Рішення № 87521015, 03.02.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2020

м. Дніпро

Справа № 904/4775/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Кучма Т.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Лісніченко О.Є. дов. №1691 від 09.11.2019 представник

Від відповідача: Сазонова Н.П. ріш. №6/22 від 31.01.2019 голова комісії з припинення діяльності

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ФАРЛЕП-ІНВЕСТ", м. Київ

до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, м. Дніпро

про стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах

ПРОЦЕДУРА

Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро (далі - Відповідач) про стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 18 322,82 грн., 3% річних в розмірі 1276,70 грн. та інфляційних в розмірі 4051,11 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2019 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2019 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

14.01.2020 позивачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача, обґрунтоване тим, що Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради свою діяльність не припинило, відповідний запис в єдиному державному реєстрі відсутній. Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради відповідно до Положення про управління, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 22.05.2019 № 43/45 не є його правонасту пником.

Ухвалою господарського суду від 14.01.2020 замінено неналежного відповідача Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на належного - Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради. Цією ж ухвалою відкладено підготовче засідання на 03.02.2020р.

Ухвалою господарського суду від 03.02.2020 закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.

У судових засіданнях здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.02.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не здійснення відповідачем відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Позиція відповідача

До господарського суду надійшов відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що Договір який було укладено на 2016 рік між Управлінням соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпрі ради та Позивачем № 104 від 03.02.2016 р. про порядок проведення розрахунків за надані пільги населенню, що користуються послугами зв'язку, в органах Державного казначейства не було зареєстровано, в зв'язку з відсутністю виділених асигнувань. На 2017 рік між Управлінням соціального захисту населення Самарської районної у м. Дніпрі ради та Позивачем договір про порядок проведення розрахунків за надані пільги населенню, що користуються послугами зв'язку не укладався. Позивачем не укладався договір з Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради про проведення розрахунків за надані пільги населенню по Самарському району, що користувалися послугами зв'язку у 2016-2017 р.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між ПАТ «Фарлеп - Інвест» та Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради був укладений договір про порядок про ведення розрахунків за надані пільги населенню, що користується послугами зв'язку № 104 від 03.02.2016 (далі-договір).

За умовами п. 1.1. договору предметом цього договору є відносини сторін щодо порядку надання та проведення розрахунків за послуги зв'язку населенню, яке має пільги, відшкодування яких передбачено Законом України "Про державний бюджет України" на 2016 рік", про внесення змін до Постанови КМУ від 11.01.2005 №20".

Відповідно до п.п.2.1., 2.1.1. договору підприємство зобов'язується надавати послуги зв'язку пільговим категоріям населення в повному обсязі. Щомісячно до 25 числа подавати Платнику на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 2.1.3 передбачено, що постачальник зобов'язаний щомісячно здійснювати перерахунки наданих пільг населенню по фактичному використанню послуг зв'язку за минулий місяць, та відображати їх у формі "2-пільга".

Договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє по 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків за надані пільги населенню, що користується послугами зв'язку, до їх повного виконання (п.7.1. договору).

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, Позивачем щомісяця складалися та надавалися Управлінню праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради, як уповноваженому органу, розрахунки щодо вартості послуг наданих пільговикам протягом 2016-20І7року, згі дно з формою « 2-пільга»

Однак, на 2017 рік Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради відмовило Позивачу в укладанні договору на відшкодування наданих послуг пільговим категоріям громадян.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін та суми боргу

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок), вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст.89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи Відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України. Зазначене спростовує заперечення відповідача про неможливість оплати отриманих послуг без укладення відповідного договору та отримання видатків із державного бюджету.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Зазначене спростовує заперечення відповідача щодо неможливості відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за відсутності договору на таке відшкодування та бюджетного фінансування.

Заперечення відповідача стосовно того, що після набрання чинності Постанови КМУ від 21.06.2017 № 426 "Про внесення змін до Постанови КМУ від 04.03.2002р. № 256" не визначено порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян не приймаються судом з огляду на таке.

Відповідно до п.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Отже надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.

Європейський суд з прав людини у п.п. 55 справи "Україна-Тюмень проти України" (заява № 22603/02), рішення від 22 листопада 2007року (набуло статусу остаточного від 20 лютого 2008 року), зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див., серед інших, рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (див. рішення у справі "Прессоз Компанія Нав'єра С. А. та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Series A no. 332, p. 23, § 38).

Невизначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв'язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".

Отже, саме на відповідача покладений обов'язок виплати компенсації за телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 322,82 грн. підлягають задоволенню.

Щодо суми 3% річних та інфляційних

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1276,70 грн. за період з 01.01.2017 до 15.10.2019 та інфляційні в розмірі 4051,11 грн. за період 01.01.2017 по 17.10.2019.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд зазначає, що за відсутності договору про порядок проведення розрахунків за надані пільги населенню, що користується послугами зв'язку на 2017 рік та недотримання позивачем порядку передбаченого ст. 530 ЦК України, неможливо встановити початок періоду прострочення сплати заборгованості за 2017 рік, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 811,22 грн. за період січень- грудень 2016, та інфляційні в розмірі 2850,24 грн. за період з січня 2017 по жовтень 2019, які були нараховані на заборгованість 2016 року. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 465,48 грн. та 1200,87 грн. інфляційних за період січень 2018-грудень 2019, нарахованих на заборгованість 2017 року, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з присудженням до стягнення з відповідача 18 322,82 грн. основного боргу, 811,22 грн. 3% річних та інфляційних в розмірі 2850,24 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам .

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради. про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпрі ради (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, б. 51, код ЄДРПОУ 05425365) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м.Київ, провулок Євгена Гуцала, б.3, код ЄДРПОУ 19199961) заборгованість в розмірі 18 322,82 грн., 811,22 грн. 3% річних, інфляційних в розмірі 2850,24 грн. та 1785,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України

Повне рішення складено 12.02.2020

Суддя

С.В. Мартинюк