Ухвала суду № 87528931, 10.02.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа №175/241/20-ц

Провадження №2/175/63/20

У Х В А Л А

10 лютого 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.,

за участі секретаря Іщенко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає стягненню,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає стягненню.

06 лютого 2020 року до суду надійшла заява позивачки про забезпечення позову, в якій вона просила забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження та заборони стягнення по виконавчому провадженню відкритого на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни №30230 від 10.12.2019 року про стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50878,24 грн. та 300 грн. за вчинення виконавчого напису; забезпечити позов шляхом встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни №30230 від 10.12.2019 року про стягнення з неї, ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50878,24 грн. та 300 грн. за вчинення виконавчого напису; судові витрати покласти на відповідача.

Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою ст. 150 ЦПК України, передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Пунктом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір з приводу виконавчого напису №30230 від 10.12.2019 року, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, суд, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом накладення заборони на здійснення будь-яких дій щодо виконання оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса №30230 від 10.12.2019 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову як заборону на здійснення будь-яких дій щодо виконання Виконавчого напису приватного нотаріуса №30230 від 10.12.2019 року. Саме такий вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог.

Що стосується вимог щодо зупинення виконавчого провадження по Виконавчому напису приватного нотаріуса №30230 від 10.12.2019 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Накласти заборону на здійснення будь-яких дій щодо виконання Виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни №30230 від 10.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50878,24 грн. та 300 грн. за вчинення виконавчого напису, до виконання рішення суду.

Виконання ухвали про забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень, а згідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя : Озерянська Ж.М.