Ухвала суду № 87530208, 12.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5987/18

Провадження № 1-кп/185/81/20

У Х В А Л А

12 лютого 2020 року м.Павлоград

Дніпропетровської області

Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - судді Щербини О.О.,

суддів - Самоткан Н.Г., Головіна В.О.,

за участю секретаря - Редьки Ю.І.,

прокурора - Гриценка А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Єрунової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт з додатками, складений у кримінальному провадженні № 12018040370000521 від 20.02.2018 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Прокурор подав до суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, обґрунтовуючи його тим, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і не відпали.

Водночас, захисник обвинуваченого та сам обвинувачений клопочуть про зміну запобіжного заходу на більш м`який, у вигляді домашнього арешту, з покладанням на обвинуваченого певних обов`язків.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначених питань, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, а також вимогами КК та КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

За приписами ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 331 КПК України повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Водночас, під час розгляду чергового клопотання, щодо продовження дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.

Так, відповідно до принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЄСПЛ "Летелье проти Франції", "Мамедова проти Росії" та правової позиції ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 року у справі "Тодоров проти України", визначено, що "для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання під вартою".

Тобто, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Приймаючи рішення за клопотаннями сторін кримінального провадження щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 колегія суддів враховує таке.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик впливу на свідків, які ще не допитані судом, а також враховує тяжкість покарання, яке може бути призначено в разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, його вік, спосіб вчинення кримінального правопорушення, тощо

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Одночасно колегія суддів враховує міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, який тривалий час має одне й те ж постійне місце проживання, декількох членів родини, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є працездатним, не є інвалідом.

Також в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що останній може переховуватися від суду, усі учасники судового розгляду вже допитані судом, що унеможливлює з боку обвинуваченого перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином,.

Лише сам по собі той факт, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому, у разі визнання винуватим, суворого покарання, за відсутності конкретних доказів та фактів ухилення його від суду, переховування, перешкоджання судовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність такого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який за своєю суворістю є найбільш наближеним до такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Крім цього, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_1 під вартою, на переконання колегії суддів, перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки до обвинуваченого даний запобіжний захід був застосований ще з 25 квітня 2018 року.

Відтак, очевидним є той факт, що його продовження є неспівмірним меті запобіжного заходу, а прокурор безпідставно клопоче продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що прокурор не обґрунтував необхідність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, як не обґрунтував і те, чому неможливо застосувати інший - більш м`який запобіжний захід, в той час, коли дані матеріалів кримінального провадження не указують на неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до такої особи, як обвинувачений ОСОБА_1 .

За наведених вище обгрунтуваньу колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора та застосування у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, цілодобово, за винятком виходу на роботу, з покладанням на нього обов`язків відповідно до вимог ст. 194 КПК України оскільки переконана, що саме такий запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього на час судового розгляду провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,197, 331, 372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Клопотання захисника - адвоката Єрунової О.В. про зміну запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Продовжити, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово, за винятком виходу на роботу, строком до 10 квітня 2020 року.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 8 ч.5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; не залишати місце постійного проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, за винятком виходу на роботу, без дозволу прокурора чи суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Негайно звільнити з-під варти обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати його прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому, що працівники Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Копію ухвали направити для виконання органу національної поліції за місцем проживання.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

_____ ______ _____

Головуючий суддя Суддя Суддя

Щербина О.О. Самоткан Н.Г. Головін В.О.