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Бабич Н.С. на вивчення наданих клієнтом документів, надання усної консультації, вивчення нормативних актів та матеріалів судової практики з предмету спору, складання позовної заяви, оформлення додатків до неї та подання до суду, представництво інтересів довірителя в суді, складність справи, обсяг та якість виконаних робіт, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, в сумі 2800 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі.

За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 гривень.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі, передбаченому п.п. 1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за вимогу майнового характеру в сумі 1130, 85 гривень (113085, 32 / 100 %) та за вимогу немайнового характеру в сумі 768, 40 гривень, від сплати якого звільнена позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що в загальній сумі становить 1899, 25 гривень.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 430 ЦПК України та ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258 -259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року на посаді бухгалтера 1 категорії Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС».

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2019 року по 07 лютого 2020 року в сумі 113085 гривень 32 копійки без урахування передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2800 гривень.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» на користь держави судовий збір в сумі 1899 гривень 25 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС», код ЄДРПОУ 14310862, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1.

Третя особа - Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС», код ЄДРПОУ: 37563809, юридична адреса: Київська область, м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 9.

Повне рішення складено 12 лютого 2020 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька