Рішення № 87522531, 04.02.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р.

м. Харків

Справа № 922/3413/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом

ТОВ "Макош Мінерал", м. Вінниця

до

ТОВ "Софія-Близнюки", с. Софіїка Перша

про

стягнення 380.849,11 грн

за участю представників:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Макош Мінерал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" про стягнення 380849,11 грн., що складаються із: суми основного боргу у розмірі 262600,09 грн., пені у розмірі 64077,58 грн., 3% річних у розмірі 5954,60 грн., 10 % штрафу у розмірі 43380,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4836,84 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №160/26 від 29.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору у розмірі 5712,74 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.11.2019 о 12:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 26.11.2019 о 12:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2019 усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 16.12.2019 о 12:15.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3413/19 до судового розгляду по суті на 14.01.2020 об 11:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2020 розгляд справи по суті відкладено на 04.02.2020 о 12:45.

21.01.2020 та 03.02.2020 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшли клопотання та заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №№1345, 2556), в яких позивач повідомляє про сплату відповідачем 09.01.2020 та 23.01.2020 суми основного боргу у загальному розмірі 122200,09 грн.

Позивач та відповідач у судове засідання 04.02.2020 не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення №000951.

За результатами розгляду поданих позивачем клопотання та заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. №№1345, 2556), протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2020, суд залишив їх без розгляду в порядку ст. 118 ГПК України, оскільки такі подані до суду з порушенням строків встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 46 ГПК України.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному разі, в матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, з урахуванням чого, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне:

29.01.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Макош Мінерал" (продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" (покупець) було укладено Договір поставки №160/26 від 29.01.2019 (надалі - Договір) (а.с. 20-21), відповідно до умов п. 1.1. якого, в строки, визначені Додатками, продавець зобов’язується передати у власність покупця хімічну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов’язується прийняти товар в асортименті і кількості згідно Додатків і видаткових накладних, які є невід’ємними частинами даного Договору.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, визначені в додатках, рахунках та накладних, які є невід’ємною частиною Договору.

Із обставин справи вбачається, що Додатком № 1 до Договору № 160/26 від 29.01.2019 сторонами визначено Специфікацію №1 від 29.01.2019 відповідно до якої загальна вартість товару становить 121200,05 грн. Термін оплати - в день отримання товару (а.с. 22).

Також, Додатком № 2 до Договору № 160/26 від 29.01.2019 сторонами визначено, що згідно з Специфікацією № 2 від 14.03.2019 загальна вартість товару становить 140400,00 грн. Датою отримання товару або його партії, вважається дата вказана у видаткових накладних на відпуск товару. Термін оплати - в день отримання товару (а.с. 23).

Додатком № 3 до Договору № 160/26 від 29.01.2019 сторонами погоджено також Специфікація № 3 від 11.03.2019, відповідно до якої загальна вартість товару становить 222200,09 грн. Датою отримання товару або його партії, вважається дата, вказана на видаткових накладних на відпуск товару. Термін оплати - в день отримання товару (а.с. 24).

Відповідно до умов пункту п. 5.1. Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і вагою згідно кількості і вазі, вказаним у видаткових накладних.

Із наявних у матеріалах справи видаткових накладних: № 541 від 27.02.1019 на суму 121200,05 грн., № 801 від 15.03.2019 на суму 140 400,00 грн., № 943 від 20.03.2019 на суму 222 200,09 грн. вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у власність від позивача товар на загальну суму 483800,14 грн. (а.с. 25-27).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2.2. Договору покупець проводить розрахунки з продавцем на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок продавця. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок продавця, вказаного в тексті цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата товару покупцем здійснюється у безготівковій формі - 100 % передоплата, або у терміни оплати, вказані у специфікації до певної поставки за ціною вказаною в додатках до цього договору, видаткових накладних та Специфікаціях, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначив про те, що відповідач отриманий товар за видатковими накладними сплатив лише частково на суму 221200,05 грн., про що посилається на платіжні доручення: № 240 від 15.04.2019 на суму 121200,05 грн., № 504 від 25.07.2019 на суму 100000,00 грн. (а.с. 28-29).

З урахуванням наведеного, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 262600,09 грн.

Водночас, із обставин справи вбачається, що після звернення з даним позовом до господарського суду, а саме, 09.01.2020 відповідач, платіжним дорученням № 56 від 09.01.20 перерахував на рахунок позивача заборгованість у розмірі 100000,00 грн., 23.01.2020 відповідачем платіжним дорученням № 77 від 23.01.20 було перераховано на рахунок позивача заборгованість у розмірі 22200,09 грн.

Таким чином, відповідачем сплачено у добровільному порядку заявлену до стягнення заборгованість у загальному розмірі 122200,09 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням наведеного, враховуючи сплату відповідачем заборгованості у розмірі 122200,09 грн., що, у свою чергу, свідчить про відсутність між сторонами предмету спору в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 122200,09 грн., тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі вищезгаданого п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України.

Водночас, щодо позовних вимог про стягнення 140400,00 грн. основного боргу, суд дійшов висновку про їх задоволення, оскільки відповідно до вимог статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Також, згідно з вимогами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, наявні матеріали справи підтверджують повідомлені позивачем під час розгляду справи обставини щодо несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за отриманий товар.

У даному разі, всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 140400,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Вирішуючи заявлені до стягнення пеню у розмірі 64077,58 грн. та штраф у розмірі 43380,00 грн., суд виходить з наступного.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, тому відповідач зобов'язаний виконати його умови з урахуванням штрафних санкцій за порушення строків виконання цього Договору.

Умовами пунктів 7.1., 7.2. Договору сторони передбачили та встановили, що за безпідставну відмову в прийнятті або оплаті переданого товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару покупець зобов'язується сплатити на користь продавця штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, за прострочення здійснення розрахунку вартості товару, якщо термін несплати або порушення строків оплати складає більше п’яти календарних днів, покупець додатково сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення пені за порушення зобов'язань, що повністю узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За розрахунком позивача, розмір пені становить 64077,58 грн., розмір 10 % штрафу становить 43380,00 грн.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені, суд встановив, що дані нарахування суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично не вірно, у зв'язку з чим, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 63981,70 грн. В частині стягнення 95,88 грн. пені, суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.

Також, перевіривши надані позивачем нарахування 10 % штрафу у розмірі 43380,00 грн., суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договору, нараховані арифметично вірно, у зв'язку з чим, вимога про стягнення 43380,00 грн. штрафу підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи решту позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення 3 % річних у розмірі 5954,60 грн. та інфляційних витрат у розмірі 5709,85 грн., суд дійшов до наступних висновків.

Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи вимоги статті 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги про стягнення 5954,60 грн. 3% річних та 4836,84 грн. інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, а також враховуючи те, що оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та переконливих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним Договором у повному обсязі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з підстав, наведених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням вимог статті129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Близнюки" (64871, Харківська обл., Близнюківський р-н., село Софіївка Перша, код ЄДРПОУ 35462911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макош Мінерал" (21037, м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 39, приміщення 210, код ЄДРПОУ 41157153) - 140400,00 грн. основного боргу; 63981,70 грн. пені; 43380,00 грн. штрафу; 5954,60 грн. 3% річних; 4836,84 грн. інфляційних втрат та 5709,85 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 95,88 грн. пені - відмовити.

В частині стягнення 122200,09 грн. основного боргу - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "11" лютого 2020 р.

Суддя

Г.І. Сальнікова