Рішення № 87520977, 04.02.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2020 р.

Справа № 903/949/19

за позовом Державного підприємства «Зарічненське лісове господарство», смт. Зарічне, Рівненська область

до відповідача: Приватного підприємства «Горагротехліс», м.Горохів, Волинська область

про стягнення 54 847 грн. 31 коп.

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання: Легерко В.Б.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Встановив: Державне підприємство «Зарічненське лісове господарство» в позовній заяві від 26.11.2019 №287 просить суд стягнути з Приватного підприємства «Горагротехліс» 54 847 грн. 31 коп. в т. ч. 53 598 грн. 85 коп. основного боргу, 709 грн. 26 коп. 3% річних, 539 грн. 20 коп. втрат від інфляції та судові витрати у справі.

Позовна заява обґрунтована тим, що на аукціоні з продажу необробленої деревини заготівлі 2 кварталу 2019, який проводився 27.03.2019 відповідачем куплено 3 лоти згідно з аукціонним договором №203/203 від 27.03.2019.

Ухвалою суду від 06.12.2019 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.01.2020р. позовні вимоги заперечував, зазначив, що деревина поставлена позивачем не відповідає якісним характеристикам, передбаченим договором, водночас, отримання деревини не оспорив. Зазначив, що відзив на адресу суду не направляв.

Ухвалою суду від 15.01.2020р. розгляд справи по суті відкладено на 04.02.2020р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 04.02.2020р. не направив, відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4301038160898, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, які подані учасниками судового процесу, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

27.03.2019 року між ДП "Зарічненське лісове господарство" (Продавець) та ПП «Горагротехліс» (Покупець) укладено Договір купівлі - продажу необробленої деревини № 203/203(далі - Договір), за умовами якого, Продавець продає, а Покупець купує на умовах франко - склад Продавця необроблену деревину (п.1.1. Договору).

Пунктами 4.1. та 4.2 Договору сторони передбачили, що ціна на товар встановлена в гривнях за м.куб. на умовах франко - склад Продавця.Загальна сума договору - 182 400,00 грн. Термін поставки товару встановлений - 2 квартал 2019 року.

Згідно з п. 5.4. Договору, Продавець забезпечує Покупця наступними супровідними документами: товарно - транспортною накладною; рахунок -фактура; специфікацією; податковою накладною.

На виконання умов Договору Позивачем відгружено, а Відповідачем отримано необробленої деревини, а саме: лісоматеріалів круглих об'ємом 62,486 метрів кубічних, що підтверджується товарно - транспортними накладними: серії РВА №728158 від 04.04.2019 року на суму 71 268,01 грн. (з ПДВ) та РВА №728346 від 23.05.2019р. на суму 53 598,85 грн.

Відповідачем, відповідно до платіжних доручень №124 від 02.04.2019р. на суму 9 120,00 грн. (гарантійний внесок від біржі) та №1119 від 10.04.2019р. на суму 62 148.01 грн. здійснено часткову оплату за поставлену лісопродукцію. Відтак, сума основного боргу Відповідача за отриману необроблену деревину становить 53 598,85 грн.

Позивачем направлялися претензії Відповідачу, а саме: претензія №217 від 28.08.2019 року та №267 від 30.10.2019р., відповідно до яких ДП "Зарічненське лісове господарство" звернулося до ПП "Горагротехліс" з вимогою погасити суму боргу у розмірі 53 598,85 грн.

Суд зауважує, що Позивачем долучено до матеріалів справи Аукціонне свідоцтво №203 від 27.03.2019р. Товарної біржі "Рівненська універсальна центральна", про те, що ПП "Горагротехліс" придбало у ДП "Зарічанське лісове господарство" згідно аукціонного договору №203/203 від 27.03.2019р. три лоти лісоматеріалів круглих об'ємом 95 метрів кубічних на загальну суму 182 400,00 грн.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи доказів сплати Відповідачем основного боргу Позивачу за лісопродукцію в сумі 53 598,85 грн. матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 53 598,85грн. згідно Договору №203/203 від 27.03.2019 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 709,26 грн. 3 % річних та 539,20 грн. інфляційних,судом зазначається наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум 3 % річних та інфляційних прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача 709,26 грн. 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 24.05.2019 р. по 31.10.2019 р., та 539,20 грн. інфляційних, нарахованих за період прострочення з травня 2019 р. по жовтень 2019 р. (включно), є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставлену необроблену деревину зі сторони Відповідача згідно Договору №203/203 від 27.03.2019 року, а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Горагротехліс» (45700, Волинська обл., м. Горохів, вул. Возз’єднання, 13 код ЄДРПОУ 37121122) на користь Державного підприємства «Зарічненське лісове господарство» (34000, Рівненська обл., смт. Зарічне, вул. Центральна, 78 код ЄДРПОУ 00992823) 54 847, 31 грн. заборгованості, з яких: 53 598, 85 грн. - основного боргу, 709,26 грн. 3% річних, 539. 20 грн. втрат від інфляції та 1 921,00 грн. судових витрат у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

11.02.2020

Суддя М. С. Шум