Рішення № 87521999, 29.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2020

Справа № 910/15270/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,

за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС», м. Київ

про стягнення 527 983,36 грн,

За участю представників:

від позивача: Галай О.О.;

від відповідача: не з’явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» про стягнення 527 983,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за договорами поставки № 52.18-386 від 28.08.2018, № 52.18-416 від 12.09.2018, № 52.19-347 від 19.06.2019 в частині здійснення оплати поставленого товару на суму 403 218,00 грн, що стало підставою для нарахування пені в сумі 94 647,08 грн, інфляційних втрат в сумі 19 786,86 грн та 3 % річних в сумі 10 331,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 11.12.2019.

28.11.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС» фактично заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

11.12.2019 Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» подано клопотання про відкладення розгляду справи.

11.12.2019 відкладено підготовче засідання на 15.01.2020.

За результатами судового засідання 15.01.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.01.2020. Відповідачу направлено ухвалу про виклик у судове засідання в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 29.01.2020 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання 29.01.2020 представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

За висновками суду, з огляду на неявку відповідача, який не скористався наданими їй процесуальними правами, господарський суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

У судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступні фактичні обставини справи.

28.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (постачальник) та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (покупець) укладено договір № Б2.18-386, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю «Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів» код 34320000-6 за ДК 021:2015 (фільтруючі елементи до автобусів), надалі – товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях (додаток № 1), що додається до цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціна цього договору визначається згідно з специфікацією (додаток № 1) і становить 2 528 790,00 грн з урахуванням ПДВ.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окремо партію товару (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів оплати поставки товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року включно, але в будь-кому випадку – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань які виникли під час дії цього договору.

На виконання умов договору 28.08.2018 сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору № Б2.18-386) на загальну суму 2 528 790,00 грн; технічну специфікацію товару (додаток № 2 до договору № Б2.18386) у якій погодили найменування та технічні вимоги товару.

Додатком № 3 від 28.08.2018 до договору № Б2.18386 сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару та гарантійні зобов’язання.

Додатком № 4 від 28.08.2018 до договору № Б2.18386 сторонами погоджено перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» (покупця).

12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (постачальник) та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (покупець) укладено договір № 52.18-416, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю «Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів» код 34320000-6 за ДК 021:2015 (фільтри для очистки оливи до автобусів типу ЛАЗ) (Лот № 1 – фільтри для очистки оливи до автобусів типу ЛАЗ), надалі – товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що ціна цього договору визначається згідно з специфікацією (додаток № 1) і становить 3 321 552,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окремо партію товару.

За умовами п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпарктранс», перелік яких зазначається у додатку № 4 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати поставки товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з п. 11.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року включно, але в будь-кому випадку – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань які виникли під час дії цього договору.

На виконання умов договору 12.09.2018 сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору № 52.18-416) на загальну суму 3 321 552,00 грн; технічну специфікацію товару (додаток № 2 до договору № 52.18-416) у якій погодили найменування та технічні вимоги товару.

Додатком № 3 від 12.09.2018 до договору № 52.18-416 сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару та гарантійні зобов’язання.

Додатком № 4 від 12.09.2018 до договору № 52.18-416 сторонами погоджено перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» (покупця).

19.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (постачальник) та Комунальним підприємством «КИЇВПАСТРАНС» (покупець) укладено договір № 52.19-347, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю «Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів» код 34320000-6 за ДК 021:2015 (фільтруючі елементи до автобусів МАЗ) надалі – товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору.

За умовами п 3.1 договору ціна цього договору визначається згідно з специфікацією (додаток № 1) і становить 3 821 400,00 грн з урахуванням ПДВ.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окремо партію товару (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпарктранс», перелік яких зазначається у додатку № 4 до цього договору. При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну договору.

Згідно п. 7.3 договору за порушення термінів оплати поставки товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 11.1 визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно, але в будь-кому випадку – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов’язань які виникли під час дії цього договору.

На виконання умов договору 19.06.2019 сторонами підписано специфікацію (додаток №1 до договору № 52.19-347) на загальну суму 3 821 400,00 грн; технічну специфікацію товару (додаток № 2 до договору № 52.19-347) у якій погодили найменування та технічні вимоги товару.

Додатком № 3 від 19.06.2019 до договору № 52.19-347 сторонами погоджено порядок приймання-передачі товару та гарантійні зобов’язання.

