Рішення № 87535071, 12.02.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 520/14350/19

Провадження № 2/521/538/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Петренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу, пені та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7820,05 доларів США (з яких 4 000 дол. США - сума основного боргу, 1 400 доларів США - 5% щомісяця за користування позикою, 20,05 доларів США - 3% за ст. 625 ЦК), посилаючись на такі обставини.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 надав у борг відповідачу по справі - ОСОБА_2 суму в розмірі 4000 доларів США, що підтверджується розпискою від 10 листопада 2018 року. За користування даними коштами було встановлено розмір процентів, а саме: 5% щомісячно від суми бору.

Вказану суму боргу відповідач зобов`язався повернути до 1 березня 2019 року. В подальшому строк повернення боргу було продовжено до 31 березня 2019 року.

Позивач стверджує, що борговим документом (розпискою) встановлений строк повернення коштів - 31 березня 2019 року. Проте, станом на дату звернення із позовною заявою, відповідач суму боргу не сплатив.

Позивач зазначає, що згідно розписки, на момент повернення боргу, відповідач повинен сплатити 5 % щомісячно від суми боргу.Розрахунок одержання процентів за користування позикою:термін дії позики складає 7 місяців (листопад 2018 року - травень 2019 року), сума позики складає 4000 доларів США, процентна ставка складає 5 % щомісячно (200 доларів США щомісячно), отже, сума з урахуванням процентної ставки становить 7 місяців помножено на 200 доларів США дорівнює 1 400 доларів США.

Також, позивач зазначає, що з урахуванням боргу у розмірі 4000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення (61 день), які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання (з 01 квітня 2019 року до 31 травня 2019 року), сума 3% річних складає: 20,05 доларів США.

З метою врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача, проте позивач зазначає, що відповідач уникає з ним зустрічі та будь якого контакту, а тому ОСОБА_1 звернувся суду з відповідною позовною заявою.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надавав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надав у борг відповідачу по справі - ОСОБА_2 суму в розмірі 4000 доларів США, що підтверджується розпискою від 10 листопада 2018 року. За користування даними коштами було встановлено розмір процентів, а саме: 5% щомісячно від суми бору.

Вказану суму боргу відповідач зобов`язався повернути до 1 березня 2019 року. В подальшому строк повернення боргу було продовжено до 31 березня 2019 року. Борговим документом (розпискою) встановлений строк повернення коштів - 31 березня 2019 року. Проте, станом на дату звернення із позовною заявою, відповідач суму боргу не сплатив. Оригінал розписки від 10.11.2018 року знаходиться у позивача.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За правилом ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно із ч. 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 2, п. 4 ч. 1ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно-безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним у момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Таким, чином даним договором позики, що оформлений у вигляді розписки від 10.11.2018 року вже закріплено факт отримання суми грошових коштів ОСОБА_2

Ідентична правова позиція викладена в постанові Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України від № 6-63 цс-13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання підлягає виконанню у строк, визначений цим зобов`язанням.

Також, відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд вважає за можливе про стягнення грошової суми в іноземній валюті, а саме: 4000 доларів США, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ІІК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019, 14-446 цс18.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до розписки, позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає від позикодавця грошові кошти в сумі 4000 доларів США, та зобов`язується в строк до 31.03.2019 року, повернути позику у доларах США у сумі 4000.

Спеціальні положення ч. 1 статті 1048 ЦК України встановлюють цей розмір процентів, а саме: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розпискою встановлено, що на момент повернення боргу, відповідач повинен сплатити 5 % щомісячно від суми боргу.

Розрахунок одержання процентів за користування позикою:термін дії позики - 7 місяців (листопад 2018 року - травень 2019 року), сума позики - 4000 доларів США, процентна ставка: 5 % щомісячно (200 доларів США щомісячно), а., отже, сума з урахуванням процентної ставки становить 7 місяців помножено на 200 доларів США дорівнює 1 400 доларів США.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Станом на дату звернення із позовом до суду між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, а тому наявні правові підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у валюті, визначеній договором.

У контексті статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року N 6-49цс12.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 № 373/2054/16-ц, 14-446цс18).

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 4000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 01 квітня 2019 року до дня звернення до суду.

Отже, з урахуванням боргу у розмірі 4000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення (61 день), які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання (з 01 квітня 2019 року до 31 травня 2019 року), сума 3% річних складає: 20,05 доларів США.

Суд звертає увагу позивача, що ним у прохальній частині позовної заяви було заявлено суму до стягнення 7 820,05 доларів США, суд не погоджується з заявленою сумою, оскільки судом було встановлено на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, що борг ОСОБА_2 за розпискою від 10.11.2018 року складає: сума позики – 4 000 (чотири тисячі) доларів США, проценти за користування позикою – 1 4000 (одна тисяча чотириста) доларів США; 3% річних процентів – 20 (двадцять) доларів США 05 центів, що разом складає 5 420, 05 доларів США.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви в частині суми боргу, що складається з суми позики – 4 000 (чотири тисячі) доларів США, процентів за користування позикою – 1 400 (одна тисяча чотириста) доларів США; 3% річних процентів – 20 (двадцять) доларів США 05 центів, що разом складає 5 420, 05 доларів США, а в частині інших позовних вимог - відмовити.

Суд зазначає, що тлумачення абзацу першого частини першої статті 1046, абзацу першого частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов`язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Це підтверджується використанням таких формулювань: «зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості» (абзац перший частини першої статті 1046 ЦК України); «позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)» (абзац перший частини першої статті 1049 ЦК України). Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, але не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

За вказаною розпискою від 10.11.2018 року не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому правових підстав для перерахунку у гривні зазначеного боргу за офіційним курсом НБУ не вбачається.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Таким чином, у порушення умов договору позики, а також ст.ст. 509, 526, 1046, 1048 ЦК України, відповідачі зобов`язання за вказаним договором не виконали, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 611, 617, 625, 1046, 1048 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 258, 259, 263, 264, 265, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу, пені та інфляційних витрат– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) борг за договором позики, що був оформлений у вигляді розписки від 10.11.2018 року у сумі 5420 (п`ять тисяч чотириста двадцять) доларів США 05 центів, та який складається:

?з суми позики – 4 000 (чотири тисячі) доларів США,

?процентів за користування позикою – 1 400 (одна тисяча чотириста) доларів США;

?3% річних процентів – 20 (двадцять) доларів США 05 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 434 (одна тисяча чотириста тридцять чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СУДДЯ: І.А. Бобуйок