Рішення № 87532545, 11.02.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 357/3247/19

Провадження № 2/243/368/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.

за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи: не з`явились,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” звернулось до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтувавши свої вимоги порушенням відповідачем зобов?язань відповідно до умов договору.

11 квітня 2011 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк”, яке змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” (далі – АТ КБ “Приватбанк”) та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява - анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались частиною 1 статті 634 ЦК України. Згідно цієї норми статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банком нараховуються відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на вищевказаному банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування шляхом надання виписок по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.1.5 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором та угодою, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до пунктів 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку позичальник повинен виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 порушуються зобов`язання за кредитним договором відповідач станом на 18 лютого 2019 року має заборгованість у сумі 90802,02 грн., з якої: 43846,93 грн. – заборгованість за тілом кредита, 18106,20 - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 23748,79 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 300,00 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штрафи у сумі 500,00 грн. (фіксована частина), 4300,10 грн. (процентна складова).

Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідача, якими суттєво порушуються законні права кредитора, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 90802,02 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

2.29 січня 2020 р. представником відповідача надані заперечення на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги визнаються частково. Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що станом на 04.05.2017 р. будь-яка заборгованість у відповідача відсутня, з 04.05.2017 р. до 25.03.2018 р. користувався кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту, в період часу з 01.08.2017 р. по 01.10.2018 р. позивачем самостійно списані проценти за використання кредитного ліміту в розмірі 13473 грн. Позивач просить стягнути заборгованість за тілом кредиту, що становить 61953 грн. та на 11953 грн. перевищує кредитний ліміт, наданий ОСОБА_1 , що є неможливим. Окрім того, позивачем неправомірно нараховано ОСОБА_1 пеню та штрафи під час дії мораторію на нарахування пені та штрафів на період проведення антитерористичної операції. Таким чином, представником відповідача визнається заборгованість у сумі 36527 грн. (50000 грн. - 13473 грн. (незаконно списані проценти).

3.06.02.2020 р. представником позивача надано відповідь на заперечення, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 11.04.2011 р. отримав кредит у виді встановленого ліміту на картковий рахунок у розмірі 300,00 грн. В подальшому кредитний ліміт було збільшено банком до 50000 грн. Заперечення представника відповідача в частині неправомірного списання грошових коштів з рахунку відповідача є необґрунтованим, оскільки за умовами договору (п.1.1.3.1.6) клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору при настання строків платежів. Відповідачем 13.06.2017 р. було підписано заяву про повернення на колишні умови обслуговування кредитних договорів та відновлення кредитного ліміту військовослужбовцям, з якої вбачається, що відповідач просив не застосовувати відносно нього положення п.15 ст.14 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, та продовжити обслуговування його картки у відповідності до умов укладеного між ним та банком договору, в тому числі зі сплатою процентів за користування кредитом та можливої неустойки.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4.Представник позивача Долгополий ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності юридичної особи № 7959-К-О від 08.08.2017 р., не використав свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

5.Представник відповідача адвокат Лещенко С.В. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що просить врахувати подані заперечення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

6.Ухвалою суду від 21.11.2019 р. справу прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначене судове засідання.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

7.11 квітня 2011 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав кредитну картку “Універсальна” юридичної особи – публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, яке змінило найменування на акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, з бажаним кредитним лімітом 4000,00 грн. (а.с.51).

8.Розмір заборгованості згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за станом на 18 лютого 2019 року за кредитом (тілом кредиту) складає 43846,93 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 18106,20 грн. Крім того, банком нараховано пеню за прострочене зобов`язання у сумі 23748,79 грн., та пеню за несвоєчасність сплати боргу на сусу від 100 грн. - у сумі 300,00 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн. та штраф (процентна складова) - 4300,10 грн. (а.с.49-50).

9.Оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитного договору, суду була надана банківська виписка, яка має статус первинного документу відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5.

Так, згідно наданої позивачем виписки з 01.01.2011 р. по 10.08.2019 р. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами банку:

1)за карткою № НОМЕР_1 за період з 23.12.2017 р. по 26.01.2018 р., залишок коштів після операцій складає 6,74 грн.;

2)за карткою № НОМЕР_2 за період з 03.06.2016 р. по 03.10.2018 р., залишок коштів після операцій складає 0,00 грн.;

3)за карткою № НОМЕР_3 за період з 04.05.2017 р. по 01.08.2019 р., залишок коштів після операцій складає -124246,76 грн. (наявна заборгованість (а.с.113-123).

За карткою НОМЕР_3 обліковуються операції щодо придбання товарів, зняття готівкових коштів, переказу готівкових коштів, поповнення рахунку мобільного телефону, які здійснювалися відповідачем, та списання грошових коштів за використання кредитного ліміту, що здійснювалося банком. Так, станом на 18 лютого 2019 року (в межах позовних вимог) позивачем було здійснено списання відсотків за користування кредитом, а саме: 01.08.2017 р. у сумі 611,85 грн., 01.09.2017 р. у сумі 462,9 грн., 01.10.2017 р. у сумі 443,27 грн., 01.11.2017 р. у сумі 532,14 грн., 01.12.2017 р. у сумі 1004,95 грн., 01.01.2018 р. у сумі 1633,59 грн., 01.02.2018 р. у сумі 1753,47 грн., 01.03.2018 р. у сумі 2380,37 грн., 01.04.2018 р. у сумі 2827,37 грн., 01.05.2018 р. у сумі 1823,7 грн., 01.06.2018 р. у сумі 2720,70 грн., 01.07.2018 р. у сумі 2671,4 грн., 01.08.2018 р. у сумі 3927,39 грн., 01.09.2018 р. у сумі 4214,76 грн., 01.10.2018 р. у сумі 4376,7 грн., а в загальній сумі 31384,56 грн. Окрім того, банком здійснювалося автоматичне погашення заборгованості з інших карток відповідача, та нараховувалась пеня за прострочення по кредиту.

10. Відповідно до довідки ПАТ КБ “Приватбанк” ОСОБА_1 згідно кредитного договору отримав картку № НОМЕР_3 , яка має термін дії до останнього дня вересня 2020 року (а.с.185).

11. Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 , старт карткового рахунку 4149625814318208 відбувся 04.05.2017 р., цього ж дня було встановлено кредитний ліміт 300,00 грн. та збільшено кредитний ліміт до 5000,00 грн. 19.06.2017 р. кредитний ліміт збільшено до 15000 грн., 13.11.2017 р. кредитний ліміт збільшено до 45000 грн., а 13.12.2017 р. - до 49000 грн. З 09.01.2018 р. збільшено кредитний ліміт до 50000 грн., а з 05.08.2018 р. зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.186).

12. Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13.06.2017 р. вбачається, що він ознайомлений зі змістом п.15 ст.14 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо не нарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань військовослужбовцям в особливий період, і просить не застосовувати відносно нього положення цієї норми та продовжити обслуговування його картки у відповідності до умов укладеного між ними договору, у тому числі зі сплатою процентів за користування кредитом та можливої неустойки упродовж всього періоду договору (а.с.210,218).

13. З додаткових пояснень представника позивача від 11.02.2020 р. вбачається, що первинний кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн. був встановлений відповідачу на рахунок 04.05.2017 р. та збільшений в той же день до 5000 грн. (а.с.221).

14. Згідно з довідкою Військової частини 3035 Національної гвардії України від 11.12.2019 р., ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині 3035 Східного ОТО Національної гвардії України (м.Слов`янськ Донецької області) з 21.07.2016 р. по теперішній час (а.с.224).

V. Оцінка Суду.

15. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

16. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

17. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

18. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

19. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ “ПриватБанк”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

20. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

21. Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

22. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

23. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 11.04.2011 року процентна ставка не зазначена. У цій заяві, підписаній сторонами, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

24. Позивач у позовних вимогах окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), просить також стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.04.2011 р. посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

25. На думку суду в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ ”ПриватБанк” в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11 квітня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27 березня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

26. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам (“Розстрочка”) (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

27. Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

На думку суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вказані обставини свідчать про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ “ПриватБанк” 23748,79 грн - заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання; 300,00 грн. - пені за несвоєчасність сплати боргу; 500 грн - штрафу (фіксована частина); 4300,10 - штрафу (процентна складова) за порушення умов договору у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 11 квітня 2011 року, оскільки Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

28. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

29. Під час судового розгляду встановлено, що після підписання анкети 11.04.2011 р. з зазначенням бажаного кредитного ліміту у 4000 грн. ОСОБА_1 04.05.2017 р. було встановлено кредитний ліміт у сумі 300,00 грн., який в цей же день було банком збільшено в односторонньому порядку до 5000 грн., і згодом до 50000 грн. В той же час судом враховується, що згідно наданих позивачем відомостей між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір б/н, за яким було видано кредитну картку номер 4149625814318208, дата відкриття - 04.05.2017 р., термін дії картки - до останнього дня вересня 2020 року. Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору, недодержання його письмової форми, саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду №373/212/16-ц від 27.11.2019 р.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів: кредитного ліміту, в сумі 50000 грн. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

30. Аналізуючи доводи представника відповідача в частині неправомірного списання банком процентів за використання кредитного ліміту, та необхідності зменшення суми заборгованості за тілом кредиту на суму списаних процентів, суд зазначає наступне.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що максимальний кредитний ліміт за карткою, виданою відповідачу, становив 50000 грн. За період з 01.08.2017 р. по 18.02.2019 р. (в межах позовних вимог) банком було здійснене списання процентів за користування кредитом у сумі 31384,56 грн., а не у сумі 13473 грн., як зазначено представником відповідача у своїх запереченнях. Представник позивача у своїх додаткових поясненнях зазначив, що договірне списання процентів за використання кредиту було здійснене згідно п.1.1.3.1.6 Умов надання банківських послуг, яким передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів.

31. Розмірковуючи над доводами сторін, суд зазначає, що посилання представника позивача на положення Умов надання банківських послуг не приймаються судом до уваги, оскільки, як зазначено вище, судом встановлено, що цей документ не є складовою частиною кредитного договору, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню частина перша статті 634 ЦК України щодо договору приєднання, так як Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися банком за період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

32. Положенням ст.601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимог. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою сторони у спорі. Тлумачення статті 601 ЦК України свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування. Адже, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін, саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 р. у справі № 209/3022/16-ц. Окрім того, зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Таким чином, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку. Оскільки представник позивача заперечив проти такого зарахування, сума заборгованості за тілом кредиту не може бути зменшена на суму грошових коштів, які були самостійно списані позивачем з рахунку відповідача, в рахунок погашення відсотків, під час розгляду цієї справи, однак відповідач не позбавлений можливості звернутися з відповідними вимогами до позивача окремо.

33. Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки позивачем було встановлено максимальний кредитний ліміт за кредитною карткою в сумі 50000 грн. (зазначена обставина визнається відповідачем), суд приходить до переконання про стягнення суми заборгованості за договором б/н від 11.04.2011 р. у розмірі 50000 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

35. За змістом п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнені учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Відповідачем надано суду посвідчення учасника бойових дій серії МВ НОМЕР_4 045449. Однак, оскільки зазначена справа розглядалася судом за позовом АТ КБ “Приватбанк”, пільги щодо звільнення відповідача від сплати судового збору у цій справі не застосовуються.

36. Позивачем документально підтверджено платіжним дорученням сплата при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 1921,00 грн. Таким чином з відповідача на користь позивача має бути стягнутий судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 1057,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 206, 259, 264-265, 267, 268 ЦПК України, 525-527, 554, 611, 629, 1054 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) заборгованість за договором № б/н від 11 квітня 2011 року станом на 18.02.2019 р. на загальну суму 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 50000,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1057 грн. 80 коп.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення складене та підписане у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв