Ухвала суду № 87521685, 22.01.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/639/17

За заявою Заступника Генеральної прокуратури України

про роз’яснення рішення

у справі за позовом Заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

Приватного акціонерного товариства «Пласт»

про визнання недійсним договору

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від прокуратури (заявника): Кравчук О.М. (посвідчення № 054676 від 08.01.2020 року);

від позивача1: не з’явився;

від позивача2: не з’явився;

від відповідача1: Гаврюшенко В.В. (довіреність б/н та б/д);

від відповідача2: не з’явився.

Обставини справи:

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Генеральної прокуратури України 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь Генеральної прокуратури України 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 24.07.2017 року на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року та Постановою Верховного суду від 31.05.2018 року рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 залишино без змін.

27.12.2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області від Заступника Генерального прокурора надійшла заява про роз’яснення рішення.

Відповідно до ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання.

Суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.

Ухвалою Господарським судом Київської області від 02.01.2020 року Господарським судом Київської області розгляд заяви Заступника Генерального прокурора про роз’яснення рішення призначено на 13.01.2020 року.

В судове засідання 13.01.2020 року позивачі та відповідач 2 не з’явилися. Однак, судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо вручення вищезазначеним сторонам ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що перешкоджає об’єктивному розгляду поданої заяви в даному судовому засіданні.

У зв’язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2020 року розгляд заяви Заступника Генерального прокурора про роз’яснення рішення відкладався на 22.01.2020 року.

В судовому засіданні 22.01.2020 року представник заявника вимоги заяви про роз’яснення рішення підтримав, представник відповідача1 проти роз’яснення рішення в розумінні заявника заперечував, представники решти учасників провадження в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 22.01.2020 року заяву Заступника Генерального прокурора про роз’яснення рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 судом встановлено наступне.

Заступник Генерального прокурора в заяві просить роз’яснити рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватного акціонерного товариства «Пласт» про визнання недійсним договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Генеральної прокуратури України 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Пласт» на користь Генеральної прокуратури України 800,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 24.07.2017 року на примусове виконання зазначеного рішення видано відповідні накази.

Заступник Генерального прокурора в заяві про роз’яснення судового рішення зазначає, що у грудні 2019 року до Генеральної прокуратури України надійшло звернення Головного управління ДПС у Київській області, з якого вбачається, що у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 640/15935/19 за позовом Головного управління ДПС у Київській області до АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про стягнення податкового боргу, який виник в результаті спільної діяльності.

Оскільки, факт визнання рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2019 року у справі № 911/639/17 недійсним Договору про спільну діяльність має значення для вирішення спору в наведеній адміністративній справі. Прокуратура в заяві зазначає про необхідність роз’яснення судового рішення в частині правових наслідків моменту недійсності Договору про спільну діяльність, зокрема, моменту недійсності договору з огляду на норму ст. 236 Цивільного кодексу України та моменту недійсності зобов’язання за таким Договором з огляду на норму ст. 207 Господарського кодексу України.

Зокрема, як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 року недійсним, суд виходив зі встановленого факту укладення Договору всупереч інтересам держави та з метою безоплатного користування ПрАТ «Пласт» газовими родовищами.

На момент прийняття рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 діяла редакція ст. 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що зобов’язання, визнане судом недійсним, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили, або в силу змісту такого зобов’язання воно може бути визнано недійсним та припинено лише на майбутнє.

Заступник Генерального прокурора в заяві про роз’яснення судового рішення, враховуючи правову природу договору про спільну діяльність, характер зобов’язання, визнаного судом недійсним, просить роз’яснити рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо моменту, з якого договір про спільну діяльність від 05.03.2014 року, укладений між ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ПрАТ «Пласт», визнано недійсним.

Відповідач1 (Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») подав відзив, в якому заперечував проти роз’яснення судового рішення, посилаючись на обставини та результати вирішення спорів у справах Господарського суду Київської області № 911/203/17 та Окружного адміністративного суду м. Києва № 640/15935/19.

Відповідач1 зазначає, що законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє.

Також, відповідач1 зазначає, що визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору, які регулюються відповідними нормами ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, відповідач1 вважає, що спірний Договір, який є недійсним з моменту укладення, не створював юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, відповідач1 наголошував, що заява Заступника Генерального прокурора від 20.12.2019 року №26/4-35363-17 подана з порушенням ч. 2 ст. 245 ГПК України щодо судового рішення, яке є виконаним.

В ході розгляду заяви Заступника Генерального прокурора про роз’яснення рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 з врахуванням заперечень відповідача1, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз’яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Таким чином, здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Роз'яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз'яснення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт».

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17, судом встановлено, що спірний Договір про спільну діяльність укладений з порушенням ст.ст. 228, 241 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», що з огляду на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Зокрема, встановлено наявність в діях відповідача2 мети укладення правочину, спрямованого не на виконання обумовленої ним мети спільної діяльності щодо використання переданого відповідачем1 у спільну діяльність державного майна шляхом здійснення відповідачем2 фінансування необхідних для спільної діяльності витрат на еквівалентну суму коштів, а відповідний правочин був спрямований на безоплатне отримання відповідачем2 державного майна та використання такого майна безоплатно, одноосібно у власних цілях без понесення витрат, необхідних для функціонування обумовленої Договором спільної діяльності.

Також, судом під час розгляду спору у справі № 911/639/17 та задоволення позовних вимог було встановлено, що спірний Договір укладено з порушенням ст. 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт», п. 14 пункту 9.5.5 Статуту ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» та направлений на незаконне заволодіння майном та коштами під виглядом спільної діяльності, насправді з метою безоплатного використання державного майна у власних цілях, що прямо суперечить інтересам держави.

Таким чином, наведені обставини свідчать про наявність прав та обов’язків сторін Договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», з моменту його укладення, які відповідач2 (Приватне акціонерне товариство «Пласт») не мав наміру дотримуватись.

Прокуратура в заяві просить більш повно розтлумачити всі обставини та особливості, які пов’язані з недійсністю Договору на момент винесення відповідного судового рішення.

Оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 встановлено факт недійсності Договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, роз’яснення пов’язаних з недійсністю Договору обставин не змінює змісту рішення.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Таким чином, оскільки права та обов’язки сторін за спірним Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», передбачались з моменту його укладення, а не лише на майбутнє, з огляду на ст. 236 Цивільного кодексу України Договір визнано недійсним з моменту його укладення.

Також, Прокуратурі незрозумілим є момент припинення господарського зобов’язання за визнаним недійсним Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт».

Як визначено ч.2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Частиною 3 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В той же час, на момент прийняття відповідного судового рішення діяла норма ст. 207 Господарського кодексу України, яка у відповідній ч.1 визначала недійсність господарського зобов’язання.

Також, ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України було визначено момент припинення виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним. Зокрема, передбачалось, що визнане судом недійсним зобов’язання припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно, з огляду на норму ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України визнане недійсним з моменту виникнення зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, визнання недійсним господарського договору свідчить про визнання недійсним породженого ним господарського зобов’язання, тому момент припинення господарського зобов’язання за недійсним господарським договором стосується самого факту недійсності договору, а не наслідків такої недійсності.

Момент припинення зобов’язання за недійсним правочином також необхідний для правильного визначення наслідків недійсності правочину, зокрема, обсягу виконаного, що підлягає поверненню.

Таким чином, враховуючи норми чинного на момент прийняття рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 законодавства, яке стосувалось визнання недійсним господарського договору, Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт» визнавався недійсним з моменту укладення, для якого згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачалось, що визнане судом недійсним зобов’язання припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідне правило ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України стосувалось саме порядку визнання господарського договору недійсним, а не наслідків недійсності.

При цьому, питання наслідків недійсності Договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року в розумінні ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України прокуратурою в заяві не ставиться, тому відповідні обставини не підлягають дослідженню.

Щодо обставин обставини та результатів вирішення спорів у справах Господарського суду Київської області №911/203/17 та Окружного адміністративного суду м. Києва № 640/15935/19, відповідні обставини не входять до обсягу фактів, які підлягають дослідженню в межах заяви про роз’яснення судового рішення. З огляду на норму ст. 245 Господарського процесуального кодексу України, в межах роз’яснення рішення суду не передбачено надання правової оцінки матеріалам інших судових справ.

Оскільки, в частині визнання недійсним Договору про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року рішення суду не передбачає примусового виконання, отже і не містить строку виконання, відсутні підстави стверджувати, що рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 вже виконано у відповідній частині і не підлягає роз’ясненню.

Таким чином, питання про момент припинення зобов’язання за спірним Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року має визначатись у відповідності до діючої на момент прийняття рішення норми ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України з дня набрання рішенням суду законної сили для зобов’язання, яке вважається недійсним з моменту його виникнення.

За наслідками розгляду заяви Заступника Генерального прокурора України про роз’яснення рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 суд, оскільки питання моменту недійсності договору та припинення зобов’язання нерозривно пов’язані з процедурою недійсності господарського договору, однак недостатньо висвітлені в рішенні суду, заява про роз’яснення рішення суду підлягає задоволенню шляхом роз’яснення, що за рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі та визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», як такий, що суперечить інтересам держави, з моменту укладення. В той же час, питання про момент припинення зобов’язання за спірним Договором має визначатись у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України з дня набрання рішенням суду законної сили для зобов’язання, яке вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, зобов’язання за визнаним недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», вважається недійсним з моменту його виникнення, а припиненим - з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 245 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Задовольнити заяву Заступника Генерального прокурора України про роз’яснення рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватного акціонерного товариства «Пласт» про визнання недійсним договору.

2. Роз’яснити, що за рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 позовні вимоги задоволені в повному обсязі та визнано недійсним Договір про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», як такий, що суперечить інтересам держави, з моменту укладення. В той же час, питання про момент припинення зобов’язання за спірним Договором має визначатись у відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України з дня набрання рішенням суду законної сили для зобов’язання, яке вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, зобов’язання за визнаним недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17 Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Приватним акціонерним товариством «Пласт», вважається недійсним з моменту його виникнення, а припиненим - з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2017 року у справі № 911/639/17.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін