Рішення № 87522143, 03.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2020

Справа № 910/11715/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а)

до Житлово-будівельного кооперативу “5-й Радянський” (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 1-3)

про стягнення 73 334,92 грн

Представники сторін:

від позивача: Карандюк Ю.О.

від відповідача: Бєлий С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельний кооператив “ 5-й Радянський” про стягнення 73 334,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором № 6685/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 28.04.1999.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження по справі № 910/11715/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

25.09.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позов.

04.10.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав додаткові документи.

04.10.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивачем викладено вимогу про поновлення строку на її подання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 поновлено Приватному акціонерному товариству “Акціонерна компанія “Київводоканал” пропущений процесуальний строк для подання відповіді на відзив у справі № 910/11715/19.

23.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 справу №910/11715/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.

В підготовче засідання 18.11.2019 з’явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 04.12.2019.

В підготовче засідання 04.12.2019 з’явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2020.

В підготовче засідання 15.01.2020 з’явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.02.2020.

В судове засідання 03.02.2020 з’явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.04.1999 між Державним комунальним об'єднанням “Київводоканал”, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал”, (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом “5-й Радянський” (абонент) укладено договір № 6685/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі також - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (надалі - Правила).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов’язаний забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймати каналізаційні строки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 договору абонент зобов’язаний, зокрема, сплатити вартість наданих послуг за тарифами, встановленими у порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата абонентом послуг здійснюється за новим тарифом з часу його ведення в дію без внесення змін до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності – за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (п. 3.4 договору).

У п. 3.6 договору встановлено, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Згідно з п. 3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до п. 4.1 договору за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

У пунктах 5.1, 5.2 договору сторони погодили, що цей договір укладається строком на 10 років з 28 квітня 1999 по 28.04.2009 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.06.2016 по 31.03.2018 відповідачу були надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором на загальну суму 50 470,26 грн. Однак, відповідач не розрахувався за спожиті послуги, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення боргу у розмірі 50 470,26 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 10 171,72 грн, 3% річних у розмірі 2 598,92 грн та штрафу у розмірі 10 094,05 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водопостачання” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що питне водопостачання - це діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є: органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання; підприємства питного водопостачання; споживачі питної води (ст. 4 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

За ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як встановлено судом з поданих доказів та пояснень позивача, предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за послуги з водопостачання питної води, що йде на підігрів (гарячої води), що обліковується по коду 29-51391, у період з 01.06.2016 по 31.03.2018, у зв’язку з наявністю на балансі відповідача індивідуального теплового пункту.

На підтвердження вказаних обставин позивачем подано акти опломбування від 27.04.2006, від 20.04.2011, від 27.11.2012, акти обстеження водопостачання та водовідведення об’єкту від 20.04.2011 та від 27.11.2012, акти про зняття показань з приладу обліку, розшифровки рахунків абонента за спірний період, довідку АТ «Банк Кредит Дніпро».

Суд зазначає, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі також - Правила).

Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил).

Згідно з вимогами п.п. 2.1, 2.2 та 3.13 Правил, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та “Про житлово-комунальні послуги”.

Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Відповідно до п.п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Отже, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

З огляду на викладене, вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 910/23521/16, від 23.11.2018 у справі № 910/17776/17, від 12.02.2019 у справі № 910/3286/18.

В контексті наведеного суд зазначає, що позивачем не подано жодних належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що тепловий пункт за адресою відповідача, призначений для виготовлення гарячої води, знаходяться на балансі Житлово-будівельного кооперативу “5-й Радянський”.

Водночас, як встановлено судом, серед поданих позивачем актів опломбування від 27.04.2006, від 20.04.2011, від 27.11.2012, наявний лише один, який стосується відповідача, а саме, акт від 20.04.2011, згідно з яким опломбовано водолічильник WPD-50 № 9779649-05. Решта актів опломбування стосуються іншої юридичної особи, яка не є учасником провадження у справі.

Крім того, позивачем подано акт обстеження водопостачання та водовідведення об’єкту від 20.04.2011, у якому також зафіксовано засіб обліку - WPD-50 № 9779649-05, який знаходиться у власності відповідача. Інший акт обстеження водопостачання та водовідведення об’єкту від 27.11.2012 стосується іншої юридичної особи, яка не є учасником провадження у справі.

Разом з тим, за наслідками дослідження актів про зняття показань з приладу обліку за період з листопада 2016 року по березень 2019 року, суд встановив, що у них вказано прилад обліку інший, аніж у наведених вище документах, а саме, № 0802644147 MT Qn 10K-40.

При цьому, жодних інших документів, в яких значиться вказаний прилад обліку, та які б підтверджували його приналежність відповідачу, позивачем не подано. Так само, представник позивача в судовому засіданні 03.02.2020 не зміг надати інформацію щодо джерела отримання позивачем відомостей про вказаний лічильник № 0802644147 MT Qn 10K-40, що зазначений ним у актах про зняття показань з приладу обліку за період з листопада 2016 року по березень 2019 року.

Отже, з наведеного вбачається, що прилад обліку, який зафіксований Приватним акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” за споживачем, та прилад обліку, зазначений у актах про зняття показань з приладу обліку, відрізняються. При цьому, жодних доказів перебування у власності відповідача лічильника № 0802644147 MT Qn 10K-40 у матеріалах справи немає.

Разом з тим, суд установив, що визначення кількості отриманої відповідачем води, яка йде на підігрів, не здійснювалося позивачем на підставі показників лічильника разом з представником споживача, як це передбачено умовами договору, а по середньодобовим обсягам спожитої води.

Натомість, доказів на підтвердження підстав для визначення іншого способу обліку води, аніж встановленого у п. 3.1 договору, позивачем до суду не подано, зокрема, доказів відсутності можливості зняти покази у зв’язку з ненаданням відповідачем доступу до об’єкта, про що вказує позивач.

Отже, за наведених обставин надані позивачем акти про зняття показань з приладу обліку, з огляду на умови договору, не можуть вважатися належними доказами фактичного водопостачання (води, що йде на підігрів) та його обсягів Житлово-будівельному кооперативу “5-й Радянський” за кодом 29-51391.

Водночас, суд звертає увагу, що умовами договору сторони погодили, що відповідач розраховується за надані послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6. Договору). На підтвердження доказів виставлення рахунків позивач надав реєстр дебетових повідомлень, що надсилались позивачем на адресу відповідача, наданий АТ «Банк Кредит Дніпро» за спірний період.

Однак, з умов укладеного між сторонами договору не вбачається встановлення порядку виставлення позивачем рахунків відповідачу, тобто сторони не передбачали пред’явлення рахунків через банківську установу.

Поряд з викладеним, суд також зазначає, що згідно з довідкою Району тепло збуту «Центр» Структурного підрозділу «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» № 30/8/10-323 від 06.08.2019, в житловому будинку ЖБК « 5-й Радянський» за адресою: вул. Гоголівська, 1/3 гаряче водопостачання відсутнє з 01.07.2016 по теперішній час.

При вирішенні цього спору суд враховує також і те, що з 2015 року мешканці будинку по Гоголівській 1-3 у м. Києві здійснюють водокористування на підставі прямих договорів з Приватним акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал”, сплачуючи за послуги постачання холодної води та водовідведення позивачу безпосередньо. Такі обставини позивач не запечив та не спростував.

Отже, зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено, що відповідач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як не доведений і факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води, а також не подано належних та достатніх доказів надання послуг відповідачу у спірний період на підставі договору № 6685/4-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 28.04.1999.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної питної води, яка йде на підігрів, у сумі 50 470,26 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 171,72 грн, 3% річних у розмірі 2 598,92 грн та штрафу у розмірі 10 094,05 грн також задоволенню не підлягають як похідні вимоги від основної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.02.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко