Рішення № 87531960, 10.02.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4844/17

провадження № 2/0274/856/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.20 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Замеги О.В., за участю секретаря судового засідання Павлюк - Жук А.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору, -

В с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, і з врахуванням заяви про зміну підстав позову(а.с. 140- 149), і просить суд визнати недійним договір купівлі - продажу частини будинку від 22 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 09912 та в ДКП " Бердичівському МБТІ" в книзі № 6 , запис № 1 від 13 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про купівлю - продаж 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є співвласником 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 та власником присадибної земельної ділянки площею 0,14 га.. Співвласником іншої 1/2 частини будинку був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його частина будинку була ветха, зруйнувалася повністю, отже перестала існувати. Влітку 2015 року вона випадково зустрілася з відповідачем, від якого дізналася про існування спірного договору купівлі - продажу частини будинку. Зазначає, що не знала про те, що після смерті ОСОБА_6 була оформлена спадщина на 1/2 частину будинку, притім якої не існувало, а також що ця неіснуюча частина будинку була продана. Притім, її, як співвласника, мали б повідомити про такі дії.

Згідно постанови державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори від 06.12.2005 року відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на незакінчені будівництвом жилі будинку у зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Проте рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 06.01.2006 року визнано в порядку спадкування за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на незакінчене будівництво будинку АДРЕСА_2 у рівних долях. Зазначає, що її право власності було розділено без її на те відома.

Крім того, відповідно до довідки Гришковецької селищної ради від 14.07.2005 року - ОСОБА_6 до дня смерті мав у власності незакінчений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,15 га неприватизованого фонду селищної ради. Проте, як зазначає позивачка, в 2001 році вона отримала в дар 1/3 частину житлового будинку та 0,14 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці знаходиться будинок дерев"яновалькований, обкладений цеглою, житловою площею 40,2 кв. м., загальною площею 73,87 кв.м.

Для реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано в Бердичівське МБТІ не справжнє, а підроблене рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.01.2006 року.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 05.04.2017 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.01.2006 року в частині визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 в рівних долях скасовано, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні даних вимог.

Постановою Житомирського окружного адміністративного окружного суду від 04.10.2017 року визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора державного комунального підприємства" Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 09.10.2017 року (номер запису 1 в книзі 6) про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожною, на 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином встановлено, що за договором купівлі - продажу частини будинку від 22.12.2007 року, зареєстрованого в реєстрі № 09912-в дійсності не існує предмету продажу 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с.2 -6 т. 1).

14.02.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити ОСОБА_3 , в задоволені позову в повному обсязі(а.с.47-50 т. 1).

Свої заперечення обґрунтовує тим, що договір купівлі - продажу 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 від 22.12.2007 року укладений з дотриманням усіх вимог чинного законодавства. Його право, як право добросовісного набувача, охороняється законом. Право витребовувати майно належить лише власнику цього майна. Позивачка не була учасником правочину, не є власником відчуженого майна, взагалі не має права на дане майно. Позивачка має статус співвласника житлового будинку, має право власності на свою 1/2 частину цього будинку, укладений правочин ніяким чином не порушує її право власності та інші права та інтереси.

07.06.2018 року представником відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , відповідно до якого він просить суд відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в повному обсязі(а.с. 85-88 т. 1).

18.02.2019 року представником позивачки - адвокатом Якименко О.О. подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої останній зазначив, що договір купівлі - продажу частини будинку від 22.12.2007 року суперечить закону, порушує права власності позивачки ОСОБА_3 , а отже є недійсним, оскільки незакінчене будівництво здійснювалося без належного затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, відсутній дозвіл на таке, відсутня згода співвласників будинку. Таким будівництвом порушено межу землекористування співвласників, будівництво частково знаходиться на земельній ділянці, яка на праві власності належить позивачці. Це самочинне будівництво, яке не може бути об"єктом права власності. Крім того, площа будинку становить 47,7 кв.м., дана площа повністю належить позивачці на праві власності. Площі будинку, яка належала колишньому співвласнику ОСОБА_6 та мала б належати ОСОБА_2 - відсутня. Також представником позивачки зазначено, що реєстрація права власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 кожною, на 1/4 частку будинку - не відповідає своїй суті, оскільки відсутнє відповідне нерухоме майно, і це є результатом подання на реєстрацію фальшивого рішення Бердичівського міськрайонного суду від 06.01.2006 року. Крім того, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продали відповідачу ОСОБА_7 майно, яке є в наявності, проте належало не їм, а позивачці : сарай -Б, сарай -Г, погріб - Г, гараж - Д. Дані господарські будівлі належать позивачці на праві власності, вони збудовані попереднім співвласником ОСОБА_8 , і перешли у власність позивачки згідно договору дарування від 21.01.2001 року. Господарські споруди знаходяться на земельній ділянці позивачки площею 0,14 га.(а.с. 140-149 т. 1).

04.03.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Потаповою Т.М. подано відзив на заяву про зміну підстав позову ( а.с. 156-157 т. 1).

19.04.2019 року представником позивачки - адвокатом Якименко О.О. надано відповідь на відзив представника ОСОБА_2 на заяву про зміну підстав позову(а.с. 159-165 т. 1).

У відкритому судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримавв повному обсязі, з підстав зазначених в позові і заяві про зміну підстав позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , який також є представником відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони, представників сторін, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як визначено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 76 ЦПК України).

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно договору купівлі - продажу частини житлового будинку укладеного 22.12.2007 року в м. Бердичеві Житомирської області ОСОБА_4 , діюча за себе та за довіреністю від імені ОСОБА_5 , ( продавці) та ОСОБА_2 ( покупець) склали та підписали договір про те. що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_2 купив 1/2 ідеальну частину житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 на земельній ділянці 0,03 (три сотих) га земельного фонду Гришковецької селищної ради. Будинок дерев"яний обкладений цеглою, позначений в плані літерою - А. До будинку належать: сарай - Б, сарай - Г, погріб -Г та гараж -Д. В договорі вказано, що ця одна друга ідеальна частина вказаного будинку належить продавцям в рівних долях, тобто по 1/4 частині кожній, на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду від 06.01.2006 року, справа № 2-3511/05, зареєстрованого у МБТІ в книзі № 6, запис № 1(а.с. 9-10 т. 1).

Як вбачається з договору дарування від 26.01.2001 року, укладеного в м. Бердичеві Житомирської області між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар 1/3 частину житлового будинку та 0,14 га земельної ділянки під номером сорок два ( АДРЕСА_1 . Будинок жилою площею 40,2 кв., загальною площею 73,8 кв.м.. До будинку належать: сарай: Б-1, б-1, погріб - Г-1, гараж Д-1, паркан № 1( а.с.11, т 1.).

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, судом встановлено, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , має складові частини сарай Б, сарай Г, погріб Г. гараж Д, на праві приватної власності належить 1/6 ОСОБА_3 , спільна часткова форма власності 1/2 ОСОБА_2 ( загальна площа 47,4 кв.м., житлова площа 28,0 кв.м), 1/3 приватна власність ОСОБА_3 ( а.с. 12-13 т.1).

16.12.2005 року відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зверталися до Бердичівського міськрайонного суду із позовною заявою, згідно якої просили визнати за ними право власності на незакінчене будівництво будинку АДРЕСА_2 в рівних долях(а.с. 14 т. 1).

Як вбачається з копії рішення Апеляційного суду Житомирської області від 05.04.2017 року рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.01.2006 року в частині визнання за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , права власності на незакінчене будівництво будинку АДРЕСА_1 в рівних долях - скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні даних вимог(а.с. 15-17 т. 1).

Згідно копії листа Бердичівського міськрайонного суду від 02.06.2017 року № 5/1/2017 на ім"я Прохоренко О.Ю., судом встановлено, що в матеріалах цивільної справи № 2-471а/06, яка зберігається в архіві суду, на аркушах справи № 9 і 10 міститься ксерокопія рішення суду, яка не відповідає оригіналу та яка не має відмітки про набрання рішенням законної сили. Більше того відсутні супровідні документи про направлення сторонам цього рішення суду, а також вона відсутнє в архіві суду(а.с. 18 т. 1).

04.10.2017 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду в цивільній справі № 806/1703/17 від 04.10.2017 року за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області, треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора Державного комунального підприємства "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 09.01.2007 року(номер запису 1 в книзі 6) про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , кожною, на 1/4 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 19).

Згідно копії Акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.07.2016 року, встановлено, що в ході перевірки з виходом на об"єкт будівництва 05.07.2016 року за адресою : АДРЕСА_1 , на огородженій земельній ділянці знаходиться двоквартирний житловий будинок загальною площею 95,10 кв., житловою площею 45,0 кв.м.. Частина будинку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 потребує капітального ремонту. Земельна ділянка, на якій розташована 1/2 частини житлового будинку ОСОБА_2 не приватизована(а.с. 53 т. 1).

Відповідно до виписки з рішення виконкому Гришковецької селищної ради народних депутатів № 58 від 26.08.1987 року, виконком Гришковецької селищної ради народних депутатів розглянувши заяву ОСОБА_10 , вирішив дозволити оформити самовільно прибудований коридор до жилого будинку та побудований сарай в АДРЕСА_1 ( а.с. 56 т. 1).

Як вбачається з копії рішення № 52 від 18.08.2005 року виконавчого комітету Гришковецької селищної ради надано дозвіл ОСОБА_5 на узаконення самовільної добудови частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 57 т. 1).

До матеріалів справи долучено копію договору купівлі - продажу частини житлового будинку посвідченого Данілейком М.Т., приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу 22.12.2007 року за реєстровим номером 0991( а.с. 116-123 т. 1).

Згідно копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, номер витягу 1716377, будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить 1/3 частка ОСОБА_3 , по 1/4 частці ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .. Загальна площа будинку 47,4 кв.м., житлова площа 28,0 кв.м.( а.с. 119 т. 1).

При укладенні договору купівлі - продажу 22.12.2007 року між відповідачами по даній цивільній справі, приватному нотаріусу була надана копія рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.01.2006 року(без герба України), справа № 2-3511/05 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Гришковецької селищної Ради, Бердичівського державної нотаріальної контори про визнання права власності на незакінчене будівництво домоволодіння відповідно до якого судом визнано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право власності на незакінчене будівництво будинку АДРЕСА_4 у рівних долях ( на рішенні суду відсутня відмітка про набрання рішенням законної сили) (а.с. 121 т. 1).

Відповідно до копії нотаріально посвідченої довіреності від 19.07.2007 року виданої гр. РФ ОСОБА_5 на ім"я гр. РФ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 даною довіреністю уповноважує ОСОБА_4 продати за ціну та на умовах згідно її вибору належну їй 1/2 частку в праві спільної часткової власності на незакінчене будівництвом житло, за адресою: АДРЕСА_1 та будинок АДРЕСА_5 (а.с. 123 т. 1).

Як вбачається з копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.12.2005 року, державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори Пашинським О.М., відмовлено ОСОБА_5 ОСОБА_4 , у видачі свідоцтва про право на спадщину на незакінчені будівництвом жилі будинки, що знаходяться в АДРЕСА_6 , після померлого ОСОБА_6 в зв"язку з відсутністю правовстановлюючого документа ( а.с.172 т. 1).

Згідно довідки виданої виконкомом Гришковецької селищної ради від 14.07.2005 року, ОСОБА_6 до дня смерті мав у власності незавершений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,15 га., яка не приватизована(а.с. 173).

15.09.2016 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області в цивільній справі № 274/3726/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Гришковецької селищної ради, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/6 ідеальну частку житлового будинку за набувальною давністю, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано за нею право власності на 1/6 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 ( а.с. 175-176 т. 1).

Судом оглянуто інвентаризаційну справу № 15 на будинок АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що станом на 24.07.1987 року будинок належав ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .. Загальна площа будинку становила 48,80 кв.м., житлова 28,50 кв.м.: квартира 1 - 28,0 кв.м. ( загальна площа). 16,7 кв.м. ( житлова площа), квартира 2 - 20,80 кв.м. ( загальна площа), 11,80 ( житлова площа) ( а.с.3-4 ін. справи).

07.09.1963 року ОСОБА_13 продала, а ОСОБА_10 придбав 1/2 частину домоволодіння(а.с. 21-22 інв. справи).

Станом на 24.07.1987 року на поєтажному плані щодо будинку АДРЕСА_1 міститься відмітка про реєстрацію поточних змін наступного змітсу" Частина будинку прим 1, 2-1, 2-2, 2-3 знесена. На її місці нехавершене будівництво прибудови ( а.с. 30 інв. справи).

Як вбачається з тезнічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 18.09.2014 року, будинок складається з двох частин - 1/3 частка належить ОСОБА_3 , інша частина будинку, позначена, як незакінчене будівництво (а.с. 84-87 інв. справи).

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Постановою пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (станом на 20.12.2007 р.).

Частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна оосба має право звернутися до суду зазахистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема - визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦПК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п"ятою - шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсністю правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої - третьої , п"ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як визначено ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов"язками наділені обидві сторони договору.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець примає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 656 ЦК України та ч. 1 ст. 658 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений ( придбаний, набутий) продавцем у майбутньому; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч. 1 ст. 321 ЦК України).

З проаналізованих судом письмових доказів, на думку суду, встановлено, що на місці знесеної 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 міститься незакінчене будівництво. Таким чином на момент укладення договру купівлі - продажу від 22.12.2007 року - 1/2 ідеальна частина будинку під АДРЕСА_1 не існувала, оскільки належна частина будинку була знесена, замість неї - незавершене будівництво.

Тобто на момент укладення договору купівлі - продажу його предмету не існувало.

Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( вредакції станом на 20.12.2007 року), у розділі 2 "ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧАСТКОЮ НЕРУХОМОГО МАЙНА В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ" зазначено :

П. 51. Власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

П. 53. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

П. 54. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із статтею 84 Закону України "Про нотаріат" або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка). Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (на бажання зазначеного учасника).

Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна,який залишається у справах нотаріуса.

При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді вона додається до зазначеного примірника договору.

П. 55. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).

В матеріалах договору купівлі - продажу частини житлового будинку посвідченого Данілейком М.Т., приватним нотаріцсом Бердичівського районного нотаріального округу 22.12.2007 року відсутні відомості про те, що ОСОБА_3 була повідомлена продавцями про намір продати належну їм частку будинку, із зазначеннням ціни та інших умов, на яких продається ця частка ( а.с. 116-123 т. 1).

Суд погоджується з доводами сторони позивачки про те, що судове рішення, яке відповідачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надали в Бердичівське МБТІ для реєстрації права власності та нотаріусу для укладення договору - не відповідає справжньому рішеннню Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.01.2006 року, дані обставини підтверджені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 року, яке набрало законної сили.

Згідно договору купівлі - продажу від 22.12.2007 року у власність ОСОБА_2 відійшла 1/2 ідеальна частка житлового будинку та зазначено, що до будинку належить сарай - Б, сарай - Г, погріб- Г, гараж -Д.. Тобто 1/2 частка розповсюджується і на вищевказані господарські споруди, які на праві власності належать ОСОБА_3 та знаходяться на належній їй земельній ділянці площею 0,14 га. Таким чином договір купівлі - продажу частини будинку від 22.12.2007 року безпосередньо порушує права власності ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вище навдені обставини, суд прийшов до висновку, що договір купівлі - продажу частини будинку від 22 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 09912 та в ДКП " Бердичівському МБТІ" в книзі № 6, запис № 1 від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про купівлю - продаж 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 слід визнати недійсним, таким чином повністю задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору задовольнити.

Визнати недійним договір купівлі - продажу частини будинку від 22 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі № 09912 та в ДКП " Бердичівському МБТІ" в книзі № 6 , запис № 1 від 13 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про купівлю - продаж 1/2 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений - 11.02.2020 року.

Головуючий О.В. Замега