Рішення № 87531681, 05.02.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10801/19

Провадження № 2/234/219/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Пікалової Н.М., за участю секретаря судового засідання Романенко К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 234/10801/19 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В Краматорський міський суд звернулося АТ КБ „ПриватБанк” з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві зазначено, що між позивачем та відповідачем 24.01.2007 року укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав. ОСОБА_1 свої зобов`язання перед банком не виконав та станом на 31.05.2019 року має заборгованість в сумі 352463,53 грн., яка складається з: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 340422,45 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом, 4323,12 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Звертають увагу на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. Банк на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Тому заборгованість, яку просить стягнути позивач становить в сумі 120088,78 грн., яка складається з: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 112370,82 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.01.2007 року по 31.01.2018 року. Також просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1921 грн., сплачені позивачем при зверненні до суду.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

31.07.2019 року до суду надійшов відзив відповідача, з якого вбачається, що він не погоджується з вимогами позивача та просить застосувати строк позовної давності, бо вважає, що відповідно до позовних вимог та розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути заборгованість за кредитом в сумі 7717,96 грн., але відповідно до розрахунку заборгованості станом на 30.09.2014 року сальдо поточної заборгованості за кредитом становить в сумі 7496,10 грн. З вказаної дати до 31.05.2019 року ніяких дій за кредитною карткою ним не здійснювалося. Вважає за необхідне, застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми боргу за період з 26.01.2007 року по 31.08.2018 року. Крім того, заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не можуть розцінюватися як стандартна форма кредитного договору, таке рішення прийнято Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 року № 342/180/17. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.08.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого вбачається, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Крім того, Умови, які надані до суду, є тотожними з Умовами під час підписання заяви позичальником. Що стосується нарахування відсотків, то відповідач кредитні кошти до теперішнього часу не повернув банку, тим самим, Договір не є розірваним або припиненим згідно правових підстав, визначених ст.ст. 599, 651, 654 ЦК України, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування відсотків на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами. Крім того, строк перевипущеної картки до останнього дня 07/20106 року. Банк звернувся до суду 14.06.2019 року, тобто в межах строку позовної давності, тому посилання відповідача щодо пропуску строку давності, не відповідають дійсності.

В судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, повісткою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає строку дії картки, що підтверджується заявою, Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Станом на 31.05.2019 року має заборгованість в сумі 352463,53 грн., яка складається з: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 340422,45 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом, 4323,12 грн. - заборгованість за пенею та комісією. Банк на свій розсуд просить стягнути становить в сумі 120088,78 грн., яка складається з: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 112370,82 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.01.2007 року по 31.01.2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується Статутом АТ КБ «Приватбанк» від 11.06.2018 року, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до вимог статті 1048 К України.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти в розмірі 120088,78 грн. за період з 26.01.2007 року по 31.01.2018 року. Втім, суд не погоджується з кінцевим терміном стягнення процентів, а саме: 31.01.2018 року, оскільки строк дії картки закінчився 07/16, про що сам позивач зазначає у відповіді на відзив. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, у справі вимоги банку про стягнення процентів після липня 2016 року (закінчення строку кредитування, строку дії картки) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог банк не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року № 175/4753/15-ц.

З матеріалів справи убачається, що при укладенні договору сторонами узгоджена базова процентна ставка у розмірі 36 % на рік (3 % в місяць), що підтверджується заявою, підписаної відповідачем.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку. Звертаючись до суду з позовом щодо стягнення заборгованості та обґрунтовуючи свої вимоги щодо розміру відсотків позивач зазначав, що розміщення на сайті банківської установи відповідної інформації є належним повідомленням боржника відсоткової ставки. Проте це ні є належним повідомленням відповідача про збільшення відсоткової ставки у розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивачем з 01.04.2015 року нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

То ж, виходячи з процентної ставки за весь час користування кредитом 36 % річних та кількості днів за період з 01.04.2015 року (дати збільшення відсоткової ставки за користування кредитом) по 31.07.2016 року (кінець строку дії картки липень 2016 року), який складає 516 дня, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 3982,47 грн. з наступного розрахунку: 7496,10 грн.(поточна заборгованість за кредитом) х 36 % : 360 днів х 516 день = 3867,99 грн.; 221,86 грн.(прострочена заборгованість за кредитом) х 36% : 360 днів х 516 день = 114,48 грн.; 3867,99 грн. + 114,48 грн. = 3982,47 грн., та разом із заборгованістю за процентами станом на 01 квітня 2015 року (накопичувальним підсумком) у сумі 3705,42 грн. стягненню підлягає 7687,89 грн. (3982,47 грн. + 3705,42 грн.).

Таким чином, виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути за період з 26.01.2007 року по 31.07.2016 року заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 7687,89 грн.

З врахуванням викладеного, заборгованість складає 15405,85 грн., з яких: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 7687,89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.01.2007 року по 31.07.2016 року.

Таким чином, суд вважає що позов підлягає задоволенню частково – з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість у сумі 15405,85 грн.

Що стосується застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, що з 30.09.2014 року по 31.05.2019 року ніяких дій за кредитною карткою ним не здійснювалося, у зв`язку із чим вважає, що позивач пропущений строк позовної давності. Втім, суд не погоджується з цим, оскільки відповідачем після 30.09.2014 року вносилися грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, а саме: 20.02.2016 року в сумі 348 грн., 30.03.2016 року в сумі 400 грн., 27.01.2017 року в сумі 372,81 грн., 22.05.2017 року в сумі 45 грн., 12.06.2017 року в сумі 100 грн., що свідчить про переривання перебігу позовної давності (ст. 264 ЦК України). Даний факт підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, а також наданим до відповіді на відзив випискою щодо руху грошових коштів за кредитною карткою.

Також суд зазначає, що позивач звернувся в межах строку позовної давності і після терміну дії кредитної картки. Так, відповідно до наданої довідки АТ КБ «Приватбанк» щодо терміну дії кредитної картки, строк дії кредитної картки ОСОБА_1 закінчився 07/16, а позивач звернувся до суду із позовом 19.06.2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

У зв`язку із вищевикладеним суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Щодо посилання відповідача на Постанову Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17, то суд не вбачає за можливим застосувати позицію Верховного Суду у даному випадку, бо відповідно до заяви підписаною сторонами була узгоджена базова процентна ставка у розмірі 3 % в місяць, що складає 36% на рік.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 36 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2017 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги задоволено у розмірі 15405,85 грн., що складає 12,83 % від ціни позову (15405,85 *100:120088,78). Відповідно платіжного доручення судові витрати позивача за подання позовної заяви складають 1921 грн.. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошові кошти у розмірі 246,46 грн. (1921*12,83%) на відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12-13,76-79,81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,ст.ст. 525, 526, 530, 536, 611, 1050, 1054 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” заборгованість за договором № б/н від 24.01.2007 року, яка складає 15405,85 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ять грн. 85 коп.), з яких: 7717,96 грн. – заборгованість за кредитом; 7687,89 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом з 26.01.2007 року по 31.07.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” витрати по сплаті судового збору у сумі 246,46 грн. (двісті сорок шість грн. 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд, протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Позивач – АТ КБ «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул Грушевського, 1Д)

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя:

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й надруковано в одному екземплярі.

Суддя: