Ухвала суду № 87531684, 12.02.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/446/18

1-кп/215/26/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Махоні Н.Ю.,

прокурора Сілкіна Д.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040760000072 від 06.01.2018 р., №12018040760001259 від 17.07.2018 р., №12018040760001462, №12018040760001463 від 15.08.2018 р., №12018040760001666 від 16.09.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 19.12.2019 обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 16 лютого 2020 року включно.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів у зв`язку з тим, що судовий розгляд призначено поза строком дії даного запобіжного заходу та на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому немає; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не змінився та продовжує існувати з огляду на те, що ОСОБА_1 протягом 2018 року вчинив ще ряд кримінальних правопорушень, і на даний час у суді розглядається п`ять кримінальних проваджень у відношенні обвинуваченого.

Обвинувачений щодо продовження йому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В силу вимог ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, з врахуванням особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому слід зауважити на позиції Європейського Суду з прав людини, які згідно ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України, є частиною національного законодавства, щодо підходу до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як протягом досудового слідства, так і судового розгляду, яке ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, наступне рішення про продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання в право особи на свободу (справа «Руденко проти України»).

В контексті п. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

Із плином часу інтереси слідства стають недостатніми для тримання підозрюваного під вартою; за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, дачі показань (Clooth v.Belgiu (Клоот проти Бельгії), §44).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (W v.Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року).

Тривала неможливість розгляду даної кримінальної справи не залежить від поведінки самого обвинуваченого, при цьому як зазначив ЄСПЛ складність і специфіка розслідування є факторами, які необхідно враховувати при визначенні, чи проявили органи влади «особливу ретельність» в процесі провадження у справі (Скотт проти Іспанії § 74).

Зокрема, у справі «Сергій Волосюк проти України» (SergeyVolosyuk v. Ukraine, рішення від 12 березня 2009 р.) Європейський суд з прав людини наголосив, «саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою…

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання» (пункти 37, 38).

Заявлене прокурором клопотання не підтверджує жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України, а також стороною обвинувачення не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , який має постійне місце реєстрації і проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що жодним чином не перешкоджає встановленню істини у справі, - не спростовані органом обвинувачення і не заперечуються останнім.

Крім того, суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для розгляду провадження і забезпечення його належної процесуальної поведінки на цей час, оскільки до обвинуваченого цей запобіжний захід був застосований ще 29 жовтня 2018 року, тобто обвинувачений перебуває під вартою протягом майже півтора роки.

Таким чином, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є не співмірним меті заходу.

Також, суд вважає, що значна тривалість судового розгляду майже як півтора року, за відсутності відомостей щодо явного зловживання обвинуваченим процесуальними правами, не може перекладатися на нього шляхом обмеження його права на свободу, а тримання ОСОБА_1 під вартою носить довготривалий характер, навіть за наявності обґрунтованого обвинувачення і при цьому очікуване покарання не слід ототожнювати із застосуванням запобіжного заходу.

Суд, зваживши всі обставини у їх сукупності, в тому числі і відомості щодо особи ОСОБА_1 , вважає, що запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні можливо шляхом застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та зможе запобігти виникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також забезпечить запобіганню впливу на свідків і потерпілих.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 181, 183, 194, 331, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесять) днів – відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати зазначене місце проживання без дозволу суду.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Встановити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під цілодобовим домашнім арештом 2 (два) місяці, а саме по 12 квітня 2020 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- прибувати за першим викликом до суду у визначений ним час;

- цілодобово не залишати та не відлучатись з місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 без дозволу суду;

- безперешкодно впускати до свого житла працівників Національної поліції та надавати їм усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

З метою перевірки та контролю за поведінкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на дільничних інспекторів Тернівського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області обов`язки щодо проведення перевірок за місцем проживання останнього.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя