Рішення № 87530545, 12.02.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2-о/225/113/2020

Єдиний унікальний номер 225/755/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Довженко О.В.,

за участю

секретаря судового засідання Петрової С.О.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області заяву представника заявника - адвоката Бєлоусова Сергія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року представник заявника - адвокат Бєлоусов С.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською дільністю №ордеру про надання правової допомоги серії ДН №117208 від 27.01.2020 року, звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що померла ОСОБА_3 є спадкодавцем відповідно до заповіту від 15.07.2013 року, зареєстрованому у реєстрі за №1878 у м.Донецьк Донецької області приватним нотаріусом Донецької міської нотаріальної контори Тюріною В.Б., а заявник, відповідно, є спадкоємцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк Донецької області померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було видано лікарське свідоцтво про смерть (дублікат) №2094 від 15.01.2020 року та довідку про причину смерті до форми №106/у №2094 від 15.01.2020 року.

У зв`язку з тим, що видані документи є такими, що не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово окупованій території України після 01.12.2014 року, заявнику необхідно встановити факт смерті ОСОБА_3 у судовому порядку.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав, наполягав на задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Представники заінтересованих осіб також надали суду письмові заяви з проханням розглянути справу без їх участі, проти задоволення заявлених вимог не заперечували.

Представник заявника проти розгляду справи за відсутності заінтересованих осіб не заперечував.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви, виходячи з наступного:

за положеннями п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Однак, доказів того, що заявник є родичем померлої, матеріали справи не містять.

Разом з цим, з метою захисту свобод та інтересів майнових та немайнових прав заявника, суд вважає за доцільне з`ясувати яким чином встановлення факту смерті ОСОБА_3 стосується інтересів останньої.

Так, під час судового засідання встановлено, що 15.07.2013 року ОСОБА_3 був складений заповіт на користь ОСОБА_2 (заявник). Зокрема, заповідач на випадок смерті зробила наступне розпорядження: "все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме мені на день смерті, і на що я за законом матиму право, я заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ." Заповіт зареєстрований за №1878, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тюріною В.Б., згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 15.07.2013 року, заповіту присвоєно реєстровий №54734702.

За свідченнями представника заявника, померла за життя була сусідкою заявника - ОСОБА_2 , інших родичів та близьких осіб, окрім заявника, не має. Заявник доглядала за померлою та її майном з 2013 року, є єдиним спадкоємцем померлої. Встановлення факту смерті потрібно заявникові для отримання свідоцтва про смерть встановленого в Україні зразка та подальшого звернення до нотаріуса з метою реалізації свого права на спадок.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м.Донецька Донецької області, де померла ОСОБА_3 , на даний час є тимчасово окупованою територією.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 із змінами та доповненнями, м.Донецьк Донецької області віднесено до населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, тому всі видані на тимчасово окупованій території України документи є недійсними та такими, що не створюють юридичних наслідків.

У зв`язку із неможливістю виконання повноважень відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей в районі проведення антитерористичної операції, їх повноваження здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за межами цих територій. Кожен громадянин України, який переселився з району проведення антитерористичної операції, має право звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на його вибір для вирішення питань, що входять до їх компетенції.

В той же час, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави – члени ООН, зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

В свою чергу, закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов`язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст. 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Забезпечення органів державної реєстрації актів цивільного стану бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок ведення обліку і зберігання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та звітності про їх використання встановлюється Міністерством юстиції України.

В свою чергу, згідно ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.

При цьому, згідно п. 7 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064, у разі державної реєстрації смерті, запис в реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього таких відомостей, як, зокрема, місце смерті померлої особи. Отже, окрім встановлення факту смерті, заявнику необхідно встановити місце смерті померлої ОСОБА_3 , яким є м.Донецьк Донецької області, Україна.

Отже, за результатом надання правової оцінки представленим доказам, суд дійшов висновку щодо доведеності факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Донецьк Донецької області, Україна.

З огляду на наведене, а також, зважаючи на те, що вказаний факт у позасудовому порядку встановити неможливо, суд вважає заяву обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.12,81,89,263, 315,317 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника - адвоката Бєлоусова Сергія Геннадійовича (місце роботи: 08503, Київська область, місто Фастів, вулиця Великоснітенська, 67), який діє в інтересах ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Костянтинівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Театральна, буд. 5, код ЄДРПОУ 22021072), Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, місто Торецьк, вулиця Дружби, буд. 22, код ЄДРПОУ 42170475) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженки м.Донецька, громадянки України, за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Донецьк Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складений 12.02.2020 року

Суддя: