Ухвала суду № 87530253, 11.02.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/8685/19

Провадження №1-кп/127/247/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Жолинського А.В.,

сторони захисту: адвоката Шеремети А.С., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2019 р. за № 12019020040000101,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор Жолинський А.В. в судовому засіданні підтримав подане ним клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з тих підстав, що останній вчинив злочини середньої тяжкості, маючи не зняту та не погашену судимість, не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу. Крім того, ОСОБА_1 двічі оголошувався у розшук у зв`язку із ухиленням від явки до суду. Також просив застосувати до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, поклавши на нього обов`язки, передбачені статтею 194 КПК.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявна його письмова заява, згідно з якою останній просить проводити судовий розгляд за його відсутності.

ОСОБА_1 проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту не заперечував, однак зауважив, що до суду він не з`являвся у зв`язку з тим, що про час та місце судового розгляду йому відомо не було. Звернув увагу на те, що він не працевлаштований і тому вважає, що до нього має бути застосований мінімальний розмір застави.

Захисник обвинуваченого – адвокат Шеремета А.С. – вважає, що правові підстави для задоволення клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відсутні. Зокрема, відомостей, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 отримував судові повістки матеріали кримінального провадження не містять. Тому посилання прокурора на наявність ризиків ухилення ОСОБА_1 від суду не підтверджується матеріалами справи. Тому вважає, що до обвинуваченого має бути застосований запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Зокрема, частиною другою статті 184 КПК регламентовано, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства стороною обвинувачення було дотримано.

При вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статі 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не закінчені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25.03.2019 р. до суду надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 185 КК. Згідно із супровідним листом до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 28.04.2019 р. Після отримання обвинувального акта судом відповідно до ухвали від 26.03.2019 р. підготовче судове засідання у кримінальному провадженні було призначене на 04.04.2019 р. У підготовчому судовому засіданні 04.04.2019 р. прокурором подано клопотання про продовження строку застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу, однак проведення підготовчого судового засідання за клопотанням прокурора було відкладене на 18.04.2019 р. у зв`язку з неявкою представника потерпілого. В судове засідання, призначене на 18.04.2019 р., обвинувачений ОСОБА_1 не з`явився, тому за клопотанням прокурора проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні було відкладене на 07.05.2019 р. із застосуванням до обвинуваченого приводу. Судове засідання, призначене на 07.05.2019 р. не відбулось у зв`язку з невиконанням ухвали суду про привід обвинуваченого, тому судовий розгляд було відкладено на 22.05.2019 р. В подальшому 22.05.2019 р. за результатами проведення підготовчого судового засідання кримінальне провадження було призначене до судового розгляду на 22.05.2019 р. і за клопотанням прокурора до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту та покладено на останнього обов`язки, зокрема, з`являтися до суду за першою ж вимогою, не відлучатися за межі міста Вінниці без дозволу суду, повідомляти суд та прокурора про зміну місця проживання.

Судовий розгляд кримінального провадження, який мав відбутись 22.05.2019 р., за клопотанням прокурора було відкладено на 05.06.2019 р. Однак, 05.06.2019 р. учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явились, тому судовий розгляд кримінального провадження було відкладено на 20.06.2019 р. В судове засідання, призначене на 20.06.2019 р. обвинувачений не з`явився і за клопотанням прокурора до нього застосовано привід та судовий розгляд кримінального провадження відкладено на 04.07.2019 р. Судове засідання, призначене на 04.07.2019 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді в іншому процесі, а розгляд справи відкладено на 09.07.2019 р. В судовому засіданні, яке відбулось 09.07.2019 р. за клопотанням прокурора Клиса Є.О. був оголошений в розшук у зв`язку з тим, що під час виконання ухвали про його привід останній за місцем свого проживання був відсутній.

На виконання зазначеної ухали суду 12.11.2019 р. ОСОБА_1 було затримано та доставлено в судове засідання для розгляду клопотання прокурора про обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2019 р. було з`ясовано, що з 27.06.2019 р. по 27.09.2019 р. ОСОБА_1 відбував покарання у виді 3 місяців арешту в Стрижавській ВК № 81. У зв`язку з наведеним в задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено, натомість до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено ряд обов`язків, серед яких, зокрема, з`являтися до суду за першою ж вимогою. В подальшому за клопотання прокурора судове засідання було відкладено на 20.11.2019 р. В судовому засіданні, яке відбулося 20.11.2019 р. було проведено судові дебати та розгляд справи було відкладено на 03.12.2019 р.

03.12.2019 р. обвинувачений ОСОБА_1 через відділ прийому подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із сімейними обставинами (смертю родича). На підставі вказаної заяви розгляд справи було відкладено на 10.12.2019 р., при цьому ОСОБА_1 під розписку повідомлено про час та місце розгляду справи, однак 10.12.2019 р. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив. В подальші судові засідання, які були призначені на 12.12.2019 р. та 26.12.2019 р., ОСОБА_1 також не з`явився, у зв`язку з чим з`ясування обставин та перевірка їх доказами було відновлено та застосовано до обвинуваченого привід через органи внутрішніх справ України (поліції).

Станом на 23.01.2020 р. ухвала суду від 26.12.2019 р. про привід обвинуваченого залишилась без виконання, у зв`язку з чим за клопотанням прокурора Клису Є.О. було оголошено у розшук та надано дозвіл на його затримання.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що він приносить працівникам поліції вибачення за те, що після його затримання на виконання ухвали суду він намагався втекти.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 р. (справа №5-1кс15), під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування статті 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Саме тому доводи обвинуваченого та його захисника про те, що обвинуваченому не було відомо про час та місце розгляду справи, суд оцінює критично. Також суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт спроби втечі від працівників поліції після його затримання на виконання ухвали суду. Суд також враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів середньої тяжкості, вчинених у період не знятої та не погашеної судимості. Як вже було зазначено судом вище, 13.11.2019 р. до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено обов`язки, передбачені статтею 194 КПК, зокрема, з`являтися до суду за першою ж вимогою. Незважаючи на це, ОСОБА_1 на виклики суду не з`являвся, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляв. Тому, суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено факт невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього у зв`язку із застосованим запобіжним заходом у вигляді особистого зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження переховування ОСОБА_1 від суду та вчинення ним нових злочинів, клопотання прокурора задовольнити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, встановлених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

При вирішенні питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 1 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 обмежено від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2020 рік», яким зокрема встановлено розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року дорівнює 2102 гривні Таким чином, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 42040 гривень.

У разі внесення застави ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 40140 (сорок тисяч сто сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (Одержувач коштів - ТУ ДСА України в Вінницькій області; Код отримувача ЄДРПОУ 26286152; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, ГУДКСУ у Вінницькій області; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA НОМЕР_1 ).

Обвинувачений (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_1 з-під варти та покласти наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця проживання.

Якщо ОСОБА_1 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала діє протягом 60 днів, тобто з 11.02.2020 р. до 23:59 год. 10.04.2020 р.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала в частинні застосування до обвинуваченого запобіжного заходу може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: