Рішення № 87521222, 11.02.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.2020 Справа № 905/2403/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної Філії “Придніпровська залізниця”, м.Дніпро

до відповідача 1: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області

до відповідача 2: Державного підприємства “Національна вугільна компанія”, м.Київ

про стягнення штрафу у розмірі 27775,00грн.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідачів: не з’явився

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної Філії “Придніпровська залізниця”, м.Дніпро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області та Державного підприємства “Національна вугільна компанія”, м.Київ про стягнення штрафу у розмірі 27775,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправильне зазначення відповідачем 1 кількості вантажу у вагоні (напіввагон) №61763348, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 27775,00грн.

Ухвалою господарського суду від 24.12.19р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2403/19, дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 23.01.19р.

13.01.20р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими виходячи з того, що переваження на станції Пологи відбувалось на 150 тонних вагах без урахування похибок, та без вивантаження вугілля з вагонів, у той час як відповідачем зважування здійснювалось на 200 тонних вагонних вагах, які є справними та пройшли державну перевірку (технічний паспорт додається до відзиву). Крім того, у зв’язку із скрутним фінансовим станом відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до однієї провізної плати на підставі ст.233 Господарського кодексу України та розглянути справу без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 23.01.20р. судове засідання відкладено на 11.02.20р.

03.02.20р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач висловлює незгоду із доводами відповідача 1, викладеними у відзиві на позовну заяву.

06.02.20р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача 2 у судові засідання протягом розгляду справи не з’явився, відзив на позовну заяву не надав, про причини неявки та ненадання відзиву на позовну заяву суд не повідомив.

У судове засідання 11.02.20р. представники сторін не з’явились. Про час та дату слухання справи були повідомлені належним чином та своєчасно шляхом направлення відповідних ухвал суду на їх адреси згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

22.07.19р. за залізничною накладною №50777150 зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Новогродівка Донецької залізниці на адресу ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» в залізничному вагоні (на піввагоні) №61763348 відправлено вантаж - вугілля кам`яне не поіменоване в алфавіті, відправник - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1».

При оформленні залізничної накладної №50777150 у вагоні (на піввагоні) №61763348 відповідачем вказано масу вантажу – 65 500кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах вантажовідправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить відмітка працівника станції відправлення. Відповідні відмітки про наявність зауважень відсутні.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як визначено ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

У відповідності до ст.23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Враховуючи викладене, приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов’язків.

П.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Виходячи з інформації, наведеної у п.55 спірної накладної, відповідач підтвердив правильність внесених ним відомостей.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. За інформацією, наведеною відповідачем у накладній, вантаж був розміщений у вагоні.

Таким чином, при прийнятті вантажу до перевезення у позивача був відсутній обов’язок перевіряти його масу.

Відповідно до матеріалів справи, 26.07.19 на станції Пологи проведено зважування вагону №61763348, який прибув 25.07.19р.

В результаті перевірки встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній №50777150 у графі маса вантажу не відповідає масі вантажу, встановленій на станції Пологи, про що складено комерційний акт №463003/331 від 26.07.19р.

Із зазначеного акту вбачається, що на станції Пологи Придніпровської залізниці позивачем було проведено контрольне зважування вагону та встановлено, що при зважуванні вагону на справних 150-тонних електронних вагах №89 (повірка ваг 04.06.19р.), виявилося, що вага брутто – 81 920 кг, тара за документом - 22 500 кг, вага нетто за перевізними документами – 65 500 кг, фактична маса вантажу нетто – 59 420 кг, що менше документу на 6080 кг. Навантаження нище рівня бортів 500-600мм нерівномірне, присутні технологічні скоси до бортів і торців вагона, маркування поздовжньою смугою жовтого кольору по всій довжині вагона. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень.

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

На станції призначення Новогродівка Донецької залізниці, при перевірці вантажу у вагоні (напіввагоні) №61763348, який прибув з комерційним актом попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/331 від 26.07.19р., було здійснено повторне зважування партії вантажу для підтвердження виявленого порушення, та різниці між даними вказаного акта, і фактичною наявністю та станом вантажу, не виявлено, про що станцією призначення Новогродівка Донецької залізниці у розділі «Є» зроблено відповідну відмітку, яку засвідчено штемпелем станції та підписом повноважної особи.

Комерційний акт попутної станції Пологи Придніпровської залізниці №463003/331 від 26.07.19р. було зареєстровано на станції призначення Новогродівка Донецької залізниці під №№463003/331/129 від 26.07.19р.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі статтею 118 Статуту).

Статтею 129 Статуту встановлено: "Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць". Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а").

Тобто підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним указаних відомостей є акт загальної форми, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Зі змісту додатку 1 до п.1 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 N334, п.8 зазначених Правил, комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

Враховуючи викладене, проведення контрольного зважування та складання комерційного акту за результатами такого зважування не суперечить діючому законодавству.

Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Відповідно до п. 5.5 Розділу 4 Правил перевезення вантажів залізничним транспортом у випадках, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно із п.24 Статуту залізниці вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті. Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Виходячи із приписів статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це тим, що зважування відповідачем та переважування позивачем без вивантаження вантажу відбувалось на різних вагах (200 тонних та 150 тонних відповідно). В матеріалах справи наявні технічні паспорти обох ваг, згідно яких ваги відповідача та позивача у справному технічному стані. Крім того, суд зауважує, що технічні характеристики ваг не можуть впливати на результати зважування, у випадку, коли ваги пристосовані для зважування вантажів відповідної маси та знаходяться у справному стані.

Також згідно з контекстним змістом статей 118 та 122 Статуту штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень, тому суд не приймає до уваги даний аргумент відповідача.

Комерційний акт складений з додержанням вимог Правил складення актів та є такими, що засвідчують невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній.

За висновком суду заперечення відповідача 1 є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Як зазначено у накладній, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №61763348 складає 5555,00грн.

Позивачем до стягнення заявлений штраф у розмірі 27775, 00грн. (5555, 00грн. Х 5), що відповідає приписам наведених вище норм.

Щодо заявленого відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення судом суми штрафу до однієї провізної плати, з посиланням на скрутне матеріальне становище, суд зазначає наступне.

Норми Статуту залізниць України є спеціальними у сфері залізничних перевезень, не суперечать положенням Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і підлягають першочерговому застосуванню.

Штраф за неправильно зазначені у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, і можливості його зменшення Статутом не передбачено.

В даному випадку санкція не є договірною, а виникає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.18р. у справі №906/434/17, від 20.03.18р. у справі №925/1025/17 та від 05.02.19р. у справі №914/2339/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.

Судом встановлено, що відповідач 1 є державним підприємством, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” з 23.11.18р. перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.1 ст.106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Виходячи з положень ст.107 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Верховний Суд в постанові від 31.05.18р. у справі № 910/1879/17 звернув увагу, що судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків.

У частині 2 ст.107 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.18р. у справі №910/23312/14).

Разом з тим, момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 02.04.19р. у справі № 922/2301/18та від 02.12.19р. у справі № 904/807/18.).

З наведених вище положень вбачається, що умовою настання правонаступництва ДП «Національна вугільна компанія» за ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» є затверджений передавальний акт та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відповідне припинення ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» та державної реєстрації його правонаступника - ДП «Національна вугільна компанія».

На момент звернення позивача з позовом до суду (21.12.19р.) та на час розгляду справи в суді 11.02.20р. ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» не було припинено та продовжувало здійснювати свою господарську діяльність.

Беручи до уваги, що ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» та ДП «Національна вугільна компанія» протягом розгляду справи не надали суду відповідний передавальний акт на підставі якого суд може встановити факт переходу від відповідача 1 до відповідача 2 спірних зобов’язань, а також відсутність внесення запису про відповідне припинення ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд приходить до висновку, що ДП «Національна вугільна компанія» не є правонаступником ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» за спірними правовідносинами. Іншого суду не доведено.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з ДП «Шахтоуправління “Південнодонбаське №1» на користь позивача штрафу у розмірі 27775,00грн., а в частині позовних вимог заявлених до ДП «Національна вугільна компанія» суд відмовляє.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1 повністю.

Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі регіональної Філії “Придніпровська залізниця”, м.Дніпро до відповідачів Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар Донецької області та Державного підприємства “Національна вугільна компанія”, м.Київ про стягнення штрафу у розмірі 27775,00грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька обл., місто Вугледар, вулиця Магістральна, 4, код ЄДРПОУ 34032208) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРПОУ 40081237) суму штрафу у розмірі 27775,00грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі 1921,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Національна вугільна компанія», м.Київ відмовити повністю.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 11.02.2020р.

Суддя М.О. Лейба