Рішення № 87515569, 28.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3448/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002,м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідент. код 24510970)

до Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська обл., місто Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ідент. код 08305644)

про стягнення 470901,09 грн.

за участю представників:

позивача – Жечев С.О., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Запорізької області

відповідача – Чаричанський О.О. дов. б/н від 29.11.2019

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", 23.10.2019 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" коштів у розмірі 470901,09 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлений товар у обумовлені сторонами строки за договором № ПЕ 22/01-19, укладеним між сторонами 22.01.2019 року. Згідно позовної заяви заявлена до стягнення сума складається з суми основного боргу в розмірі 360782,40 грн., суми 3% річних - 7739,52 грн., суми інфляційних збитків - 12410,91 грн., суми пені 89968,26 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 жовтня 2019 року прийнято позов ТОВ "Промелектроніка" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/3448/19.

У підготовчому засіданні 04.12.2019 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.01.2020 р. о 10:00 в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

У судовому засіданні 14.01.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 28.01.2020 р. об 11:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У підготовчому засіданні 01.10.2019 р. постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на "10" жовтня 2019 р. об 11:30, в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

У судовому засіданні 10.10.2019 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.11.2019 р. об 11:00, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі, наголошуючи, що позивачем належним чином виконані взяті на себе зобов`язання, поставлено відповідачу товар, який прийнято без зауважень, проте оплата у обумовленому у договорі розмірі останнім не сплачена, чим порушені умови договору та права позивача.

Представник відповідача не заперечує проти факту отримання товару за спірним договором, проте вказує, що позивачем не доведено факту та джерел набуття права власності на товар, який у подальшому було передано за спірним договором відповідачу; одночасно відповідач наголошує, що сторонами у договорі було обмежено загальний розмір пені одним відсотком від вартості товару, що складає 3607,82 грн., а відтак вимоги про стягнення пені в більшому розмірі протирічать умовам договору, укладеного між сторонами. Крім того, відповідач заперечує проти заявлених до стягнення витрат на послуги адвоката.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач, постачальник) та Державним підприємством "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (відповідач, покупець) було укладено Договір № ПЕ 22/01-19, за умовами якого постачальник (позивач) зобов`язався поставити покупцю (відповідачу) товар згідно Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору, асортимент товару, його обсяг (кількість) та вартість передбачається у специфікації, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Загальна вартість Договору складає 360 782,40 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 60 130,40 грн. (п. 2.2. договору)

Відповідно до розділу 3 договору, в якому сторонами обумовлено якість та гарантії товару, сторонами погоджено, що якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ діючим в Україні та умовам цього Договору. Постачальник несе гарантійні зобов`язання по якості товару, що постачається відповідно до гарантійних зобов`язань, які встановлює завод-виготовлювач на Товар, що поставляється, але не менш 24 місяців з дати поставки.

Пунктом 5.1. та пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець здійснює оплату наступним чином: 5.1.1. 100% вартості Товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю. Розрахунки за отриманий Товар здійснюються в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника.

У п. 8.3. Договору унормовано відповідальність покупця у разі порушення строків оплати товару, зокрема, при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Відповідно до п. 6.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов`язань за спірним договором ним відповідно до Специфікації до договору № ПЕ 22/01-19 (а.с. 34), на підставі видаткової накладної № РН-0000127 від 12.02.2019 було поставлено відповідачу товар, а саме Замок ДЗ-57Д-7 (ДЗ-57Д) у кількості 4-х штук на загальну суму 360 782,40 грн. з ПДВ (а.с 36). Товар прийнято відповідачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка на видатковій накладній.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач поставлений товар на суму 360 782,40 грн. отримав, від відповідача не надходило жодних претензій щодо якості, кількості товару або невідповідності наданих документів, були відсутні такі зауваження чи претензії відповідача й під час прийняття товару, проте оплату обумовлену сторонами останній не здійснив, у зв`язку з чим, у ДП "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором № ПЕ 22/01-19 від 22.01.2019 р. товар, яка станом на час звернення з позовом становить 360 782,40 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 360 782,40 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за загальний період з 13.02.2019 по 31.10.2019 (включно) позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 89968,26 грн. та 3% річних у розмірі 7739,52 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12410,91 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 5.1. договору закріплено, що покупець 100% вартості товару перераховує постачальнику після отримання товару та проходження вхідного контролю.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки. Обов`язки позивача виразились у передачі обумовлено товару належної якості, а обов`язки відповідача - в оплаті цього товару.

Надана позивачем видаткова накладна № РН-0000127 від 12.02.2019 на суму 360782,40 грн. (а.с. 36) визнається судом належними первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в якому зафіксовано факт здійснення господарської операції і встановлено виконання договірних відносин з боку позивач та які є підставою виникнення кореспондуючого обов`язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Одночасно при встановленні дійсних правовідносин, які склались між сторонами спору, судом враховано, що умови договору, зокрема розділу 7, узгоджено сторонами порядок заявлення постачальнику рекламації. Разом з тим, до матеріалів справи відповідачем не надано доказів, що останнім на адресу позивача направлялись претензії чи акти рекламації щодо кількості, номенклатури, якості або невідповідності стандартам України, технічним умовам, відповідним ДСТУ діючим в Україні.

Таким чином, враховуючи підписання уповноваженою особою покупця видаткової накладної № РН-0000127 від 12.02.2019 на суму 360782,40 грн., що свідчить про прийняття товару, керуючись вищенаведеними умовами договору, відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо наявності у покупця зауважень щодо отриманого у власність товару та надання відповідних супроводжуючих документів до нього, суд визнає, що позивачем виконані належним чином взяті на себе зобов`язань щодо постачання спірної партії товару, натомість заперечення відповідача є безпідставними.

Згідно з ч.1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що товар був прийнятим відповідачем 12.02.2019, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленого товару, яка повинна була здійснена покупцем відповідно до п. 5.1 договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару на підставі видаткової накладної № РН-0000127 від 12.02.2019 на суму 360782,40 грн. – з 13.02.2019 р.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, матеріали справи містять належні докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару на загальну суму 360782,40 грн., та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем вказаної суми, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача у вищезазначеній сумі основного боргу у розмірі 360782,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89968,26 грн. пені.

За змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Водночас положеннями статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша статті 218 ГК України).

За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою вказаної статті ГК України.

Частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Водночас відповідно до положень статті 6 та статті 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, згідно пункту п. 8.3. Договору сторонами унормовано відповідальність покупця у разі порушення строків оплати товару, зокрема, при порушенні строків оплати товару покупець сплачує постачальнику, за вимогою останнього, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Таким чином, сторонами за взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, обмежено розмір неустойки, яка підлягає стягненню з покупця одним відсотком від вартості товару.

Позивач, відповідно до п. 8.3 спірного договору за порушення строків виконання зобов`язання (оплати вартості поставленого товару) нарахував відповідачу до стягнення пеню в розмірі 89968,26 грн. за період з 13.02.2019 по 31.10.2019 р.; тобто без врахування обмеження суми неустойки 1-м відсотком від вартості товару та за період більший ніж 6 місяців, що не відповідає приписам ч. 6 ст.232 ГК України.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням досліджених правовідносин, що склались між сторонами, встановленої суми заборгованості у розмірі 360782,40 грн. та узгодженого сторонами розміру та порядку нарахування неустойки (щодо обмеження такої неустойки відсотком від вартості товару), суд визнає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню вимогу позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3607,82 грн., що дорівнює 1% від суми заборгованості.

При цьому, суд вважає за належне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 86360,44 грн. як безпідставно заявлених.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7739,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12410,91 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, з урахуванням фактів встановлених вище, судом визнано, що він відповідає вимогам законодавства та правовідносинам, що склались між сторонами, а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 12410,91 грн. за період з 13.02.2019 по 31.10.2019 р., судом враховано наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.11р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.12р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведені норми, судом встановлено, що позивачем надано невірний розрахунок збитків від інфляції, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції, ймовірно, розрахована не за кожний місяць прострочення, а лише за ті місяці, в яких мала місце інфляція, тобто без врахування дефляції. Вірний індекс - 103,12682256%

Здійснивши власний розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що за період з лютого 2019 по жовтень 2019 р., з урахуванням сукупного індексу інфляції за період з 13.02.2019 по 31.10.2019 р. що становить 103,12682256% та суми заборгованості 360782,40 грн., суд приходить до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних збитків у розмірі 11312,24 грн.

В іншій частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1098,67 грн., суд відмовляє в задоволенні позову, у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується приписами 123, 129 Господарського процесуального кодексу України.

За подачу до суду вимоги майнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від суми позову, що виходячи з ціни позову 470901,09 грн. дорівнює 7063,52 грн. Натомість звертаючись до суду з позовом позивачем було надано докази сплати судового збору у розмірі 4709,02 грн., а відтак недоплаченою залишилась сума у розмірі 2354,50 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь державного бюджету.

В свою чергу, відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відтак судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 5751,63 грн.

Крім того, позивач просить суд, приймаючи рішення, стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14400,00 грн.

Відповідач заперечує проти покладення вказаних витрат на професійну правничу допомогу позивача на відповідача.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження понесених судових витрат подані позивачем в межах строків визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Зокрема, позивачем надано до суду договір-доручення про надання правової допомоги, укладений між позивачем і адвокатським бюро "Сергія Жечева" від 07.05.2019 (далі Договір). Згідно з пунктом 1.1 Договору, предметом даного Договору с надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, як: пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Сторони домовились, що надання правової допомоги за цим Договором безпосередньо здійснюватиметься керівником Адвокатського бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 864, видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 27.04.2011 року) або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката.

До матеріалів справи також надано додаткову угоду №1 від 01.10.2019 р. до Договору-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019 р., якою між сторонами узгоджено прейскурант цін адвокатського бюро за відповідні види робіт (а.а. 42).

Крім того, суду надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, між позивачем та адвокатським бюро підписано акт №104 приймання-передачі наданої правової допомоги від 18.10.2019 року, у якому міститься перелік наданих адвокатом послуг, час, витрачений на такі послуги та їхня вартість, згідно якого загальна вартість професійної правничої допомоги складає 14400,00 грн. (а.с. 48-49).

Факт оплати наданих послуг підтверджується копією платіжного доручення № 6668 від 18.10.2019 р. (а.с. 14).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Подання такої заяви зобов`язує суд на підставі пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України в рішенні призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати. Позивач подав відповідну заяву та необхідні докази у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Положення частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з положеннями частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Однак, враховуючи викладене та керуючись приписами ст ст. 626, 627 Цивільного кодексу України, що договір про надання правової допомоги, як різновид цивільно-правового договору укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; що сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог ч. 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність і такий не суперечить ч.8 ст. 129 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представник відповідача заперечив проти стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи, з тих підстав, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із сумою позовних вимог та складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною (спір виник внаслідок прострочення Відповідача щодо оплати вартості товару, поставленого за разовою поставкою згідно однієї видаткової накладної); наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним). Одночасно відповідач наголошував, що з наданих документів взагалі неможливо встановити, що послуги, які надавались Адвокатським бюро дійсно стосуються правовідносин що склались між сторонами (жодний з документів не містить, зокрема, посилань на правочин на підставі якого склались правовідносини між сторонами спору) .

Відтак, як вбачається з обставин справи, позивачем до стягнення заявлено 14 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні розумного розміру витрат на професійну правничу допомогу, окрім поданих адвокатом угод та договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та прейскурантом цін на послуги з надання професійної правничої допомоги адвокатом, судом брались до уваги кількість поданих позивачем заяв по суті спору та кількість проведених судових засідань пов`язаних з розглядом справи, час, який міг витратити адвокат для формування правової позиції та складення заяв по суті спору у даній справі, час, який міг витратити представник позивача на збирання доказів та на позасудове врегулювання спору з урахуванням доказів які містяться в матеріалах справи, а також складність справи та поведінку відповідача.

Наведений висновок суду обґрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, так як за своєю категорією вона не є складною (спір виник внаслідок прострочення відповідача щодо оплати вартості товару, поставленого за разовою поставкою згідно однієї видаткової накладної; наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, розрахунок розміру позовних вимог не є складним та значним, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин під час розгляду справи у суді не змінювалося).

Судом враховується правова позиція викладеної у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З урахуванням вищенаведеного та з огляду на заперечення відповідача проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд прийшов до висновку про зменшення розміру таких витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 7 200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись статями 124, 129-1 Конституції України, статями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 165, 202, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (63501, Харківська обл., місто Чугуїв, Мікрорайон Авіатор, ідент. код 08305644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002,м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідент. код 24510970) 360782,40 грн. основного боргу; 3607,82 грн. пені; 7739,52 грн. - 3% річних; 11312,24 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 5751,63 грн. та судові витрати, які понесені позивачем на адвокатські послуги у розмірі 7200,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 86360,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 1098,67 грн. та 7200,00 грн. судових витрат, які понесені позивачем на адвокатські послуги - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002,м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, ідент. код 24510970) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) суму недоплаченого судового збору у розмірі 2354,50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "07" лютого 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков