Рішення № 87518801, 21.01.2020, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/940/19

Провадження № 2/168/53/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2020 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Назарука О.В.,

секретар судових засідань – Сулева Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Журавлинської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Журавлинської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , вони спільно побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. За життя ОСОБА_2 склав заповіт на ім`я своїх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які не прийняли спадщину у встановленому законом порядку і не претендують на неї. Спадщину після його смерті своєчасно прийняла позивач ОСОБА_1 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. До складу спадкового майна входить вказаний вище житловий будинок, на який позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок на ім`я спадкодавця і позасудовим порядком вирішити це питання неможливо. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

У підготовче засідання позивач не з`явилась, 20 січня 2020 року подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що позов підтримує з викладених у ньому підстав, просить задовольнити та розглядати справу без її участі.

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що Журавлинська сільської рада не заперечує проти задоволення позову та просить справу розглядати за відсутності представника.

Враховуючи, що в підготовче засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, приходить до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 328 ЦК України однією із підстав набуття права власності є спадкування, яке згідно зі статтею 1216 цього Кодексу являє собою перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

Статтею 1226 ЦК передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 22 КЗпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Аналогічні положення містяться у статті 60 СК України. Згідно з частиною 1 статті 28 КЗпШС частки подружжя у майні, яке їхньою спільною сумісною власністю, є рівними.

Судом, з матеріалів справи та наданої в підготовче засідання нотаріусом копії спадкової справи № 125-2019, заведеної після смерті ОСОБА_2 , встановлені наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , їх шлюб було зареєстровано 01 січня 1952 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (аркуш справи 9).

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Журавилинської сільської ради Старовижівського району Волинської області № 40 від 10 лютого 2012 року (аркуш справи 14) до дня смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та постійно проживав у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , удвох зі своєю дружиною ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 залишилася проживати одна у даному житловому будинку.

Згідно з записами у погосподарській книзі Журавилинської сільської ради Старовижівського району, вищевказаний будинок було побудовано у 1954 році і він рахувався за ОСОБА_2 , а після його смерті – за ОСОБА_1 (аркуш справи 14-15).

Як вбачається з наявного Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» (аркуш справи 32-37) за адресою АДРЕСА_1 дійсно знаходяться житловий будинок та приналежні господарські будівлі та споруди. Відповідно до висновку № 832-Н про вартість нерухомого майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 оціночна вартість житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 становить 45 949,00 грн. (аркуш справи 38).

Оскільки спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами збудований в сільській місцевості і зареєстрований у погосподарській книзі, то він вважається прийнятим в експлуатацію і не є самовільним будівництвом.

Отже, вказане нерухоме майно не є самовільним будівництвом та, у відповідності до статті 22 КЗпШС, вважається спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і право кожного з них щодо володіння, користування і розпорядження цим майном є рівним.

ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 аркуш справи 10) і після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 частку у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 24 травня 2001 року склав заповіт, посвідчений секретарем Журавлинської сільської ради Старовижівського району Волинської області Левчук В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 35, яким на випадок смерті належну частину житлового будинку, надвірних споруд, земельної ділянки, усе майно, де б воно не було та з чого воно не складалося б, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що за законом спадкодавець матиме право, останній заповів своїм дітям, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в рівних долях кожному (аркуш справи 11). За даними Журавлинської сільської ради заповіт не змінено та не відмінено (аркуш справи 14). ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які є спадкоємцями за заповітом, у встановлені законом порядку та строки спадщину не прийняли, на спадкове майно не претендують (аркуш справи 49-51). Відповідно до заяви, наявної в матеріалах спадкової справи та поданої до нотаріуса, позивач прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (аркуш справи 48), отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна - земельні ділянки та грошові кошти (аркуш справи 58-65). Доказів про існування інших спадкоємців за заповітом, за законом, чи таких, що мають право на обов`язкову частку, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , судом не здобуто.

Таким чином судом встановлено, що позивач в установленому законом порядку прийняла спадщинуна 1/2 частину спадкового майна, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів, про що нотаріусом винесена відповідна постанова (аркуш справи 31).

Із заяви, поданої відповідачем до суду убачається, що Журавлинській сільській раді було відомо про відкриття спадщини, позовні вимоги визнаються в повному обсязі (аркуш справи 67). Дані обставини, в силу вимог статті 206 ЦПК України, серед інших, є підставою для задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 , набула право на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , фактично набула на нього право власності. На даний час право власності на це майно ніким не оспорюється, а тому суд вважає, що є всі підстави для визнання права власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за позивачкою.

У визнанні права власності на іншу частину нерухомого майна слід відмовити, оскільки таке майно не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 . Крім цього чинним законодавством визначено спеціальний порядок набуття у власність нерухомого майна, який включає в себе виготовлення проектної документації, внесення відомостей до відповідних реєстрів, отримання правовстановлюючого документа тощо.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору залишити за нею у зв`язку з поданою про це письмовою заявою.

Керуючись статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1223, 1268, 1269, 1270 ЦК України, статтею 22 КЗпШС України, статтями 11, 13, 141, 200, 206, 229, 247, 352-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Журавлинська сільська рада Старовижівського району Волинської області адреса місця знаходження: вулиця Перемоги, 111, село Журавлине, Старовижівський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04333224.

Суддя О.В. Назарук