Ухвала суду № 87522428, 11.02.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

11 лютого 2020 року Справа № 915/127/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши в нарадчій кімнаті заяву про самовідвід у справі

за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135 (код ЄДРПОУ 38727770)

в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту), вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 38728444)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон”, Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 14291113)

про: стягнення коштів в сумі 22 288,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” суми основного боргу в розмірі 16 899,14 грн., втрат від інфляції в сумі 4 020,96 грн. та 3% річних в сумі 1 368,14 грн.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язань по своєчасній оплаті виставлених рахунків за послуги із забезпечення проведення криголамних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість, та, як наслідок, на суми прострочень позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року № 405, наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2013 № 1059 “Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення проведення криголамних робіт”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.01.2014 року за № 72/24849, ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/127/20 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Підстави для відводу судді визначено статтею 35 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Головуючим суддею подано заяву про самовідвід, яку обґрунтовано тим, що член сім'ї головуючого у справі судді (чоловік) працює в апараті управління державного підприємства “Адміністрація морських портів України”.

Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (пункт 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина Шаповалова Олексія Леонідовича щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах «DomboBeheer B.V. v. theNetherlands» від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland» від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.

Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях визначено наступний підхід до оцінки безсторонності суду, що розглядає справу.

Зокрема в п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом відзначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя – ще має бути видно, що здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Наявність зазначених вище обставин, навіть за відсутності тих чи інших об`єктивних чинників, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв`язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов`язаних із згадуваними обставинами.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ГПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

При цьому, як витікає з положень частини першої цієї норми, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Отже, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 13, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Визнати заяву головуючого судді Адаховської В.С. про самовідвід обгрунтованою.

2.Задовольнити заяву головуючого судді Адаховської В.С. про самовідвід.

3.Копії даної ухвали направити учасникам справи, зазначеним у вступній частині даної ухвали.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В.С. Адаховська