Ухвала суду № 87522169, 07.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.02.2020

Справа № 910/6948/19

за скаргою

на дії

у справі

за позовом

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця"

Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І.

№910/6948/19

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до

про

Акціонерного товариства "Українська залізниця"

стягнення 77 177,70 грн.

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача:

Бертнік Я.П. – представник за довіреністю;

від відповідача

(скаржника):

від державного виконавця:

Олешко О.М. – представник за довіреністю;

не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі також – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі також – відповідач) про стягнення 77 177,70 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 р. (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задоволено повністю, а 02.09.2019 на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

19.12.2019 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (надалі також – скаржник) до суду надійшла скарга на дії Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І.(надалі також – державний виконавець), у якій він просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця в частині винесення постанови у виконавчому провадженні № 60680841 про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019 (надалі також – спірна постанова) та скасувати дану постанову про відкриття виконавчого провадження.

Розпорядження керівника апарату № 05-23/3095 від 19.12.2019 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи у зв`язку з відпусткою судді Ковтуна С.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2019, скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 07.02.2020.

10.01.2020 від позивача до суду надійшли письмові пояснення, у яких він зазначив, що державний виконавець виніс оскаржувану постанову з дотриманням вимог Закону України про "Виконавче провадження", у зв’язку із чим просив суд відмовити у задоволенні скарги.

30.01.2020 від державного виконавця до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження. Окрім того державний виконавець просив суд розглянути справу без участі представника відділу.

Представник державного виконавця в судове засідання, що відбулось 05.02.2020 не з’явився, про розгляд скарги обув повідомлений належним чином.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши надану скаргу та матеріали справи, суд вважає, що вона є безпідставною та не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, 22.11.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Л.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60680841 на виконання судового наказу у справі № 910/6948/19, виданого 02.09.2019, про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" 79 098, 70 грн.

Між тим, 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до п. 3 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство "Укрзалізниця" включено до вказаного Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

При цьому, із матеріалів справи № 910/6948/19 не вбачається, що присуджені до стягнення з відповідача грошові кошти в сумі 77 177,70 грн. є такими, що були передані в заставу за кредитним договором, а відтак вчинення виконавчих дій щодо відповідача – Акціонерного товариство "Укрзалізниця" відповідно до судового наказу від 02.09.2019, виданого на виконання рішення у справі № 910/6948/19 є забороненим, оскільки постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 60680841 була винесена 22.11.2019, тобто після набрання чинності 20.10.2019 Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Разом із тим, суду не надано доказів на підтвердження того факту, що державним виконавцем були вчинені будь-які виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 60680841 відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", позаяк сам факт відкриття виконавчого провадження не свідчить про вчинення державним виконавцем виконавчих дій у розумінні вказаного Закону України "Про виконавче провадження".

Суд приймає до уваги посилання скаржника на те, що з огляду на наведений вище припис прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", виконавче провадження № 60680841 підлягає завершенню, а наказ у справі № 910/6948/19, що був виданий 02.09.2019 – підлягає поверненню в силу п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Разом із тим суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).

Частиною 3 ст. 343 ГПК України визначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 232, 234, 339, 342, 343, Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" на дії Державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Коваль Любові Іванівни відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 12.02.2020 року.

Суддя Ю.О. Підченко