Рішення № 87521572, 11.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2020

Справа № 910/17423/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом

Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі"

про

стягнення 52 000 грн 84 коп.

Представники сторін:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного комунального підприємства "Луцьктепло" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" про стягнення 52 000 грн 84 коп. заборгованості за теплову енергію за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287, в тому числі: 37 326 грн 76 коп. основної заборгованості, 35 грн 58 коп. пені, 11 890 грн 66 коп. інфляційних втрат та 2 747 грн 84 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати за теплову енергію, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 37 326 грн 76 коп. Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань позивачем нараховано 35 грн 58 коп. пені, 11 890 грн 66 коп. інфляційних втрат та 2 747 грн 84 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17423/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 11.02.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 13.12.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 18.12.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052348769.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2014 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (теплопостачальна організація за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверсі" (споживач за договором) укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 4-287 (далі – договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води споживачу, який зобов’язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи тепло споживання (тепловикористального обладнання).

Згідно з пунктами 1.2., 1.4. та 1.5. договору теплова енергія використовується споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Кількість теплової енергії, що постачається за цим договором, визначається за показами приладу комерційного обліку теплової енергії (назва та номер лічильника зазначені в додатку № 2 до договору). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором (п. 2.2.16 договору).

Відповідно до пункту 3.1.1. договору споживач оплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються споживачем до 20 числа розрахункового місяця в теплопостачальну організацію. Тарифи на момент підписання договору такі: 1 Гкал теплової енергії – 976,40 грн без ПДВ. Тарифи встановлюються нормативно-правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випаду прийняття нових тарифів вони є обов’язковими для обох сторін з часу введення їх в дію та не потребують внесення змін до договору.

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий споживачу теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця, яка обраховується відповідно до розрахункового середньомісячного теплового навантаження згідно додатку № 1 до договору. Теплопостачальна організація може надавати споживачу рахунок на оплату. Такий рахунок вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою до 25-го числа місяця включно, що передує розрахунковому. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) має право прибути для отримання рахунку в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа місяця, що передує розрахунковому;

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який вручається споживачу особисто або надсилається йому поштовим відправленням за вказаною у цьому договорі адресою до 25-го числа (включно) розрахункового місяця. У разі неотримання рахунку у вказаний у цьому пункті строк, споживач (його представник) зобов`язаний прибути в приміщення теплопостачальної організації не пізніше 28-го числа розрахункового місяця. Нез`явлення Споживача (його представника) до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Договір набирає чинності 01.10.2014 і діє безстроково (пункт 6.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287 позивач у період з листопада 2014 року по квітень 2019 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 37 326 грн 76 коп., що підтверджується рахунками на оплату за період з листопада 2014 року по квітень 2019 року, які згідно положень пункту 3.2. договору є актами приймання-передачі теплової енергії .

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2019 року, у зв’язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 37 326 грн 76 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з листопада 2014 року по квітень 2019 року теплової енергії на суму 37 326 грн 76 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов’язку з оплати теплової енергії, поставленої позивачем за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 4-287, вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 326 грн 76 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 35 грн 58 коп. пені, 11 890 грн 66 коп. інфляційних втрат та 2 747 грн 84 коп. 3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.4. договору при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100 % від суми боргу.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 5.4. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов’язання за договором, позивачем було правомірно нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційні втрати, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв’язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 грн 58 коп. пені, 11 890 грн 66 коп. інфляційних втрат та 2 747 грн 84 коп. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі" (проспект Лісовий, 39-А, м. Київ, 02166, ідентифікаційний код 32204434) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (вул. Гулака-Артемовського, 20, м. Луцьк, 43021, ідентифікаційний код 30391925) основну заборгованість у розмірі 37 326 (тридцять сім тисяч триста двадцять шість) грн 76 коп., пеню у розмірі 35 (тридцять п’ять) грн 58 коп., 3 % річних у розмірі 2 747 (дві тисячі сімсот сорок сім) грн 84 коп., інфляційних втрат у розмірі 11 890 (одинадцять тисяч вісімсот дев’яносто) грн 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька