Рішення № 87517988, 11.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1509/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/1509/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про поділ майна подружжя. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.06.2014 між нею та відповідачем розірвано шлюб. 20.06.2014 між ними укладено договір про поділ майна подружжя, за яким відповідач зобов`язався виплатити позивачу грошову компенсацію у розмірі 170 000 грн., виплата якої повинна здійснюватися протягом шести років рівними платежами у розмірі 2 362 грн. до 15-го числа кожного місяця, починаючи з часу укладення договору. У зв`язку із систематичним невиконанням умов договору позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2018 року, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про поділ майна подружжя за період з липня 2017 року по січень 2018 року у розмірі 16 534 грн., 3% річних у розмірі 55 грн., пеню у розмірі 461,08 грн. та інфляційні втрати у розмірі 120,46 грн., судовий збір у розмірі 640 грн. При цьому, відповідач продовжує ухилятися від виконання умов договору, у зв`язку з чим 08.06.2018 року та 26.12.2018 року позивач звернулась до відповідача з вимогою про дострокове (повне) повернення заборгованості за договором. Разом з тим, відповідач не виконує умови договору, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 70 860 грн., яка складається із суми простроченої заборгованості у розмірі 28 344 грн. та суми поточної заборгованості у розмірі 42 516 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, на підставі положень ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 850,32 грн. - 3% річних; 2 771,71 грн. - інфляційних втрат, що разом складає суму заборгованості у розмірі 78 000 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 47).

11.02.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про попередній (орієнтовний) розподіл судових витрат, відповідно до якої просив здійснити розподіл судових витрат з урахуванням документального підтвердження витрат позивача на професійну правову допомогу в попередньо визначеній сумі 3 512 грн. (а.с. 51-52).

Заочним рішенням Печерського районного суду від 20 травня 2019 р. позов задоволено та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 78 000 грн., витрати на правову допомогу 3 512 грн. та суму судового збору в розмірі 780 грн. (а.с. 61-63).

Ухвалою суду від 18 листопада 2019 р. заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 110, 112).

06 грудня 2019 р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою з урахуванням сплачених відповідачем сум за період з 17.01.2019 р. по 15.03.2019 р. просить стягнути з відповідача борг в сумі 44 396,57 грн., що складається з 40 768,54 грн. простроченої заборгованості, 850,32 грн. - 3% річних та 2 777,71 грн. сума інфляційних втрат (а.с. 158-160).

Також 06 грудня 2019 р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про попередній (орієнтовний) розподіл судових витрат, відповідно до якої просив здійснити розподіл судових витрат з урахуванням документального підтвердження витрат позивача на професійну правову допомогу в попередньо визначеній сумі 6 527 грн. (а.с. 176-178).

09 грудня 2019 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він заперечує наявність боргу, на підтвердження чого надає копії квитанцій та наголошує на відсутність між сторонами правовідносин за договором позики. Зауважує, що вимоги позивача про дострокове погашення боргу не гуртуються на вимогах закону (а.с. 186-189).

Також 09 грудня 2019 р. на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою наполягає, що на дату звернення позивачу до суду 15.01.2019 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 70 860,00 грн., а часткове погашення заборгованості провадилося позивачем з 17.01.2019 р., тобто після звернення позивача до суду з даним позовом (а.с. 205-210).

19 грудня 2019 р. відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає, що договір про поділ майна подружжя був ним підписаний під впливом негативних для нього обставин, у пригніченому стані, без належної оцінки свого фінансового стану. Наполягає на необхідності нотаріального посвідчення договору щодо нерухомого майна, недотримання чого свідчить про його нікчемність (а.с. 216-219).

23 грудня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення, згідно з якими з урахуванням сплачених коштів відповідачем позивач зменшила позовні вимоги. Квитанції, на які посилається відповідач щодо погашення боргу за договором про поділ майна подружжя, стосуються сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Тому, як доказ погашення заборгованості за договором про поділ майна подружжя судом братись не повинні. Зазначає, що станом на 22 грудня 2019 року у відповідача за договором рахується заборгованість у розмірі 40 768 грн. 54 коп., з яких 24 857 грн. - сума простроченої заборгованості, 15 911,54 грн. - сума поточної заборгованості. Разом з тим, в прохальній частині пояснень позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 47 883,57 грн., що складається з 44 255,54 грн. простроченої заборгованості, 850,32 грн. - 3% річних та 2 777,71 грн. сума інфляційних втрат та судові витрати (а.с. 248-244).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2018 року, у справі № 757/55696/17-ц стягнуто з відповідача з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором про поділ майна подружжя від 20.06.2014 суми основної заборгованості 16 534 грн., 3 % річних у розмірі 55 грн., пеню у розмірі 461 грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 120 грн. 46 коп., суму судового збору в розмірі 640 грн., витрати на правову допомогу розмірі 3 000 грн. (а.с. 25-35).

Вказаним рішенням суду від 28.03.2018 року встановлено, що договір про поділ майна подружжя від 20.06.2014 року укладено в письмовій формі, нотаріальної згоди не потребував, підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі при підписанні договору.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені вказаними рішеннями судів не підлягають доказуванню.

З викладених підстав доводи відповідача про обов`язковість нотаріального посвідчення договору про поділ майна подружжя, укладання його на вкрай невигідних для нього умовах судом не досліджуються, враховуючи і відсутність зустрічного позову про визнання його недійсним з цих підстав.

Відповідно до п. 5 договору сторони домовились, що виплата грошової компенсації відповідачем на користь позивача буде здійснюватися протягом 6-ти років (72-х місяців) рівними платежами у розмірі 2 362 грн. 00 коп. до 15-го числа кожного місяця починаючи з моменту укладення даного договору.

У зв`язку з невиконанням умов договору, 08.06.2018 року та 26.12.2018 року позивач звернулась до відповідача з письмовою вимогою погашення заборгованості за договором та дострокового (повного) повернення залишку коштів за договором про поділ майна подружжя (а.с. 13-24).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що відповідач протягом останніх 1,5 років щомісячні платежі в розмірі 2362,00 грн. позивачу не сплачує в зв`язку з чим має місце заборгованість за період з 15.01.2018 р. по 15.01.2019 р. у розмірі 28 344,00 грн. Окрім того, оскільки відповідач систематично порушував умови договору, позивач ставить питання про дострокове (повне) стягнення заборгованості, за період з 16.01.2019 р. по 15.07.2020 р., за 18 місяців, в сумі 42 516,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 530, 612, 525 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заперечуючи проти доводів позовної заяви, відповідач посилається на добровільне погашення заборгованості, про що долучає копії квитанцій про оплату щомісячних платежів на виконання умов договору про поділ майна.

Так, аналізом вказаних документів та шляхом математичних підрахунків судом встановлено, що на виконання умов договору про поділ майна відповідачем на рахунок позивача перераховано:

- 15.03.2019 р. - 1 277,00 грн. (а.с. 121),

- 26.02.2019 р. - 3 750,00 грн. (а.с. 122),

- 19.01.2019 р. - 6 951,07 грн. (а.с. 122),

- 17.01.2019 р. проведено три платежі по 13 902,14 грн. (а.с. 122),

що загалом становить 53 684,49 грн.

При цьому, судом не береться як належні докази надані відповідачем квитанції за 08.04.2019 р. на суму 2 362,00 грн. (а.с. 120), за 17.01.2019 р. на суму 495,51 грн. (права верхня квитанція а.с. 122) та квитанція від 21.12.2018 р. на суму 3 000,00 (а.с. 141), оскільки вказані квитанції не містять реквізиту «призначення платежу».

Згідно з уточненою позовною заявою від 30.11.2019 р. позивач вказує про погашення відповідачем в період з 17.01.2019 р. по 15.03.2019 р. заборгованості на загальну суму 52 902,00 грн.

Однак такий розрахунок позивача спростовується наведеним розрахунком суду.

Окрім того, в уточненій позовній заяві позивач вказує, що сплачена відповідачем заборгованість в розмірі 52 902,00 грн. включає в себе 22 810,54 грн. заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 757/55696/17-ц. При цьому в матеріалах справи відсутні дані, що вказана сума прийнята в рахунок виконання рішення суду у справі № 757/55696/17-ц, а тому, вважається судом як сума в рахунок сплати щомісячних платежів за період з 15.01.2018 р. по дату ухвалення рішення.

Судом встановлено, що відповідач систематично прострочував сплату чергового щомісячного платежу відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору про поділ майна подружжя сторонами не врегульовано можливість дострокового стягнення всієї суми коштів у разі прострочення чергового платежу боржником.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, чинним законодавством врегульоване питання щодо відповідальності боржника в даному випадку щодо зобов`язання сплати чергових платежів на виконання умов договору про поділ майна подружжя - саме право позивача на отримання збитків, відмови від прийняття виконання.

Тому, суд погоджується з доводами відповідача, що до вказаних правовідносин не можуть застосовуватись положення щодо дострокового стягнення заборгованості за договором на підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що підлягає застосуванню як аналогія дострокового виконання грошового за договором про поділ майна подружжя, оскільки такі умови, хоча договором не врегульовані, проте врегульовані ст. 612 ЦК України і положення ст. 1050 ЦК України регулюють правовідносини щодо порушення позичальником умов договору позики.

Таким чином загальна сума, яку повинен сплатити відповідач за період з 15.01.2018 р. по 15.01.2020 р., становить 2 362,00 грн. х 24 місяці = 56 688,00 грн.

Як зазначалося в період з 17.01.2019 р. по 15.03.2019 р. відповідачем на виконання зобов`язань за договором про поділ майна подружжя на рахунок позивача перераховано 53 684,49 грн.

Таким чином, борг відповідача за період з 15.01.2018 р. по 15.01.2020 р., становить 56 688,00 грн. - 53 684,49 грн. = 3 003,51 грн., що підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку на користь позивача.

Інша сума чергових платежів по 2 362 грн. щомісяця, що за період з 15 січня 2020 року по 15 липня 2020 року становить суму 14 172 грн., стягненню не підлягає, у зв`язку з не настанням строку їх сплати та відсутністю прострочення відповідно до умов договору про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 липня 2016 року № 6-1946цс15.

Враховуючи те, що між сторонами виникло грошове зобов`язання, в зв`язку з укладенням договору про поділ спільного майна подружжя, умови якого порушив відповідач, останній зобов`язаний повернути позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за період з 15.01.2018 р. по 15.01.2019 р. у розмірі 2 771,71 грн. (9,8% ( 109,8% розмір інфляції - 100%) х 28 344 грн.) та 3% річних від простроченої суми у розмірі 850,32 грн. ( 28 344 грн. х 3%).

28 344 грн. - сума заборгованості за договором про поділ майна подружжя за період з 15.01.2018 по 15.01.2019 року з розрахунку 2 363 грн. х 12 місяців відповідно до розрахунку, наведеного у позові, на що нараховуються 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 ЦК України та які є незмінними відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

Загальна сума до стягнення з відповідача на користь позивача становить 6 625,54 грн. (прострочена сума у розмірі 3 003,51 грн. + інфляційні втрати у розмірі 2 771,71 грн. + 3% річних у розмірі 850,32 грн.).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 3/09-17 від 01.09.2017 року, копією додаткової угоди № 1 від 15.01.2019 року до договору № 3/09-17 від 01.09.2017 року, копією акту здачі-приймання робіт (послуг) №1/01-19 від 15.01.2019 року; копією акту здачі-приймання робіт (послуг) № 1/11-19 від 30.11.2019 року; копією квитанції про оплату правової допомоги у розмірі 3 015 грн. 00 коп.; копією квитанції про оплату правової допомоги у розмірі 3 512 грн. 00 коп.; копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копією витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме, на 6 625,54 грн., що становить 14,92% від заявлених вимог майнового характеру у розмірі 44 396,57 грн. відповідно до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 159-160).

У зв`язку з цим, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 66,26 грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) та витрати, понесені позивачем за надання професійної правничої допомоги, у розмірі 973,83 грн. (14,92% від 6 527,00 грн.), що загалом становить 1 040,09 грн., відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 524-526, 533-535, 610-612, 625, 630 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 6 625 грн. 54 коп., яка складається з простроченої суми у розмірі 3 003,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 771,71 грн., 3% річних у розмірі 850,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу розмірі 973 грн. 83 коп. та суму судового збору в розмірі 66 грн. 26 коп., що разом становить 1 040 грн. 09 коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. У

часник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Батрин