Постанова № 8751654, 19.01.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-7426/09/0670

категорія 2.11.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Корольовій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Еней" <Текст >

до Державної податкової інспекції у Романівському районі <Текст >

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

ДП "Еней" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення ДПІ у Романівському районі №0000422301/0 від 14.10.2009 року про визначення ДП "Еней" податкового зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 3212790,00грн.

В обґрунтування позову зазначає, що пунктом 11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко. Актом перевірки встановлено, що ДП "Еней" фактично виплатило дотації товаровиробникам за здане ними молоко на повну суму визначених підприємством податкових зобов'язань перед державою зі сплати сум ПДВ, отриманих ДП "Еней" від реалізації молочної продукції виготовленої із зданого товаровиробниками молока. Таким чином, на думку позивача, згідно п.11.2 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Еней" повністю виконало свій обов'язок перед державою зі сплати самостійно визначених ним же податкових зобов'язань.

Вважає, що винесене ДПІ у Романівському районі податкове повідомлення-рішення №0000422301/0 від 14.10.2009 року про визначення та сплату ДП "Еней" сум податкових зобов'язань зі сплати ПДВ в сумі 3212790,00грн. на підстав підпункту 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення на позовну заяву.

Вказав, що підзаконним, нормативно-правовим актом, що регулює механізм нарахування та виплат дотацій переробними підприємствами сільськогосподарським товаровиробникам усіх форм власності і господарювання, включаючи особисті селянські господарства (далі - сільськогосподарські товаровиробники), за реалізовані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі є Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі -Порядок 1), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805, та Порядок обліку та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (далі -Порядок 2), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року № 291.

Зазначив, що у відповідності до п.4 Порядку, під час приймання закуплених молока та м'яса в живій вазі від сільськогосподарських підприємств (господарств) переробні підприємства виписують квитанції за формами ГТК-1 і ПК-3, а від особистих селянських господарств - за формами ПК-2 і ПК-За. У квитанціях, крім ваги та вартості закупленої продукції за договірними цінами, окремим рядком зазначаються суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств.

Пояснив, що оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення. Для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає територіальному органу Державного казначейства за місцем відкриття небюджетного рахунку платіжні доручення на перерахування необхідних сум коштів з небюджетного рахунку на свій поточний рахунок для подальшого отримання таких коштів готівкою та внесення у касу зазначеного переробного підприємства. Зазначив, що позивачу за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року нарахувало дотацію в сумі 4187163,00грн., а із дотаційного рахунку ДП "Еней" одержано в касу підприємства 3212790,00грн., які було спрямовано на виплату дотації особистим селянським господарствам готівковими коштами. Рахує, що надані при перевірці видаткові касові ордери свідчать про видачу дотаційних коштів працівникам, які займаються збором молока з особистих селянських господарств, а не власникам особистих селянських господарств.

Також наголосив на тому, що підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.

Враховуючи викладене вказав, що відсутність у ДП "Еней" приймальних квитанцій. передбачених Порядками 1 та 2, порушення вимог Постанови Національного банку України від 15.12.2004 року №637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо видачі готівки, а саме видача готівкових коштів безпосередньо не з каси підприємства, без довіреностей, договорів-доручень здавальникам сільськогосподарської продукції (молока) за відомостями через підзвітних працівників підприємства у яких відсутні докази перебування у відрядженні за межами смт.Романів, є підставою для застосування вимог абз.6 п.5 Порядку 1 та абз.5 п.5 Порядку 2, в якому зазначено, що виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків не за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до Державного бюджету.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі зважаючи на наступне.

На підставі направлень та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2009 року працівниками ДПІ у Романівському районі проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ДП "Еней" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складено акт від 28.09.2009 року № 568/231-30077313.

Вказаною перевіркою, крім іншого, встановлено порушення позивачем абз.2, абз.6 п.5 Порядку 1 та абз.2, абз.5 п.5 Порядку 2 - "підприємством в період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року проводилася виплата дотацій населенню за закуплене молоко в сумі 3212790,00грн. без наявності договорів доручення, виплати сум коштів, здійсненні з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до Державного бюджету".

На підставі вказаного акту ДПІ у Романівському районі винесло податкове повідомлення-рішення № 0000422301/0 від 14.10.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 3212790,00 грн. за основним платежем. При цьому в оскаржуваному рішенні не зазначено згідно з яким підпунктом підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалась сума податкового забов"язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 11.21 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок нарахування, виплати і використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з абз.2, абз.6 п.5 Порядку 1 та абз.2, абз.5 п.5 Порядку 2, оплата особистим селянським господарствам вартості поставлених ними переробному підприємству молока та м'яса в живій вазі і виплата дотацій здійснюється готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення; для виплати дотацій готівкою переробне підприємство подає територіальному органу Державного казначейства за місцем відкриття небюджетного рахунка платіжні доручення на перерахування необхідних сум коштів з небюджетного рахунка на свій поточний рахунок для подальшого отримання таких коштів готівкою та внесення у касу зазначеного переробного підприємства; не перераховані на небюджетні рахунки суми податку на додану вартість та виплати сум коштів, здійснені з небюджетних рахунків за призначенням з порушенням цього Порядку, вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету.

Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" ДП "Еней" є відповідальною особою за нарахування, утримання та сплату податку на додану вартість до бюджету.

Як стверджується актом перевірки №586/231-30077313 від 28.09.2009 року та поясненнями представників позивача та відповідача, ДП «Еней» самостійно, шляхом складання та подання до податкового органу відповідних податкових декларацій, як загальних так і спеціальних, визначило суми податкових зобов'язань зі сплати ПДВ, як тих, що підлягали сплаті безпосередньо до державного бюджету, так і тих, які підлягали виплаті у якості державних дотацій населенню, ці суми є достовірними та правильними, і їх заниження чи завищення перевіркою не встановлено.

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено чотири випадки, коли податковий орган має право самостійно визначити платнику податків суму податкового зобов’язання, в тому числі і зі сплати ПДВ, шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, а саме у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

В оскаржуваному рішенні відсутнє відповідне посилання суб'єкта владних повноважень на один із чотирьох підпунктів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого відповідач мав право визначити платнику податків податкове зобов'язання. Представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, на підставі якої конкретно підпункту вказаної правової норми відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що, згідно п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач повністю виконав свій обов'язок перед державою зі сплати самостійно визначених ним же вище вказаних податкових зобов'язань у встановлений законом спосіб. А тому повторне визначення відповідачем платнику податків податкового забов"язання зі сплати ПДВ шляхом прийняття оскаржуваного рішення є протиправним.

Той факт, що позивачем в період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року за закуплене молоко особистим селянським господарствам було виплачено дотацій на суму 3212790 грн. підтверджується оглянутими в судовому засіданні закупівельними відомостями, довідкою управління агропромислового розвитку Романівської РДА №14 від 18.01.2010 року (пунктом 13 Порядку 1 та пунктом 12 Порядку 2 передбачено, що контроль за використанням коштів податку на додану вартість здійснюють управління агропромислового розвитку районних державних адміністрацій). Позивачем ніяких доказів, які б це спростовували, суду надано не було.

Що стосується посилання відповідача на те, що виплата дотацій повинна була здійснюватись згідно договору доручення, то в судовому засіданні встановлено, що дотаційні виплати здійснювались працівниками позивача відповідно до їх посадових обов'язків отриманими в касі підприємства коштами. Договір доручення повинен був укладатися, якщо б така виплата здійснювалась через посередників.

З аналізу положень пункту 5 Порядку 1 та Порядку 2 вбачається, що використання сум дотацій не за цільовим призначенням буде вважатися лише безготівкове перерахування сум дотацій з поточних рахунків без попереднього зарахування на небюджетний рахунок переробного підприємства, а також неперерахування переробними підприємствами цих дотацій безготівковим шляхом на окремі рахунки саме сільськогосподарських підприємств. Тоді як виплата готівкою сум дотацій з каси підприємства сільськогосподарським товаровиробникам, що ведуть особисте селянське господарство, не може бути визначена як використання їх не за цільовим призначенням.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем не доказана правомірність оскаржуваного рішення, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-162 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Романівському районі № 0000422301/01 від 14.10.2009 року про визначення Дочірньому підприємству "Еней" податкового забов"язання зі сплати ПДВ в сумі 3212790 грн. визнати нечинним та скасувати.

          Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 25 січня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.