Рішення № 87521051, 10.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2020

м. Дніпро

Справа № 904/6320/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Близнюк Р.Є.,

від відповідача: Столярчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (м. Запоріжжя)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпро)

про стягнення суми вартості нестачі вантажу у розмірі 23 902 грн. 79 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) вартість нестачі вантажу у розмірі 23 902 грн. 79 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2019 року зі станцій Авдіївка Донецької залізниці та Синельникове-1 Придніпровської залізниці Приватне акціонерне товариство "АКХЗ" здійснило відправлення вагонів №№ 64058514, 63813133, 59472928, 63812812, 60727344, 62100060, навантажених горішком коксовим 10-25 (вологий) згідно з залізничною накладною № 50031764 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів". Вагон № 62100060 прибув по залізничній накладній № 46993259 (досилочна). На станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вагоні № 62100060 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Встановлена недостача продукції документально підтверджена комерційним актом № 453603/63/883 від 08.06.2019.

Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

З урахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, для мінерального палива - 1%, відповідальна вагова недостача складає суму 23 902 грн. 79 коп.

Ухвалою суду від 16.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 10.02.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 5985/20 від 05.02.2020), в якому він просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- згідно зі статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника;

- відправником по даній справі є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", але в матеріалах справи містяться лише рахунок-фактура № 9293264 від 30.05.2019 від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", рахунок-коригування № 92635661 від 27.06.2019 від Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та платіжне доручення № 334021 від 27.06.2019 щодо оплати покупцем - Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" за поставлений товар постачальнику;

- вказані документи не є належними доказами підтвердження вартості вантажу в силу статті 115 Статуту залізниць України;

- відправником у даній справі є Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Проте, позивачем рахунку або жодного документа щодо підтвердження вартості вантажу від Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" як відправника не надано.

У судове засідання 10.02.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2020 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що необхідності у поданні відповіді на відзив відповідача немає, оскільки його позиція викладена у позовній заяві; додаткових пояснень з цього приводу він не має.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву..

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 10.02.2020 наголошено на тому, що ними повідомлені суду всі обставини та долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 10.02.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору перевезення вантажу залізничним транспортом; факт надання послуг; наявність перевізних документів - залізничних накладних; наявність або відсутність факту недостачі, правомірність здійснення розрахунку заявленої до стягнення суми недостачі.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 27.07.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (постачальник) та Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки № 1495 (далі - договір, а.с.13-16), відповідно до умов пункту 1.1. якого у відповідності до договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність продукцію коксохімічного виробництва (далі - товар або продукція) у відповідності до сортаменту, якості, строкам, в об'ємі, по цінам та на умовах, визначених в специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах договору. Витрати по перевезенню (з.д. тариф) товару від пункту відправлення до пункту призначення відносяться на постачальника, якщо інше не визначено специфікаціями.

У пункті 1.2. договору сторони визначили, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва нижчевказаних підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника):

- ПрАТ "ДКХЗ";

- ПрАТ "Запоріжкокс";

- ПрАТ "АКХЗ";

- ПрАТ "МК "Азовсталь".

Ціна товару за одиницю та по позиціям вказується в специфікаціях до договору (пункт 3.1. договору).

Сторонами було підписано специфікацію № 10 від 01.04.2019 до договору, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити горішок коксовий 10-25 мм, у кількості 3 800 т, на загальну суму 36 229 473 грн. 60 коп. з ПДВ, на умовах поставки: СРТ - станція Запоріжжя-Ліве; вантажовідправником (виробником) відповідно до Специфікації виступало ПрАТ "АКХЗ" (а.с. 17).

У пункті 9.5. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, та відповідно, по грошовим розрахункам, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений шляхом укладання додаткових угод.

На виконання умов договору та специфікації постачальник в особі ПрАТ "АКХЗ" по залізничним накладним № 50031764 (основна) зі станції відправлення Авдіївка Донецької області на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці та № 46993259 (досилочна) зі станції відправлення Синельникове-1 Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відправив одержувачу - Акціонерному товариству "Запорізький завод феросплавів" вантаж - "горішок коксовий 10-25 (вологий)" у вагонах №№ 64058514, 63813133, 59472928, 63812812, 60727344, 62100060.

Отже, відповідно до вказаних накладних залізниця зобов’язалась доставити вантаж на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці; одержувач - Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (позивач).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що вантажовідправником за спірним перевезенням є ПрАТ "АКХЗ", отже саме вказаною особою має бути виставлено рахунок на оплату товару (вантажу), який буде належним доказом його вартості; такий рахунок в матеріалах справи відсутній.

Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, оскільки у правовідносинах з приводу поставки товару (за договором поставки № 1495 від 27.07.2018) сторонами є постачальник - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та покупець - АТ "Запорізький завод феросплавів".

При цьому, згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вказаних норм, сторонами було досягнуто згоди, що постачальник поставляє покупцю товар виробництва підприємств, які можуть виступати як вантажовідправники (виключно на вибір постачальника), зокрема, ПрАТ "АКХЗ". Така ж домовленість була досягнута і під час складання специфікації № 10 від 01.04.2019.

Таким чином, сторони реалізуючи принцип свободи договору, саме в такий спосіб врегулювали свої господарські відносини, отже за договором постачальником виступав ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" в особі ПрАТ "АКХЗ", що і зумовило виставлення рахунків саме постачальником (стороною договору), та що не звільняє відповідача від виконання свого обов'язку з відшкодування відповідальної недостачі за спірним перевезенням.

Відповідно до положень статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Так, на станції призначення - Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці за результатами проведеної на підставі статті 24 Статуту Залізниць України перевірки маси вантажу у вагоні № 62100060, який перевозився за досилочною накладною № 46993259, за результатами контрольного переважування встановлена недостача вантажу, про що складено комерційний акт № 453603/63/883 від 08.06.2019 (а.с.9).

У комерційному акті № 453603/63/883 від 08.06.2019 зазначено таке:

- при контрольному зважуванні в статичному режимі вагону № 62100060, який прибув по груповій відправці, зважування проводили на справних 150-тонних тензометричних вагах станції Синельникове І Заводський № 010, повірених 17.05.2019;

- в розділі Д (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) вказано, що по документу значиться насипом горішок коксовий 10-25 (вологий), тара - 23 800 кг, нетто - 36 750 кг. Є відмітка в графі № 7 "Вантаж маркований по центру повздовжньою полосою шириною 400-600 мм вздовж вагону вапном. Фактично виявилось: насипом, горішок коксовий; брутто - 57 200 кг, тара з документу - 23 800 кг, нетто - 33 400 кг, що менш документу на 3 350 кг. Навантаження в вагоні вище бортів 0,4 м, шапкоподібне. Над 1-3 люками за рухом поїзда виїмка довжиною 3,8 м, на всю ширину вагону, глибиною 0,3-0,4 м. Марковано по центру повздовжньою полосою вапном, в місці виїмки маркування відсутнє. По станції Синельникове І доступ до вантажу усунуто шляхом маркування виїмки вапном. Вагон має глухі торцеві стінки, люка щільно закриті, течі вантажу не має, вагон технічно справний (а.с.9).

Комерційний акт складений згідно з Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855).

З приводу визначення вартості недостачі вантажу, а також правовірності здійсненого позивачем розрахунку суд зазначає таке.

За приписами пунктів 3.3 та 3.4. договору оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати прибуття товару на станцію покупця, але не раніше п'яти банківських днів з дати отримання оригіналів первісних документів, вказаних в пункті 2.1. (пункт 3.6. договору).

У відповідності до вказаних умов договору, постачальником було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 92593264 від 30.05.2019 на оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм на загальну суму 2 215 870 грн. 07 коп., відповідно до якого вартість 1 тони горішку коксового 10-25 мм склала 7 791 грн. 55 коп. (без ПДВ) (а.с.10).

Відповідно до пункту 3.5. договору вартість відвантаженого товару у специфікації визначається в національній валюті України з урахуванням податків та зборів, визначених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється в національній валюті України, по курсу НБУ на дату оплати. У випаду погашення простроченої заборгованості, постачальник зобов'язується протягом 2-х робочих днів відновити поставку товару на умовах, обумовлених сторонами в специфікації до договору, поставка по якій була призупинена постачальником.

Враховуючи вказані умови договору, в подальшому постачальником було виставлено позивачу рахунок-коригування № 92635661 від 27.06.2019 в оплату поставленого горішку коксового 10-25 мм, в якому ціна за тону була знижена на 150 грн. 97 коп. (а.с.11).

Таким чином, з вказаних рахунків вбачається, що остаточна ціна поставленого позивачу горішку коксового 10-25 мм склала 7 640 грн. 58 коп. (7 791,55 - 150,97) без ПДВ.

Отже, позивач розрахував вартість нестачі вантажу та просить стягнути її з відповідача, мотивуючи це тим, що оскільки вагон № 62100060 з вантажем був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень до відправника, вантаж прибув у технічно справному вагоні, враховуючи дані, наведені в комерційному акті № 453603/63/883 від 08.06.2019 відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу у спірних правовідносинах в силу статті 110 Статуту залізниць покладається на залізницю.

Позивач вважає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати в сумі 23 902 грн. 79 коп., що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю; якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника; для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акта, але й акта про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку.

Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; - за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість;

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірний вагон з горішком коксовим був прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, - при перевезенні вантажів у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, - для мінерального палива.

З огляду на те, що у залізничній накладній № 62100060 зазначено, що за нею перевозився горішок коксовий 10-25 (вологий), суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення відповідальної недостачі горішку коксового з урахуванням норми недостачі, яка становить 2% маси, - для вантажів у вологому стані.

Отже, відповідальна недостача горішку коксового у вагоні № 62100060 під час перевезення розраховується наступним чином:

- 7 640 грн. 58 коп. (вартість 1 т горішку коксового без ПДВ) х 2,607 т (нестача з урахуванням норми природної втрати) = 23 902 грн. 79 коп. (вартість недостачі).

Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала; при цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З урахуванням викладеного, відповідальність за вагову недостачу горішку коксового слід покласти на відповідача.

Відповідно до статті 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу - одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України обставини, засвідчені комерційним актом, є підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.6), господарським судом було встановлено, що він виконаний позивачем у відповідності до вимог законодавства та фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми вартості нестачі вантажу у розмірі 23 902 грн. 79 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок 11; ідентифікаційний код 00186542) - 23 902 грн. 79 коп. - вартості нестачі вантажу та 1 921 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.02.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко