Ухвала суду № 87516212, 10.02.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/472/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від стягувача – Стехін В.В. (адвокат)

від боржника – Куліш В.В. (адвокат), Терещенко В.М. (представник)

приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області

Матвійчук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський

буровугільний розріз” на бездіяльність приватного виконавця

виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В.

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Левада Карго”,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський

буровугільний розріз”, с. Лисича Балка, Катеринопільського

району, Черкаської області,

про стягнення 304 007 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Левада Карго” – 240 000 грн. 00 коп. боргу, 1 065 грн. 21 коп. 3% річних, 2 160 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 48 000 грн. 00 коп. штрафу, 12 782 грн. 47 коп. пені та 4 560 грн. 11 коп. судового збору. В решті вимог – в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 листопада 2019 року вищевказане рішення залишено без змін.

12 грудня 2019 року на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Черкаської області було видано відповідний наказ.

16 січня 2020 року до господарського суду Черкаської області від товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. щодо не закриття виконавчого провадження ВП 60912569 та про зобов`язання приватного виконавця закрити виконавче провадження ВП 60912569 згідно п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” шляхом винесення відповідної постанови, припинення чинності арештів майна та коштів боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 січня 2020 року розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. призначено в судовому засіданні на 27 січня 2020 року.

Проте судове засідання призначене на 27 січня 2020 року не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 січня 2020 року розгляд скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. призначено в судовому засіданні на 14 год. 30 хв. 10 лютого 2020 року.

Представники боржника в судовому засіданні вимоги викладені у скарзі підтримали та просили суд скаргу задовольнити.

Приватний виконавець заперечував проти скарги з підстав наведених у відзиві.

Представник стягувача підтримав доводи приватного виконавця та просив суд скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, розглянувши скаргу, а також дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

Звертаючись до суду з відповідною скаргою боржник вказував, що 20 грудня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” направило приватному виконавцю заяву “Про належне виконання зобов`язань” з доданими до заяви документами, а саме:

1. акт прийому-передачі простого акцептованого векселя до ТОВ “Левада-Карго” два примірника;

2. оригінал простого акцептованого векселя серія АА №2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн.

3. лист керівнику ТОВ “Левада-Карго” за вихідним №40 від 20 грудня 2019 року.

Згідно із повідомленням про вручення, заяву з додатками приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. отримала 24 грудня 2019 року.

Отже, на думку скаржника 25.12.2019 приватний виконавець повинна була винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч.І ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), а у випадку відмови стягувача від отримання векселя, виконавче провадження підлягало закриттю на підставі п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена).

Проте, 08.01.2020 на адресу боржника надійшов лист приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. №351 від 26.12.2019 про відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Боржник вважає, що такі дії приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю. В. вчинені з порушенням норм ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В зв`язку з чим боржник і звернувся до суду з відповідною скаргою.

Приватний виконавець проти скарги заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” передбачені підстави для закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 9 вказаної статті Закону однією з підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Фактом виконання судового рішення є отримання стягувачем грошових коштів, які в даному випадку стягувач не отримав, а тому дані обставини не можуть бути підставою для закінчення виконавчого провадження.

Від стягувача на адресу приватного виконавця не надходила заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду. Таким чином, рішення суду фактично не виконане, а дії приватного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства.

Отриманий від боржника цінний папір - простий вексель серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315000,00 грн., виписаний ТОВ “Енергетично-інвестиційна компанія”, підлягав опису та арешту, що і було проведено виконавцем згідно постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №60912569 від 26 грудня 2019 року.

Також приватний виконавець зазначав, що лише за умови погодження зі стягувачем боржник мав право передати цінний папір в рахунок погашення боргу або реалізувати його в порядку передбаченому Законом та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Крім того, згідно п 6 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі наявної письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена.

Тобто, у разі якщо під час виконання рішення суду про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі стягувач письмово відмовиться від їх одержання, таке провадження підлягає до закінчення на підставі п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону.

Отже, дана норма Закону застосовується при виконанні рішення суду саме про передачу майна стягувача і в рішенні суду повинно бути зазначено конкретне майно або предмети, які присуджені стягувачу та підлягають передачі.

Таким чином, у приватного виконавця відсутні підстави приймати постанову про закінчення виконавчого провадження.

В зв`язку з чим приватний виконавець просив суд у задоволенні скарги відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. було прийнято постанову від 18 грудня 2019 року про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення зі справи №925/472/19.

Того ж дня, у відповідності до п. 7 ст. 31 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” прийнята постанова про стягнення основної винагороди, в якій наведений розрахунок та зазначений порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

18 грудня 2019 року керуючись абзацом 4 ч. 2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” було прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Також було зроблено запити у правореєструючі органи щодо наявності будь-якого майна зареєстрованого за боржником, а також запит до Державної податкової служби щодо відкритих рахунків у банківських та фінансових установах.

Згідно ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

18 грудня 2019 року відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” прийнято постанову про арешт коштів боржника та направлено установі банку для виконання та сторонам до відома.

У відповідності до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” 19 грудня 2019 року до установи банку направлено платіжну вимогу на примусове списання коштів.

21 грудня 2019 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшли кошти в сумі 231,04 грн.

Розподіл стягнутих з боржника грошових коштів здійснено в порядку визначеному ст. 45 Закону України “Про виконавче провадження” .

26 грудня 2019 року приватним виконавцем зареєстровано заяву від боржника про належне виконання зобов`язань перед стягувачем шляхом розрахунку цінним папером, а саме: простий вексель серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн., виписаний ТОВ “Енергетично-інвестиційна компанія”, з додатками (оригінал простого векселю серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн., лист для ТОВ “Левада Карго” про виконання рішення шляхом оплати простим векселем, Акт прийому - передачі між ТОВ “Мокрокалигірський буровугільний розріз” та ТОВ “Левада Карго”, копія реєстраційного документу емітенту ТОВ “Енергетично - Інвестиційна Компанія”), в якій боржник також просив закрити виконавче провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.

26 грудня 2019 року виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою проведено опис та арешт цінного паперу вексель - простий серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року на суму 315 000,00 грн.

Цього ж дня приватним виконавцем рекомендованим поштовим відправленням направлено повідомлення боржнику за вих. № 351, в якому було зазначено, що відповідно до Закону у приватного виконавця відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 60912569 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/472/19.

Також, 26 грудня 2019 року на адресу стягувача направлено лист щодо вирішення питання про прийняття вищевказаного векселя в рахунок погашення боргу.

09 січня 2020 року на адресу виконавця надійшов лист від ТОВ “Левада Карго”, зі змісту якого було встановлено, що стягувач не може прийняти вищевказаний вексель в рахунок погашення боргу, оскільки боржник не надав документи, які б свідчили про правові підстави зміни боржника та виникнення обов`язку у ТОВ “Енергетично - Інвестиційна Компанія” виконати рішення господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року по справі №925/472/19.

Приватний виконавець зазначав, що на даний час вживаються дії, щодо можливості звернення стягнення на вексель шляхом залучення у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення вартості описаного та арештованого майна.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно п.п. 6, 7, 9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема:

фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

За відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вчинений на векселі, що не має обмежень на його передачу за індосаментом, або на приєднаному до нього аркуші (алонжі) напис про передачу прав на вексель іншій особі повинен розглядатися як індосамент, якщо з його змісту не випливає, що особа, яка вчинила такий напис, має намір передати права в загальноцивільному порядку (у порядку відступлення права вимоги).

Усі положення про індосамент поширюються і на простий вексель.

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим. При цьому закреслені індосаменти вважаються ненаписаними.

За наявності на векселі в ряді послідовних індосаментів одного або кількох закреслених індосаментів законним векселедержателем є особа, на ім`я якої вчинено останній перед закресленим індосамент. Як законний векселедержатель така особа має право індосувати вексель у загальному порядку, при цьому закреслений індосамент до уваги не береться.

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред`явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

За вексельним законодавством виникають зобов`язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред`явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Зобов`язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов`язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК). Разом з тим, зобов`язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених гл. 50 ЦК, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК), зарахування зустрічної грошової вимоги (статті 601 - 603 ЦК). Такі способи припинення вексельного зобов`язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.

З матеріалів справи вбачається, що емітентом простого векселя серія АА № 2165333 від 20 грудня 2019 року номінальною вартістю 315 000,00 грн. є ТОВ “Енергетично-інвестиційна компанія”.

Строк платежу – 20 грудня 2022 року.

Як вже зазначалося вище, рішенням господарського суду Черкаської області від 15 серпня 2019 року було стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Левада Карго” – 240 000 грн. 00 коп. боргу, 1 065 грн. 21 коп. 3% річних, 2 160 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 48 000 грн. 00 коп. штрафу, 12 782 грн. 47 коп. пені та 4 560 грн. 11 коп. судового збору.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують належне виконання боржником своїх грошових зобов`язань в порядку та у спосіб встановлений рішенням суду.

Суд погоджується з доводами приватного виконавця стосовно того, що боржник за погодженням зі стягувачем має право передати йому вексель або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Це також узгоджується з положеннями ст. 520 ЦК України, відповідно до якої боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Проте, в даному випадку такої домовленості між стягувачем та боржником досягнуто не було, акт прийому-передачі векселя зі сторони стягувача підписано не було, рішення суду боржником не виконано, а тому законних підстав для закінчення виконавчого провадження та скасування арештів у приватного виконавця не було.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 234, 343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрокалигірський буровугільний розріз” на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. залишити без задоволення.

2. Копію ухвали надіслати сторонам та приватному виконавцю виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В. Васянович