Рішення № 87518862, 23.01.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17489/19

Категорія 82

2/295/3496/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря – Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в Житомирській області, третя особа – Житомирська місцева прокуратура, про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що коли він вирішив відчужити нерухоме майно – квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , йому стало відомо про те, що на 1/3 частину належної йому на праві власності квартири накладено арешт реєстраційний номер 3371067, зареєстрований 22.06.2006 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про накладення арешту на майно, бн., 09.10.2003 р., Прокуратури Корольовського району м. Житомира, шляхом перенесення архівного запису – заборона від 17.10.2003 р., р. № 864. Про існування вказаної заборони відчуження та причини її винесення йому до моменту отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна було невідомо. На сьогодні неможливо встановити причини та підстави накладення арешту на майно, але вказаним арештом порушується його право власності на квартиру, так як він позбавлений можливості вільно розпоряджатися нею на власний розсуд.

Тому позивач просить зняти арешт арешт з нерухомого майна – 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано 22.06.2006 року за № 3371067 реєстратором: Перша житомирська нотаріальна контора (додаткові дані: архівний запис – заборона від 17.10.2003 р., р. № 864).

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, обґрунтовуючи викладеними в ньому обставинами.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали до суду заяви в яких просили судовий розгляд проводити за їх відсутності.

Від відповідача ГТУЮ у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву з викладеними в ньому запереченнями на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, пояснивши, що згідно інформації, наявної в прокуратури, відсутні відомості про кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить 1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , підтвердженням чому є свідоцтво № 13927 про право власності на житло, видане 04.07.1994 року Відділом приватизації державного житлового фонду Житомирської міської ради.

На 1/3 частину належної позивачу на праві власності квартири накладено арешт реєстраційний номер 3371067, зареєстрований 22.06.2006 року Першою Житомирською державною нотаріальною конторою на підставі постанови про накладення арешту на майно, бн., 09.10.2003, Прокуратури Корольовського району м. Житомира, шляхом перенесення архівного запису – заборона від 17.10.2003 р., р. № 864, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 187909014 від 07.11.2019 року.

Із вказаної інформаційної довідки вбачається, що це архівний запис, також міститься посилання на те, що підставою арешту майна стала постанова про накладення арешту на майно, б/н, від 09.10.2003 року, винесена прокуратурою Корольовського району міста Житомира.

На час розгляду справи прокуратура Корольовського району міста Житомира ліквідована та всі справи передано до Житомирської місцевої прокуратури як правонаступника, що підтвердив представник третьої особи.

У матеріалах справи наявні копія запиту представника позивача до Житомирської місцевої прокуратури від 07.11.2019 року та копія заяви від 07.11.2019 року на ім`я керівника Житомирської місцевої прокуратури радника юстиції ОСОБА_2 про зняття арешту з майна.

У відповіді від 13.11.2019 року № 88-203-19 Житомирська місцева прокуратура повідомила, що у грудні 2015 року утворена Житомирська місцева прокуратура Житомирської області шляхом реорганізації міських та районних прокуратур з передачею всього належного їм майна та документації. Однак у зв`язку із тим, що у запиті відсутні посилання на номер кримінальної справи, надати запитувану інформацію щодо підстав накладення арешту на 1/3 частину квартири не представляється можливим.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначено в ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить їй на праві власності.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України чинного на даний час.

Зокрема, згідно зі ст. 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту ч. 3 ст. 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у ч. 1 ст. 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. На вказані обставини звернуто увагу в постанові Великої Палати верховного суду від 15.05.2019 року у справі справа № 372/2904/17-ц.

Таким чином, зважаючи викладені обставини, та оскільки щодо особи позивача немає відритого кримінального провадження, а наявність арешту 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови від 09.10.2003 року прокуратури Корольовського району міста Житомира порушуються права позивача як власника майна, так як його права щодо володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд зазнають певних обмежень, тому позовні вимоги про звільнення майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований 22.06.2006 року за № 3371067 реєстратором Першою Житомирською державною нотаріальною конторою (додаткові дані: архівний запис – заборона від 17.10.2003 року № 864).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Житомирська державна нотаріальна контора (адреса: 10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А, код ЄДРПОУ 41710987)

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області (адреса: 10014, м. Житомир, майдан Соборний, 1, код ЄДРПОУ 34900660).

Третя особа: Житомирська місцева прокуратура(адреса: 10014м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2, код ЄДРПОУ 02909950).

Повне судове рішення складено 28.01.2020 року.

Суддя Л.М. Семенцова