Додатком № 4 від 19.06.2019 до договору № 52.19-347 сторонами погоджено перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» (покупця).

У визначений договорами строк позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 968 334,00 грн, що підтверджується наданими суду копіями видаткових накладних, зокрема:

- за договором № 52.18-386 на загальну суму 247 890,00 грн (видаткові накладні № 30026 від 18.09.2018 на суму 27 060,00 грн; № 30388 від 19.09.2018 на суму 60 000,00 грн; № 40817 від 11.12.2018 на суму 78 000,00 грн; № 15204 від 15.05.2019 на суму 60 000,00 грн; № 19934 від 24.06.2019 на суму 22 500,00 грн; № 19943 від 24.06.2019 на суму 330 грн).

- за договором №52.18-416 від 12.09.2018 на загальну суму 689 844,00 грн (видаткові накладні № 30008 від 18.09.2018 на суму 346 200,00 грн; № 30926 від 24.09.2018 на суму 111 828,00 грн; № 12460 від 19.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 12543 від 22.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 15209 від 15.05.2019 на суму 199 356,00 грн; № 16548 від 27.05.2019 на суму 3 102,00 грн; № 16554 від 27.05.2019 на суму 1 128,00 грн; № 17086 від 30.05.2019 на суму 4 230,00 грн).

- за договором № 52.9-347 на загальну суму 30 600,00 грн (видаткова накладна № 19925 від 24.06.2019).

Товар за видатковими накладними прийнято відповідальною особою покупця без зауважень та заперечень.

Вказані видаткові накладні містять підписи представників відповідача, відбиток печатки КП «Київпастранс», а також посилання на довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей № 107 від 24.05.2019 та № 136 від 24.06.2019.

Також позивачем надано суду копії рахунків на оплату товару № 31738 від 18.09.2018 на суму 27 060,00 грн; № 32126 від 19.09.2018 на суму 60 000,00 грн; № 42997 від 11.12.2018 на суму 78 000,00 грн; № 15953 від 15.05.2019 на суму 60 000,00 грн; № 20926 від 24.06.2019 на суму 22 500,00 грн; № 20917 від 24.06.2019 на суму 330,00 грн; № 31714 від 18.09.2018 на суму 346 200,00 грн; № 32695 від 24.09.2018 на суму 111 828,00 грн; № 13133 від 19.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 13214 від 22.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 16003 від 15.05.2019 на суму 199 356,00 грн; № 17400 від 27.05.2019 на суму 3 102,00 грн; № 17408 від 27.05.2019 на суму 1 128,00 грн; № 17952 від 30.05.2019 на суму 4 230,00 грн.

Станом на дату звернення до суду з позовом, відповідачем було оплачено частину вартості поставленого товару на суму 565 116,00 грн, а саме: за договором № 52.18-386 від 28.08.2018 відповідачем оплачено 60 330,00 грн, за договром № 52.18-416 від 12.09.2018 відповідачем оплачено 504 786,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» за період з 28.08.2018 по 29.10.2019.

Як вказує позивач, загальний залишок заборгованості за договорами становить 403 218,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати поставленого товару на суму 403 218,00 грн, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості, пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

При цьому звертаючись до суду із даним позовом, позивач просить стягнути заборгованість за трьома договорами поставки. Об`єднуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що вони пов`язані одним і тим самим способом захисту та є однорідними.

Відповідно до норми частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Таким чином, у заявленому позові відповідно до статті 173 ГПК України об`єднано кілька вимог до одного й того самого відповідача, які виникають з аналогічних підстав (аналогічних договорів) і пов’язані між собою одним тим самим способом захисту, а тому підлягають розгляду в межах одної справи.

Аналогічну позицію викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 12.06.2019 по справі № 911/848/18.

Розглянувши доводи позивача, на яких ґрунтується позовна заява, господарський суд зазначає таке.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Специфікацією № 1 договору № Б2.18- 386 визначено кількість, найменування та вартість продукції, яку позивач мав поставити відповідачу за даним договором. Загальну вартість продукції визначено у розмірі 2 528 790,00 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Специфікацією № 1 договору № 52.18-416 визначено кількість, найменування та вартість продукції, яку позивач мав поставити відповідачу за даним договором. Загальну вартість продукції визначено у розмірі 3 321 552,00 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Специфікацією № 1 договору № 52.19-347 визначено кількість, найменування та вартість продукції, яку позивач мав поставити відповідачу за даним договором. Загальну вартість продукції визначено у розмірі 3 821 400,00 грн в т.ч. ПДВ 20%.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на виконання умов договорів позивач у період з 18.09.2018 по 24.06.2019 на підставі видаткових накладних наявних у матеріалах справи (а.с. 35 - 46, а.с. 56 – 71, а.с. 82) поставив Комунальному підприємству «КИЇВПАСТРАНС» товар на загальну суму 968 334,00 грн.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату товару № 31738 від 18.09.2018 на суму 27 060,00 грн; № 32126 від 19.09.2018 на суму 60 000,00 грн; № 42997 від 11.12.2018 на суму 78 000,00 грн; № 15953 від 15.05.2019 на суму 60 000,00 грн; № 20926 від 24.06.2019 на суму 22 500,00 грн; № 20917 від 24.06.2019 на суму 330,00 грн; № 31714 від 18.09.2018 на суму 346 200,00 грн; № 32695 від 24.09.2018 на суму 111 828,00 грн; № 13133 від 19.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 13214 від 22.04.2019 на суму 12 000,00 грн; № 16003 від 15.05.2019 на суму 199 356,00 грн; № 17400 від 27.05.2019 на суму 3 102,00 грн; № 17408 від 27.05.2019 на суму 1 128,00 грн; № 17952 від 30.05.2019 на суму 4 230,00 грн. Загальна вартість товару за договорами № 52.18-386, № 52.18-416, № 52.19-347, згідно виставлених рахунків становить 968 334,00 грн.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пунктах п. 4.1 договорів № 52.18-386 та № 52.18-416 сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окремо партію товару.

У п. 4.1 договору № 52.19-347 договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окремо партію товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та умов договорів № 52.18-386, № 52.18-41416 та №52.19-347, відповідач повинен був здійснити оплату товару у строк:

- за видатковими накладними № 30026 та № 30008 від 18.09.20018 на загальну суму 373 260,00 грн – 12.12.2018;

- за видатковою накладною № 30388 від 19.09.2018 на суму 60 000,00 грн – 13.12.2018;

- за видатковою накладною № 30926 від 24.09.2018 на суму 111 828,00 грн – 18.12.2018;

- за видатковою накладною № 40817 від 11.12.2018 на суму 78 000,00 грн – 07.03.2019;

- за видатковою накладною № 12460 від 19.04.2019 на суму 12 000,00 грн – 18.07.2019;

- за видатковою накладною № 12543 від 22.04.2019 на суму 12 000,00 грн – 22.07.2019;

- за видатковими накладними № 15204 та 15209 від 15.05.2019 на загальну суму 72 000,00 грн – 09.08.2019;

- за видатковими накладними № 16548 та № 16554 від 27.05.2019 на суму 4 230,00 грн – 21.08.2019;

- за видатковою накладною № 17086 від 30.05.2019 на суму 4 230,00 грн – 27.08.2019;

- за видатковими накладними № 19934 та 19943 від 24.06.2019 на загальну суму 22 830,00 грн – 18.09.2019;

- за видатковою накладною № 19925 від 24.06.2019 на суму 30 600,00 грн – 29.08.2019.

Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов’язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до виписки по рахунку № UA 51 3808 0500 0000 0026 0074 5434 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» відкритому у АТ «РАФЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»:

- 11.10.2018 відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі: 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 28.11.2018 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 03.12.2018 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-386 від 28.08.2018);

- 22.04.2019 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 14.05.2019 грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-386 від 28.08.2018);

- 14.05.2019 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 21.05.2019 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 22.05.2019 грошові кошти у розмірі 55 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 30.05.2019 грошові кошти у розмірі 49 356,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 04.06.2019 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 11.06.2019 грошові кошти у розмірі 1 128,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 11.06.2019 грошові кошти у розмірі 46 200,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 18.06.2019 грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 10.07.2019 грошові кошти у розмірі 3 102,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-416 від 12.09.2018);

- 09.08.2019 грошові кошти у розмірі 330,00 грн (оплата за товари згідно договору № 52.18-386 від 28.08.2018).

Всього відповідачем було перераховано грошових коштів за договором № 52.18- 386 від 28.08.2018 на суму 60 330,00 грн та за договором № 52.18-416 від 12.09.2018 на суму 504 786,00 грн.

Отже, за твердженнями позивача, залишок заборгованості становить 403 218,00 грн грн, а саме: за договором № 52.18-386 від 28.08.2018 сума заборгованості складає 187 560,00 грн; за договором № 52.18-416 від 12.09.2018 сума заборгованості складає 185 058,00 грн; за договором № 52.19-347 від 19.06.2019 сума заборгованості складає 30 600,00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем у відзиві на позовну заяву не спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів з оплати отриманого товару у строки визначені умовами договорів № 52.18-386 від 28.08.2018, № 52.18-416 від 12.09.2018 та № 52.19-347 від 19.06.2019, у зв’язку з чим господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про стягнення 403 218,00 грн основного боргу.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 7.3 договорів № 52.18-386, № 52.18-416 та №52.19-347 передбачено, що за порушення термінів оплати поставки товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати поставленого товару не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці розрахунку заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що позивачем не враховано графіку роботи банківської системи України, зважаючи на те, за умовами договорів № 52.18-386 та № 52.18-416 відповідач повинен був здійснити оплату протягом 60 (шістдесяти) робочих днів з дати підписання покупцем видаткової накладної.

Тому, зважаючи на встановлений у пунктах 4.1 договорів строк оплати , положення частини п’ятої статті 254 Цивільного кодексу України, за перерахунком суду, сума пені за прострочення сплати суми 403 218,00 грн (в розрізі кожної окремої накладної) та враховуючи періоди визначені позивачем становить 84 527,28 грн, з яких:

4 847,82 грн – сума пені за прострочення оплати 3 7576,37 грн за видатковою накладною № 30026 від 18.09.2018 у період з 13.12.2018 по 13.06.2019;

5 373,70 грн – сума пені за прострочення оплати 30 000,00 грн за видатковою накладною № 30388 від 18.09.2018 у період з 14.12.2018 по 14.06.2019;

13 798,52 грн – сума пені за прострочення оплати 78 000,00 грн за видатковою накладною № 40817 від 11.12.2018 у період з 12.03.2019 по 12.09.2019;

4 254,25 грн – сума пені за прострочення оплати 60 000,00 грн за видатковою накладною № 15204 від 29.10.2019 у період з 12.08.2019 по 12.08.2019;

12,14 грн – сума пені за прострочення оплати 330,00 грн за видатковою накладною № 19943 від 24.06.2019 у період з 19.09.2019 по 29.10.2019;

827,88 грн – сума пені за прострочення оплати 22 500,00 грн за видатковою накладною № 19934 від 24.06.2019 у період з 19.09.2019 по 29.10.2019;

39 152,35 грн – сума пені за прострочення оплати 246 200,000 грн у період з 13.12.2018 по 22.04.2019, за прострочення оплати 196 200,00 грн у період з 23.04.2019 по 14.05.2019, за прострочення оплати 146 200,00 грн у період з 15.05.2019 по 21.05.2019, за прострочення оплати 100 000,00 грн у період з 22.05.2019 по 13.06.2019 по видатковій накладній № 30008 від 18.09.2018;

18 486,23 грн – сума пені за прострочення оплати 111 828,00 грн у період з 19.12.2018 по 25.04.2019, за прострочення оплати 58 828,00 грн у період з 23.05.2019 по 19.06.2019 по видатковій накладній № 30926 від 24.09.2018;

1 085,59 грн – сума пені за прострочення оплати 12 000,00 грн за видатковою накладною № 12460 від 19.04.2019 у період з 22.07.2019 по 29.10.2019;

1 085,59 грн – сума пені за прострочення оплати 12 000,00 грн за видатковою накладною № 12543 від 22.04.2019 у період з 23.07.2018 по 29.10.2019;

3 591,78 грн - сума пені за прострочення оплати 50 000,00 грн за видатковою накладною № 15209 від 15.05.2019 у період з 12.08.2019 по 29.10.2019;

240,82 грн - сума пені за прострочення оплати 4 230,00 грн за видатковою накладною № 17086 від 30.04.2019 у період з 28.08.2019 по 29.10.2019;

1 170,61 грн - сума пені за прострочення оплати 30 600,00 грн за видатковою накладною № 19925 від 24.06.2019 у період з 30.08.2019 по 29.10.2019.

Тому, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 94 647,08 грн підлягають частковому задоволенню на суму 94 527,28 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

За перерахунком суду, сума 3 % річних за прострочення відповідачем оплати поставленого товару на суму 403 218,00 грн у період з 13.12.2018 по 29.10.2019 (в розрізі кожної окремої накладної) становить 10 311,78 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов'язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати вартості товару на суму 403 218,00 грн становить 15 892,08 грн, з яких:

919,94 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 27 060,00 грн за видатковою накладною № 30026 від 18.09.2018 у період з 13.12.2018 по 13.06.2019;

1 020,00 грн – інфляційних втрат за прострочення оплати 30 000,00 грн за видатковою накладною № 30388 від 18.09.2018 у період з 14.12.2018 по 14.06.2019;

780,00 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 78 000,00 грн за видатковою накладною № 40817 від 11.12.2018 у період з 12.03.2019 по 12.09.2019;

420,00 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 60 000,00 грн за видатковою накладною № 15204 від 29.10.2019 у період з 12.08.2019 по 12.08.2019;

за видатковою накладною № 19943 від 24.06.2019 з прострочення оплати 330,00 грн у період з 19.09.2019 по 29.10.2019 індекс інфляції становив менше одиниці;

за видатковою накладною № 19934 від 24.06.2019 з прострочення оплати 22 500,00 грн у період з 19.09.2019 по 29.10.2019 індекс інфляції становив менше одиниці;

8 194,20 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 246 200,000 грн у період з 13.12.2018 по 22.04.2019, за прострочення оплати 196 200,00 грн у період з 23.04.2019 по 14.05.2019, за прострочення оплати 146 200,00 грн у період з 15.05.2019 по 21.05.2019, за прострочення оплати 100 000,00 грн у період з 22.05.2019 по 13.06.2019 по видатковій накладній № 30008 від 18.09.2018;

3 868,13 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 111 828,00 грн у період з 19.12.2018 по 25.04.2019, за прострочення оплати 58 828,00 грн у період з 23.05.2019 по 19.06.2019 по видатковій накладній № 30926 від 24.09.2018;

48,00 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 12 000,00 грн за видатковою накладною № 12460 від 19.04.2019 у період з 22.07.2019 по 29.10.2019;

48,00 грн – сума інфляційних втрат за прострочення оплати 12 000,00 грн за видатковою накладною № 12543 від 22.04.2019 у період з 23.07.2018 по 29.10.2019;

350,00 грн - сума інфляційних втрат за прострочення оплати 50 000,00 грн за видатковою накладною № 15209 від 15.05.2019 у період з 12.08.2019 по 29.10.2019;

29,61 грн - сума інфляційних втрат за прострочення оплати 4 230,00 грн за видатковою накладною № 17086 від 30.04.2019 у період з 28.08.2019 по 29.10.2019;

214,20 грн - сума інфляційних втрат за прострочення оплати 30 600,00 грн за видатковою накладною № 19925 від 24.06.2019 у період з 30.08.2019 по 29.10.2019.

Тому, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 19 786,86 грн підлягають частковому задоволенню на суму 15 892,08 грн.

Ураховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» та стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» заборгованості з оплати поставленого товару в розмірі 403 218,00 грн, пені в сумі 94 527,28 грн, 3 % річних в сумі 10 311,78 грн та інфляційних втрат в сумі 15 892,08 грн.

Інша частина позовних вимог (про стягнення пені в сумі 119,80 грн, 3 % річних в сумі 19,64 грн та інфляційних втрат в сумі 3 894,78 грн) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7 859,25 грн. Інша частина сплаченого судового збору в сумі 60,52 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст. 129, 145, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» – задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 317256047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ВЕСМА» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, н/п № 43; ідентифікаційний код 32250025) заборгованість у сумі 403 218 (чотириста три тисячі двісті вісімнадцять) грн 00 коп., пеню у сумі 94 527 (дев’яносто чотири тисячі п’ятсот двадцять сім) грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 892 (п’ятнадцять тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн 08 коп., 3% річних у сумі 10 311 (десять тисяч триста одинадцять) грн 78 коп. та судовий збір в розмірі 7 859 (сім тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн 25 коп.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 119,80грн, 3% річних в сумі 19,64 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 894,78 грн.

4. Залишити за позивачем судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в сумі 60 (шістдесят) грн 52 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 10.02.2020.

Суддя В. В. Князьков